"24" жовтня 2016 р. Справа № 926/2286/16
За позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група”, м.Київ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Хотин Чернівецької області
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 102703,09 грн.
Суддя Дутка В.В.
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 26.08.2016р.
СУТЬ СПОРУ: приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 102703,09 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 30.08.2016р.
Ухвалами від 30.09.2016р., 19.09.2016р. розгляд справи відкладався.
Відповідач у відзиві від 19.09.2016р. вважає вимоги безпідставними. Зокрема відповідач вказує, що позивач необґрунтовано посилається і керується одразу ст. 1191 ЦК України, яка регулює питання регресу, і нормами (зокрема ст.993 ЦК України та ст. 27 ЗУ “Про страхування”), які регулюють підстави суброгації, оскільки дані статті регулюють два взаємовиключні порядки відшкодування шкоди. Тому, норми, на які посилається позивач і якими обґрунтовує свої позовні вимоги є недопустимим до оспорюваних правовідносин та такими, що їм суперечать. Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 16.11.2015р. не відповідає вимогам законодавства і не може бути поставлений в основу калькуляції суми завданих збитків та страхового відшкодування. Крім того, постанова Голосіївського районного суду м.Києва від 01.02.2016р., на яку посилається позивача, оскаржується в апеляційному порядку.
29.09.2016р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
07.10.2016р. через відділ діловодства надійшли письмові пояснення позивача.
Ухвалою від 10.10.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 24.10.2016р.
У судове засідання 24.10.2016р. представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату та місце слухання справи.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 24.10.2016р., не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.
08.01.2015р. між ПAT “Страхова компанія “Українська страхова група” (страховик) та ТОВ “Порше Лізинг Україна” (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157/0010, предметом якого є страхування транспортного засобу “Ауді”, державний номер НОМЕР_1.
15.11.2015р. у м.Києві на вул.Заболотного відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту ДТП), за участю транспортного засобу марки “Ауді” державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр.ОСОБА_3, та транспортного засобу марки “Рено Магнум”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який працює водієм у відповідача.
Факт ДТП підтверджується довідкою №82793215 про дорожньо-транспортну пригоду, наданою 1 Ротою 4 Батальйону УПС МВС у м.Києві.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2016р. у справі № 752/174/16-п зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення гр.ОСОБА_4 п.2.3 б Правил дорожнього руху України, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП .
16.11.2015р. до ПAT “Страхова компанія “Українська страхова група” звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі наданих документів було складено страховий акт №ДККА-47764 від 09.12.2015р., згідно з яким сума страхового відшкодування складає 152203,09 грн.
На підставі вказаного страхового акту, страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 152203,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №22294 від 10.12.2015р., №22428 від 11.12.2015р. (а.с.27,28).
Цивільна відповідальність відповідача застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю СТДВ “Глобус” з встановленим лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в 50 000,00 грн., що підтверджено полісом №АЕ/6111059 (а.с.97,119).
Згідно платіжного доручення від 29.04.2016р. №4956 ТДВ СКДВ “Глобус” перерахувало позивачу 49500,00 грн. страхового відшкодування по претензії від 21.03.2016р.
За наведених обставин позивач отримав залишок страхового відшкодування (152203,09 - 49500,00) у сумі 102703,09 грн., який не покривається полісом №АЕ/6111059 (а.с.98).
Таким чином, різницю (102703,09 грн.) між виплаченою позивачеві сумою страхового відшкодування (49500,00грн. ) та виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі ( 152203,09 грн. ) позивач просить стягнути з відповідача.
Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування ) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Власником транспортного засобу “Рено Магнум”, державний номер НОМЕР_3, як джерела підвищеної небезпеки, є відповідач, що підтверджено довідками Міністерства внутрішніх справ України (а.с.42,43).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;.
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 01.02.2016р., яка набула законної сили, визнано винним ОСОБА_4, який працює у відповідача, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.20,112).
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відтак, позивач звернувся до відповідача з претензіє про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував належними та допустимими доказами, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Чернівецька область, м.Хотин, вул.Шинкаренка, 23, код НОМЕР_4) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (м.Київ, вул.І.Федорова, 32-А, код 30859524) 102 703 грн. шкоди, 1540,55 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено і підписано 28.10.2016р.
Суддя В.В.Дутка