Справа № 22-ц/796/11424/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Ларіонова Н.М.
Доповідач-Чобіток А.О.
20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Шебуєвої В.А.
при секретарі- Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року в справі за заявою Територіального медичного об»єднання «Психіатрія» у м. Києві Департаменту охорони здоров»я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заінтересована особа : ОСОБА_2 про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною - ОСОБА_3 ,-
У липні 2016 року Територіальне медичне об»єднання «Психіатрія » звернулося до суду з заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу особи,визнаної у судовому порядку недієздатною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1,яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.і страждає на виражену розумову відсталість з поведінковими порушеннями.F 72.1 по МКХ -10.
Заявник вказував,що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.10.2001 року ОСОБА_3 визнана недієздатною та рішенням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №195 від 11.12.2001 року призначено її опікуном ОСОБА_2. Враховуючи хронічний психічний стан пацієнтки, попередні курси лікування в стаціонарі , ОСОБА_3 на момент огляду не потребує надання психіатричної допомоги в умовах стаціонару, але опікун ОСОБА_2 наполягає на її госпіталізації в стаціонар.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року заяву Територіального медичного об»єднання «Психіатрія» залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної у судовому порядку недієздатною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначає, що ОСОБА_3 постійно лікувалася в ТМО «Психіатрія» у відділеннях 8 та 3, вперше попала у відділення 17, де не були відомі історії її хвороби та терміни проходження лікування, тому комісія ЛКК необґрунтовано постановила, що показань для лікування в умовах психіатричного стаціонару на час огляду ОСОБА_3 не виявлено.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.10.2001 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана недієздатною. З даного рішення вбачається, що ОСОБА_3 з 1971 року знаходиться на диспансерному обліку в міському психоневрологічному диспансері з приводу нервово-психічного захворювання та є інвалідом першої групи безстроково.
Рішенням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 195 від 11.12.2001 року її опікуном призначено ОСОБА_2.
07.07.2016 року лікар Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 диспансерного відділення № 1 ОСОБА_4, оглянувши ОСОБА_3 прийняв рішення про направлення останньої на госпіталізацію у психіатричну лікарню ТМО «Психіатрія» з зазначенням виду госпіталізації - «невідкладна по медичним показникам». При цьому лікарем зазначено, що «ОСОБА_3 знаходиться під наглядом психіатрів з дитинства, останнє стаціонарне лікування відбулось з 26.12.2015 року по 10.03.2016 року. Стан погіршився тиждень тому, відмовою від їжі та ліків, помічена в поїданні калових мас та блювотних мас (викликає блювоту), сміття . Посилилися ауто-агресивні тенденції - люто дряпає обличчя, б»ється головою об стіни. 05.07. - виклик СПБ. На прийомі : поверхнево орієнтована, контакт непродуктивний. Мова в наказному тоні, роздратована, імпульсивна. Подряпини у області вилиць кістки, волосистій частині голови. Під час огляду намагається вдарити себе по обличчю. Поведінка галюцинаторна . При намаганні викликати СПБ пішла з прийому. Критика до стану відсутня.
11.07.2016 року ОСОБА_3 була госпіталізована до ТМО «Психіатрія» за направленням дільничного лікаря у відділення № 17 вказаного об»єднання, також 11.07.2016 року до вказаного закладу з заявою про прийняття на лікування ОСОБА_3 та його проведення , звернулась ОСОБА_2.
Лікарсько-консультативна комісія, 12.07.2016 р., оглянувши ОСОБА_3, прийшла до висновку, що, враховуючи хронічний психічний стан пацієнтки, попередні курси лікування в стаціонарі і те, що хвора потребує стороннього догляду та нагляду, показань для лікування в умовах психіатричного стаціонару на час огляду не виявила. Але , враховуючи категоричне наполягання опікуна на стаціонарному лікуванні, рекомендувала звернутись до Подільського районного суду з проханням прийняти рішення про доцільність госпіталізації в ТМО «Психіатрія».
Відмовляючи у госпіталізації ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені законом підстави для госпіталізації останньої відсутні, прийнявши до уваги висновок ЛКК від 12.07.2016 року, складений лікарями ТМО «Психіатрія» .
Проте з таким рішення суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно- на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.
Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою
цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.
Рішенням Конституційного суду України від 01 червня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року № 1489-III з наступними змінами у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
При цьому Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: до моменту законодавчого врегулювання питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
Питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра на даний час законодавчо не врегульоване.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з дня ухвалення рішення про неконституційність третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" - 01.06.2016 року, госпіталізація недієздатної особи можлива лише за рішенням суду на прохання опікуна або за згодою останнього за рішенням лікаря-психіатра (мається на увазі позитивним рішенням про госпіталізацію).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення рішення Конституційного суду України від 01 червня 2016 року , ОСОБА_3 11.07.2016 року була госпіталізована до ТМО «Психіатрія» не на підставі рішення суду .
12.07.2016 року саме ТМО «Психіатрія» звернулось до суду першої інстанції з заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною, хоча за обставин вказаних вище не є суб»єктом для звернення з такою заявою.
При цьому ТМО «Психіатрія» вважало, що ОСОБА_3 на момент огляду не потребує надання психіатричної допомоги в умовах стаціонару. Вказана обставина вже сама по собі виключає можливість звернення до суду з заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною .
Разом з цим, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи міститься направлення лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 диспансерного відділення № 1 ОСОБА_4 про невідкладну госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню по медичним показникам, колегія суддів вважає, що дана заява повинна бути розглянута, оскільки державою встановлені державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади , які не повинні бути порушені з підстав недотримання чинного законодавства та/або його незнання з боку опікуна.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 страждає на психічні розлади та визнана у встановленому законом порядку недієздатною, з направлення лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 диспансерного відділення № 1 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 потребує невідкладної госпіталізації по медичним показникам .
Відповідно до пояснень опікуна ОСОБА_3 - ОСОБА_2, стан недієздатної за час розгляду даної заяви судом не покращився.
Будь-яких зловживань з боку опікуна ОСОБА_3 або лікаря-психіатра, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що заява ТМО «Психіатрія» про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною у сукупності з направленням лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 диспансерного відділення № 1 ОСОБА_4 про невідкладну госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню по медичним показникам, підлягає задоволенню.
При цьому висновок ЛКК від 12.07.2016 року, складений лікарями ТМО «Психіатрія» саме за встановлених обставин, що викладені вище , не може бути взятий до уваги, оскільки 11.07.2016 року ОСОБА_3 була госпіталізована в порушення Рішення Конституційного суду України від 01 червня 2016 року.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість ухваленого в даній справі рішення.
Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про психіатричну допомогу»,особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізована до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників (зважаючи на рішення Конституційного суду України від 01 червня 2016 року і за рішенням суду на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра ), підлягають обов'язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги.
Тобто, саме рішення комісії лікарів-психіатрів психіатричного закладу є визначальним при вирішенні питання про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Заяву Територіального медичного об»єднання «Психіатрія» у м. Києві Департаменту охорони здоров»я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Територіального медичного об»єднання «Психіатрія» у м. Києві Департаменту охорони здоров»я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -