1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 21 жовтня 2016 року, в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Грузія, громадянин Республіки Грузія, грузин, з середньою освітою, не одружений, не працює, проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий - 27 березня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 198 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 03 лютого 2016 року звільнений з Львівської ВК № 48 за відбуттям покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 днів, тобто до 05 листопада 2016 року, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду, слідчого, прокурора і часу перебування у вищевказаних місцях.
Крім того, на підозрюваного ОСОБА_6 покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, конкретні обставини вчинення злочину, та прийшов до висновку про можливість та доцільність застосування до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року та постановити нову ухвалу про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, на думку прокурора, слідчим суддею не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Так, автор апеляційної скарги вважає, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а тому до нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, доводи захисника та підозрюваного проти задоволення апеляційної скарги та необхідності залишення ухвали слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 06 вересня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016100040012591, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.
06 вересня 2016 року, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 було затримано та наступного дня повідомлено про підозру у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому із застосуванням насильства що не є небезпечним для здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
08 вересня 2016 року слідчий Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_10 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 днів, тобто до 05 листопада 2016 року, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду, слідчого, прокурора і часу перебування у вищевказаних місцях.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_11 , вислухана думка прокурора, слідчого та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, органом досудовим розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України та ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому з урахуванням наявних в матеріалах справи, характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його соціальні зв'язки, вік, конкретні обставини вчинення правопорушення, його ставлення до вчиненого, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що менш суворий запобіжний захід, а саме домашній арешт, може вважатись достатнім стримуючим фактором для запобігання вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченому ч. 1 ст. 177 КПК України та для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання ОСОБА_6 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею.
За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби без змін, оскільки, як вважає колегія суддів, такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характеризуючих даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду, слідчого, прокурора і часу перебування у вищевказаних місцях, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року, якою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 днів, тобто до 05 листопада 2016 року, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду, слідчого, прокурора і часу перебування у вищевказаних місцях, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/3402/2016 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1