1[1]
5 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року, -
за участю:
особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_5 ,
представника особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року ОСОБА_5 повернуто його скаргу на постанову слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 27 квітня 2016 року про відмову у визнанні потерпілим.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_5 пропустив установлений ч. 1 ст. 304 КПК України десятиденний строк на оскарження постанови слідчого і у скарзі не порушував питання про поновлення цього строку.
15 вересня 2016 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати і повернути його скаргу в суд першої інстанції для розгляду.
В обґрунтування помилковості висновків слідчого судді стосовно пропуску строку на оскарження рішення слідчого апелянт зазначає, що копію постанови від 27 квітня 2016 року він не отримував взагалі та про її існування дізнався зі змісту повідомлення, яке отримав 4 серпня 2016 року. При цьому ОСОБА_5 звертає увагу на те, що він був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні ще 6 травня 2014 року, після чого за відсутності такої необхідності жодних клопотань про залучення його як потерпілого не подавав, а відтак не міг знати про винесення слідчим такої постанови.
В доповненнях до апеляційної скарги на підтвердження викладених в ній доводів ОСОБА_5 вказує, що копію постанови слідчого про відмову у визнанні його потерпілим від 27 квітня 2016 року він отримав лише 15 вересня 2016 року.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 в підтримку апеляційної скарги, які не заперечували проти розгляду скарги по суті апеляційним судом, перевіривши матеріали судового провадження № 1-кс-11401/16 разом з долученими в апеляційному суді документами та доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, що підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК України, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року постановлена без виклику ОСОБА_5 , який подав скаргу.
Копію ухвали, за даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_5 отримав 12 вересня 2016 року, а апеляційну скаргу подав 15 вересня 2016 року.
Отже, строк апеляційного оскарження ОСОБА_5 не пропущений.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 , то вони підлягають частковому задоволенню.
З матеріалів судового провадження видно, що 18 серпня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України на постанову слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 27 квітня 2016 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2014 року за № 120 141 000 900 023 26.
У своїй скарзі ОСОБА_5 зазначав про те, що 4 серпня 2016 року він отримав лист слідчого № Ш-205о/п128/5516 від 14 липня 2016 року, з якого дізнався, що постановою від 27 квітня 2016 року йому було відмовлено у визнанні потерпілим. Копії самої постанови він, ОСОБА_5 , не отримував взагалі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
При цьому ч. 1 ст. 304 КПК України регламентує, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
З долучених під час апеляційного розгляду документів вбачається, що копію постанови слідчого від 27 квітня 2016 року ОСОБА_5 отримав лише 15 вересня 2016 року.
Виходячи з цього, висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_5 пропустив десятиденний строк на оскарження постанови слідчого, за відсутності в розпорядженні суду достовірних даних про день отримання скаржником копії цього рішення, є необґрунтованими та не узгоджуються з вимогами ч. 1 ст. 304 КПК України стосовно відрахування строку оскарження саме з дня отримання копії відповідного процесуального рішення, а не повідомлення чи відповіді.
За таких підстав ухвала слідчого судді підлягаю скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення скарги ОСОБА_5 про скасування постанови слідчого, якою відмовлено у визнанні його потерпілим.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 27 грудня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві в порядку ст. 214 КПК України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, а саме у зв'язку із підробкою службовими особами Національного інституту серцево-судинної хірургії імені А.А. Амосова НАМН України його посадової інструкції як лікаря - лаборанта біохімічної лабораторії.
Такі відомості за заявою ОСОБА_5 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2014 року за № 120 141 000 900 023 26, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та по ним розпочато і триває досудове розслідування.
Диспозиція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудиторомчи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.
З моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій, які полягають у посяганні на нормальну діяльність органів державної влади, самоврядування, підприємств, установ, організацій, даний злочин вважається закінченим незалежно від настання певних наслідків.
Відтак, завдання такими протиправними діями матеріальної, моральної чи фізичної шкоди фізичній особі, не охоплюється об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Тобто зміст даної норми закону передбачає встановлення причинно-наслідкового зв'язку між вчиненими злочинними діями та настанням якої-небудь шкоди фізичній особі для визнання її потерпілою.
Виходячи з кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, завдана фізичній особі шкода внаслідок вчинення регламентованих диспозицією цього закону дій, виходить за межі обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України. Тому склад даного кримінального правопорушення не передбачає потерпілої особи.
За таких підстав, постанова слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 27 квітня 2016 року про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2014 року за № 120 141 000 900 023 26, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, є обґрунтованою і законною.
Та обставина, що 6 травня 2014 року ОСОБА_5 був залучений як потерпілий у даному провадженні та з цього часу був наділений відповідними процесуальними правами, не впливає на правильність прийнятого в подальшому слідчим рішення.
У зв'язку із цим скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, постанова про відмову у визнанні потерпілим не позбавляє ОСОБА_5 прав заявника, що передбачені ст. 60 КПК України, в тому числі і на оскарження до слідчого судді рішення про закриття кримінального провадження згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України.
В разі ж встановлення обвинувальним вироком суду факту підроблення документів, внаслідок чого, як стверджує ОСОБА_5 , його було незаконно звільнено, чим спричинено матеріальну і моральну шкоду, він не позбавлений права захисту власних інтересів в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 304, ч. 2 ст. 309, ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року, якою ОСОБА_5 повернуто його скаргу на постанову слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 27 квітня 2016 року про відмову у визнанні потерпілим, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_5 про визнання незаконною та скасування постанови слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 від 27 квітня 2016 року про відмову у визнанні потерпілим залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Провадження: № 11-сс/796/3310/2016
Категорія КПК України: ч. 2 ст. 309
Слідчий суддя: ОСОБА_8
Суддя - доповідач: ОСОБА_1