ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 жовтня 2016 року № 826/2555/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4, третя особа: Подільське управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4, третя особа: Подільське управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення атестування позивача, визнання протиправним та недійсним рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 від 14.12.2015"займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню через службову невідповідність", визнання протиправним та скасування наказу від 15.01.2016 № 32 о/с; поновлення на посаді заступника начальника управління поліції - начальника відділу кримінальної поліції Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що атестацію проведено з порушенням Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015, а відтак оскаржувані рішення та наказ є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Інші сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15.01.2016 №32 о/с звільнений і служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за ст. 77 п. 5 (через службову невідповідність) Закону України "Про національну поліцію".
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття наказу від 15.01.2016 №32 о/с слугував атестаційний лист від 14.12.2015 відповідно до якого Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 1 Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", якій консолідує пункт 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція) атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Отже, проведення атестації поліцейського можливе виключно у випадках визначених нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Метою проведення атестації із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей та за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді. При цьому мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували проведенню атестування та звільненню особи через службову невідповідність.
В атестаційному листі позивача відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Іншого наказу голови Національної поліції України, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", для проведення атестування щодо позивача відповідачами не надано.
З матеріалів справи вбачається, що наказом від 07.11.2015 №9 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника управління поліції - начальника відділу кримінальної поліції Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві на підставі п. 9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
Отже, п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.
Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліції відповідно до п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.
Відповідачами не наведено наявності підстав, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Проте, відповідачами не наведено наявності підстав, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.
Наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція).
Згідно з статтею 1 Інструкції, вона розроблена відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", і визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Відповідно до статей 4 та 5 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві створено атестаційні комісії та затверджено їх персональний склад. Відповідно до згадуваного наказу затверджено наступний склад Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4: голова комісії: ОСОБА_2, члени комісії: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, секретар комісії ОСОБА_7
Відповідно до п. 14 розділу IV Інструкції засідання атестаційної комісії вважається правомочним за умови участі в її роботі не менше половини від її складу.
Згідно з Інструкцією атестування поліцейських проводиться у два етапи: тестування та співбесіда.
Порядок організації, підготовки, проведення тестування зазначений у розділі V Інструкції.
Відповідно до пункту 1 цього розділу тестування проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.
Пунктом 10 розділу IV Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Згідно з пунктом 17 розділу V Інструкції результати тестування фіксуються у відповідній відомості і засвідчуються підписом поліцейського, після чого ці відомості передаються до відповідної атестаційної комісії (п. 20 цього розділу).
Відповідно до атестаційного листка позивач набрав за тестом на загальні здібності та навички 34 бали із 60 та за тестом на знання законодавчої бази 23 бали із 60, тобто менше ніж передбачений Інструкцією прохідний бал.
За рішенням атестаційної комісії, як визначено пунктом 12 розділу IV Інструкції, поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Пунктом 15 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно з пунктами 20-23 цього розділу Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.
Відповідно до протоколу комісії від 14.12.2015 №14/12/15-11 комісією у складі п'яти осіб прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Суд зауважує, що протокол від 14.12.2015 оформлено з порушенням пунктів 20-23 розділу IV Інструкції розділу IV Інструкції, оскільки у протоколі не зазначено дату і місце прийняття рішення, питання що розглядались та прийняте рішення. Проте процедурні порушення оформлення результатів атестації позивача не є безумовною ознакою протиправності рішення прийнятого атестаційною комісію за результатом проведеної атестації, за умови обґрунтованості самого рішення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він проходив тестування разом з позивачем. Позивач скаржився на технічну несправність комп'ютера при проведенні тестування та звертався до адміністратора, оскільки була затримка в часі, коли завантажувались запитання, проте адміністратор нічого не вдіяла. Свідок пояснив, що він вважає, що затримка в часі при завантаженні запитань могла вплинути на результат тестування позивача.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що проходив тестування разом з позивачем в одному комп'ютерному залі та пояснив, що позивач скаржився на несправність комп'ютеру. Крім того свідок пояснив, що їм не пояснили процедуру здачі тестів, у зв'язку з чим багато осіб не пройшли тестування. Комп'ютер позивача дуже повільно переключав запитання.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що він був секретарем Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4, пройшло багато часу, він погано пам'ятає події. При прийнятті рішення він особисто звертав увагу на результати тестування, наявність/відсутність доган та відповіді на запитання комісії щодо знання законодавства, зокрема позивач не відповів на запитання: в яких випадках особа затримується на 72 години та частково надано відповідь на запитання: коли та на підставі чого проводяться негласні слідчі дії. Інші запитання, на які позивач не надав відповіді він не пам'ятає. Всього орієнтовано задавались до 10 питань по професійній діяльності. За рішення щодо позивача комісія проголосувала одноголосно. Фіксування комісії відбувалось у письмовій формі у протоколі, проте крім результатів голосування нічого зафіксовано не було.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він був членом Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 та пам'ятає позивача, який проходив атестування. Свідок зазначив, що на його особисту оцінку вплинула недостатня вмотивованість позивача щодо подальшого проходження служби в поліції. Свідок пояснив, що запитання які задавались позивачу точно не пам'ятає, але хтось із членів комісії задавав запитання щодо знання законодавчої бази. Свідок пояснив, що він не був згоден з прийнятим рішенням, про що зазначено у протоколі.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що була головою атестаційної комісії, позивача пам'ятає погано, щодо нього було прийнято рішення щодо невідповідності займаної посади. При прийнятті рішення надавали оцінку відповідно до Інструкції. Позивач не набрав достатньої кількості балів за результатом тестування, не відповів на запитання професійну діяльність. Свідок пояснила, що за фахом вона маркетолог, тому точно запитання щодо професійної діяльності сказати не може. Проведення співбесіди обговорювали всі члени комісії, кожен висловлював свою думку, два члена комісії мали юридичну освіту, інші не є юристами. Сумніви щодо рішення були, під час обговорення комісія приходила до спільної думки шляхом голосування приймалось рішення. Свідок зазначила, що їй не сподобалась неконкретна відповідь позивача що він, позивач, вважає досягненням по службі, які має недоліки та як він, позивач, як керівник поводить себе з підлеглими.
Отже, позивач при проведенні тестування мав технічно несправний комп'ютер, відповіді на запитання членів Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 надавав проте, недостатньо конкретні, член Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 присутній на атестації голосував проти звільнення позивача.
Судом враховано те, що під час проведення тестування комп'ютер на якому позивач проходив тестування мав технічні проблеми, отже результати його тестування, під час якого позивач набрав в загальному 55 балів зі 120 можливих (тестування на загальні здібності та навички - 21 балів із 60 можливих та по професійному тестуванні - 34 бал з 60 можливих) не вказує на невідповідність позивача займаній посаді.
З огляду на викладене, вище рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 14.12.2015 є необґрунтованим.
Пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Проте, визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає.
Під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції звільнення через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.
Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не був затвердженим проте враховуючи приписи ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), суд вважає за можливе застосувати аналогію закону в частині застосування до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" можливо лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Проте, відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайнього ступеню дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Оскільки наказ від наказу від 15.01.2016 №32 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", прийнято на підставі зазначеного вище висновку атестаційної комісії, отже протиправність такого висновку прямо вказує на необґрунтованість прийнятого на його підставі наказу та є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Протиправність наказу від 15.01.2016 №32 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді заступника начальника управління поліції - начальника відділу кримінальної поліції Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Отже, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника управління поліції - начальника відділу кримінальної поліції Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до довідки позивача від 16.02.2016 середньоденний заробіток позивача становить 233,04 грн. Період вимушеного прогулу становить з 30.01.2016 по 27.10.2016, що становить 272 календарні дні. Отже позивачу належить до виплати за період вимушеного прогулу 63 386,88 грн.
Постанова в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 7 107,5 грн. допустити до негайного виконання.
Згідно приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо проведення атестації ОСОБА_1.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 оформлене протоколом від 14.12.2015 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа в частині зазначення " 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте відносно ОСОБА_1.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15.01.2016 № 32 о/с в частині звільнення ОСОБА_1.
5. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління поліції - начальника відділу кримінальної поліції Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві.
6. Стягнути з Головного управління національної комісії у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 63 386,88 грн.
7. Звернути до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління поліції - начальника відділу кримінальної поліції Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві та стягнення з Головного управління національної комісії у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 7 107,5 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда