33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"27" жовтня 2016 р. Справа № 918/1001/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Автоімпотгруп"
до відповідача ОСОБА_1 товарної біржі "Україна-Захід"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 митниця ДФС
про визнання митного аукціону таким, що не відбувся
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_3 (довіреність б/н від 31.08.2016р.).
Від відповідача : ОСОБА_4 (довіреність б/н від 26.10.2016р.).
Від третьої особи : ОСОБА_5 (довіреність №2438/10/17-10-10 від 10.05.2016р.).
Приватне підприємство "Автоімпотгруп" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 товарної біржі "Україна-Захід", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 митниця ДФС про визнання митного аукціону таким, що не відбувся.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву від 16.09.2016р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно автомобіль марки "SMART", модель "Cabrio", рік випуску 2004, об'єм двигуна 698 см.куб, бензин, 2-х місцевий; "SMART", модель "Cabrio", рік випуску 2005, об'єм двигуна 698 см.куб, бензин, 2-х місцевий.
Дана заява мотивована тим, що існує реальна загроза подальшого порушення прав та законних інтересів Приватного підприємства "Автоімпотгруп" у випадку реєстрації права власності на транспортні засоби, які були продані на митному аукціоні.
Представник відповідача заперечував в судовому засіданні проти задоволення зазначеної заяви, при цьому зазначив, що дана заява не є достатньо обґрунтованою і не підтверджена належними та допустимими доказами, а тільки припущеннями позивача.
Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне в її задоволенні відмовити виходячи із наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У п.3 даної Постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, позивачем не обґрунтовано підстав звернення до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жодних доказів, які могли б свідчити про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову позивачем не подано.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 66, 67, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви Приватного підприємства "Автоімпотгруп" про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.
Суддя Горплюк А.М.