І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
25 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Слободянюк С.В., Махлай Л.Д.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування», в інтересах якої діє ОСОБА_1,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В травні 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (далі - ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»), посилаючись на те, що до нього на підставі договору, укладеного з ЗАТ СК «ВУСО», перейшло право вимоги виплаченого страхового відшкодування за договором майнового страхування, звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 3 737 грн. 63 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивачем при визначені розміру регресної вимоги враховано вину обох учасників пригоди та заявлено вимогу в розмірі Ѕ частини від фактичних витрат ЗАТ СК «ВУСО», розмір яких становив 7 475,26 грн.
Під час розгляду справи, встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), уточнив позовні вимоги та просив суд про солідарне стягнення з відповідачів 7 475,26 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ПАТ «Інвестиційно - фінансовий консалтинг» страхове відшкодування в розмірі 7475 грн. 26 коп. та судові витрати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» через свого представника звернулвся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на незаконність на необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказував на те, що суд першої інстанції помилково об'єднав в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, оскільки прийняв в провадження спір, що виник між двома юридичними особами, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Крім того, посилався на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, не враховано положення ст. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не взято до уваги, що винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано обох учасників ДТП, а саме і ОСОБА_2, ОСОБА_5
Просив рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Представник ПрАТ СК «Альфа страхування» - Дещенко С.К. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених в ній.
ОСОБА_2 та ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПрАТ СК «Альфа страхування» - Дещенка С.К., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2008 року в м. Києві на перехресті вул. Нижній Вал та вул. Глибочицька, сталася ДТП за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Infiniti G35X» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
На час ДТП був дійсний договір добровільного страхування наземного транспорту № 023031-02-10-01, укладений 26.06.2008 між ЗАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_5
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Ніко - Україна» № 00002697/1 від 23 лютого 2009 року, розмір матеріального збитку пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Outlander», складає 7 475 грн. 26 коп.(за вирахуванням робіт та матеріалів у розмірі 330 грн.).
Винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_5
На підставі заяви ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування від 15 грудня 2008 року ЗАТ СК «ВУСО» йому виплачено готівкою відшкодування у розмірі 7475 грн. 26 коп., на підставі страхового акту № 2973-02 від 05.05.2009.
Згідно договору відступлення прав вимоги від 23 грудня 2009 року ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», правонаступником якого є ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», набуло належне ЗАТ «СК «ВУСО» право вимоги, зокрема по страховому акту № 2973-02 від 05.05.2009, відносно ОСОБА_5
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, та стягуючи солідарно з відповідачів на корить ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» страхове відшкодування, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Оскільки ЗАТ СК «ВУСО» було виплачено страхувальнику страхове відшкодування, то до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи відповідальної за заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки, судом у справі визнано винними обох учасників ДТП, то ОСОБА_2 є відповідальним у розмірі Ѕ від 7 475 грн. 26 коп., а саме у розмірі 3 737 грн. 65 коп.
Судом встановлено, що 04 лютого 2008 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5880340, згідно з яким, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про солідарне стягнення страхового відшкодування з відповідачів не врахував положення ст. 1194 ЦК України.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Ніко - Україна» № 00002697/1 від 23 лютого 2009 року, розмір матеріального збитку пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Outlander», складає 7 475 грн. 26 коп.(за вирахуванням робіт та матеріалів у розмірі 330 грн.).
Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, ПрАТ СК «Альфа страхування» визнає свої зобов'язання за полісом обов'язкового страхування з урахуванням положень ст. 36.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням вини ОСОБА_2
Оскільки, ПрАТ СК «Альфа страхування» визнало свої зобов'язання за полісом обов'язкового страхування з урахуванням, а розмір страхового відшкодування не перевищує передбаченого законом розміру страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, визначену на одного потерпілого, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 страхового відшкодування не відповідає нормам матеріального права, а отже рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 страхового відшкодування підлягає скасуванню.
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страхового відшкодування суд об'єднав в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Так, відповідно до роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», оскільки у спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15-16, ч. 2 ст. 118 ЦПК при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. При цьому позов юридичної особи (фізичної особи-підприємця) до юридичної особи (фізичної особи-підприємця) із залученням фізичної особи - водія як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням положень ст. 1, 12 ГПК України не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 1, 2 ст. 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, виник спір зокрема, між двома юридичними особами щодо відшкодування шкоди (фактичних витрат), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу.
Позивач ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України 6-1737цс15 від 18.11.2015 року, 6-1593цс16 від 07.09.2016 року.
Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.
Таким чином зазначена справа в частині позовних вимог ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Положеннями ч. 1 ст. 310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статями 205 і 207 цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалене в справі рішення в частині позову ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині.
Отже, враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2 та закриття провадження в частині позовних вимог до ПрАТ СК «Альфа Страхування».
На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування», в інтересах якої діє ОСОБА_1, - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» про відшкодування матеріальної шкоди - закрити.
В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 2603/4551/2012
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13542/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Буш Н.Д.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.