12 жовтня 2016 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року, -
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, вважаючи її незаконною, через неправильне застосування судом норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що незабезпечення зберігання використаних КОРО є порушенням законодавства з фінансових питань, відповідальність за яке передбачена ст.164-2 КУпАП, а не за ст.155-1 КУпАП.
Крім цього, зазначає, що вона, як головний бухгалтер, не є суб'єктом відповідальності за порушення ч.1 ст.155-1 КУпАП, оскільки п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Не звернув увагу суд і на те, що на момент винесення постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає, що факт відсутність книг ОРО виявлено 06.06.2016 року, про що ревізору-інспектору було 13.06.2016 року. Відтак, вважає безпідставним висновок суду, що днем виявлення правопорушення є 30.06.2016 року, коли був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Також звертає увагу, що справу було розглянуто не за місцем вчинення правопорушення, оскільки книги ОРО зберігалися у структурному підрозділі товариства на території Голосіївського району міста Києва, де і була виявлена їх відсутність. Тому справа про адміністративне правопорушення підлягала розгляду саме Голосіївським районним судом міста Києва.
Крім цього, вважає, що протокол відносно неї було складено не уповноваженою на те особою, оскільки посадовою інструкцією органів ДФС не визначено повноваження ревізора-інспектора щодо складання протоколу за порушення ст.155-1 КУпАП. Також не зазначено в протоколі об'єктивну сторону вчиненого правопорушення.
Вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.155-1 КУпАП, оскільки вказана стаття передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, проте не забезпечення збереження КОРО не є проведенням розрахунків.
За наслідками розгляду апеляційної скарги просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно оскаржуваної постанови головним державним ревізором-інспектором Горбачем І.В. при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Українська харчова компанія» встановлено, що ОСОБА_1, працюючи головним бухгалтером ТОВ «Українська харчова компанія», що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, допустила порушення порядку проведення розрахунків у сфері громадського харчування, а саме: не забезпечила зберігання 8 використаних книг обліку розрахункових операцій (від 22.09.2014 р.) та 1 використаної книги обліку розрахункових операцій (від 19.03.2015 р.), а саме протягом трьох років після їх закінчення, що було виявлено органом ДФС 30.06.2016 р. під час перевірки. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.6 ст.3 розділу 2 «Порядок проведення розрахунків» Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 30.06.2016 р., акт документальної планової перевірки № 297/26-15-14-02-04/38129143 від 06.07.2016 р., згідно якого перевірка товариства проведена з 17.05.2016 р. по 30.06.2016 р. та встановлено відсутність зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій за 2014 р., копію наказу від 01.10.2012 р. № 02 про прийняття ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера; акт ТОВ «Українська харчова компанія» від 21.06.2016 р., згідно якого встановлена відсутність 8 використаних книг обліку розрахункових операцій (від 22.09.2014 р.) та 1 використаної книги обліку розрахункових операцій (від 19.03.2015 р.) та не встановлена причина їх пропажі, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ч.1 ст.155-1 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддя розглянув справу у відповідності до положень ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона, як головний бухгалтер, не є суб'єктом відповідальності за ст.155-1 КУпАП, спростовуються наступним.
Відповідно до п.6 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Згідно з п.3 ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, серед іншого, шляхом введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.
В матеріалах справи наявна посадова інструкція головного бухгалтера ТОВ «Українська харчова компанія», з якою ОСОБА_1 була ознайомлена, і пунктом 30 якої передбачено, що головний бухгалтер зобов'язаний забезпечувати зберігання використаних КОРО і розрахункових книг протягом передбаченого чинним законодавством строку.
Таким чином, на ОСОБА_1, як на головного бухгалтера товариства, керівником ТОВ «Українська харчова компанія» був покладений обов'язок по забезпеченню збереження книг обліку розрахункових операцій.
Оскільки ОСОБА_1 не забезпечила виконання вимог п.6 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», щодо неї правомірно складено протокол саме за ст.155-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг осіб, які здійснюють розрахункові операції.
Не є обґрунтованими також доводи про відсутність складу адміністративного правопорушення у зв'язку з тим, що з боку ОСОБА_1 не було вчинено умисних дій, спрямованих на порушення порядку проведення розрахунків у сфері громадського харчування, оскільки диспозиція вказаної статті передбачає, що дане правопорушення може бути вчинене і з необережності.
Щодо доводів про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою особою, то вони також не знайшли свого підтвердження.
Зокрема, до матеріалів справи долучено копію посадової інструкції головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління спеціального аудиту ДФС у м. Києві від 29.06.2016 року, п.2.11 якої передбачає, що ревізор-інспектор забезпечує складання протоколів про адміністративні правопорушення на платників податків, що допустили адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, та направлення їх до відповідних органів.
Таким чином, вказана інструкція уповноважувала Горбача І.В. на складання протоколу про адміністративні правопорушення, вчинені платниками податків. Додаткове визначення переліку статей КУпАП, за порушення яких ревізор-інспектор має право складати відповідний протокол, не передбачено.
Відповідно до п.15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Таким чином, ревізором-інспектором Горбачем І.В. правомірно складено протокол відносно ОСОБА_4, як головного-бухгалтера, тобто посадової особи підприємства-платника податків.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.
Оскільки виїзна перевірка проводилася за місцем знаходження ТОВ «Українська харчова компанія» в Подільському районі м. Києва, за місцем знаходження головного офісу товариства, де і було виявлено вчинене правопорушення, справа про адміністративне правопорушення правомірно була розглянута Подільським районним судом м. Києва.
Разом з цим, суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ «Українська харчова компанія» проводилася з 17.05.2016 року по 30.06.2016 року. В ході перевірки головний бухгалтер ОСОБА_1 13.06.2016 року повідомила органи фіскальної служби про відсутність дев'яти книг КОРО.
Таким чином, днем виявлення правопорушення є 13.06.2016 року.
Розглядаючи справу 19.09.2016 року, суддя не врахував, що згідно положень ст.38 КУпАП адміністративне стягнення по справах, підвідомчих суду, може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
З огляду на наведене, провадження підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
З цих підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ст.247, ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., скасувати.
Провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз