1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 18 жовтня 2016 року, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Степань, Сарненського району, Рівненської області, українець, громадянин України, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 240 КК України.
за участю: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 год. 00 хв. до 28 жовтня 2016 року з одночасним визначенням застави у розмірі 2 700 000 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень, необхідність проведення процесуальних та слідчих дій, направлених на завершення досудового розслідування, а також наявні ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і які на момент розгляду клопотання не зменшилися.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного подали, кожен окремо, апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Мотивуючи доводи викладені в апеляційних скаргах, апелянти посилаються на відсутність в матеріалах провадження доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про існування заявлених слідчим ризиків та про недостатність застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу. Дані обставини, на думку захисників залишилися поза увагою слідчого судді, а тому прийняте ним рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки воно постановлено без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи. Також, на думку захисників всі вище наведені обставини вказують на відсутність підстав для подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою.
Одночасно, захисник ОСОБА_6 вказує і на порушення слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва правил підсудності розгляду даного клопотання слідчого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18 квітня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000001053, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 240 КК України.
04 липня 2016 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 240 КК України, а саме: участі у період з січня по липень 2016 року, на території Рівненської області за попередньою змовою з співробітниками правоохоронних органів та фізичними особами, у злочинної організації з метою вчинення тяжких, особливо тяжких та інших злочинів, а саме щодо організації незаконного видобування бурштину - сирцю, одержання повторно неправомірної вимоги в особливо великих розмірах за невжиття заходів реагування з протидії нелегального видобутку стосовно окремих осіб на території Рівненської області.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 01 вересня 2016 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 2 700 000 гривень.
Постановою заступника Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_10 від 23 серпня 2016 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001053 від 18 квітня 2016 року продовжено до семи місяців, тобто до 05 грудня 2016 року.
26 серпня 2016 року, слідчий в ОВС другого слідчого відділу управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року вище вказане клопотання слідчого задоволено та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 год. 00 хв. 28 жовтня 2016 року з одночасним визначенням застави у розмірі 2 700 000 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 240 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Під час судового розгляду слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував дані, які характеризують особу підозрюваного, стан його здоров'я, наявність малолітніх дітей, те, що ОСОБА_7 раніше не судимий.
Однак, вище наведене, на думку слідчого судді, не може свідчити на користь зменшення заявлених ризиків та не допущення інших спроб неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Слідчий суддя також дослідив доводи клопотання прокурора щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, а саме ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, якою ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та з урахуванням виняткової складності кримінального провадження, необхідності проведення ряду слідчих та процесуальних дій, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою. Також судом з'ясовано, що у порядку, передбаченому законом, строк досудового розслідування продовжено до семи місяців, а саме до 05 грудня 2016 року.
Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 28 жовтня 2016 року.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Доводи авторів апеляційних скарг щодо відсутності у матеріалах провадження доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про існування заявлених слідчим ризиків та про недостатність застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки наявність обґрунтованої підозри та існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу і посилання захисника ОСОБА_6 про те, що слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва порушено правила підсудності розгляду даного клопотання слідчого з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, усі клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування. У випадку проведення досудового розслідування слідчою групою підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при розгляді клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, у якій визначено місце проведення досудового розслідування. При цьому слід зауважити, що в такому випадку не можна керуватися положеннями ч. 1 ст. 32 КПК України, яка, з огляду на її зміст та місце у структурі КПК, стосується лише суду, що здійснює кримінальне провадження як орган, що розглядає справу по суті, і не регламентує діяльність слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення територіальної юрисдикції розгляду клопотання слідчого став наказ Генерального прокурора України від 23 травня 2016 року про визначення місця розташування органу досудового розслідування - другого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, що знаходиться у Голосіївському районні м. Києва.
На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки останній в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 на свободу. Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Крім того, слідчий суддя також правильно, з урахуванням виключного випадку, а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 та дані про його особу, визначив заставу у розмірі 2 700 000 гривень, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі, з урахуванням наведених в апеляційних скаргах доводів, в даному конкретному випадку, не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а також яким дана належна оцінка, а тому апеляційні скарги захисників в інтересах підозрюваного, з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 год. 00 хв. до 28 жовтня 2016 року з одночасним визначенням застави у розмірі 2 700 000 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/3119/2016 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1