Справа: № 823/783/16 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
26 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про:
визнання дій щодо відкриття виконавчого провадження № 50082841 неправомірними;
зобов'язання закрити виконавче провадження № 50082841, яке відкрито за виконавчим написом № 1133;
зобов'язати зупинити реалізацію арештованого автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012 року, належного їй на праві власності;
- зобов'язати повернути арештоване майно, яке підлягало продажу - автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року позов задоволено частково:
визнано неправомірними дії головного державного виконавця Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ ГТУЮ у Черкаській області Назаренка Є.І. щодо відкриття виконавчого провадження № 50082841;
зобов'язано прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 50082841 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 1133 від 22.12.2015 року про звернення стягнення на транспортний засіб, а саме автомобіль VOLKSWAGEN, модель Golf, 2012 року, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
зобов'язано повернути арештований автомобіль власнику.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування боржника або за місцезнаходженням його майна, а право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу.
Так, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час відкриття спірного виконавчого провадження (далі - Закон) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. … Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Разом з тим, в силу приписів ч. 4 ст. 20 Закону у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, …, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. … .
Аналіз змісту зазначених норм дає підстави прийти до висновку, що приписи ч. 1 ст. 20 Закону є імперативними, тобто виконавче провадження має чітко визначену територіальну підвідомчість.
В свою чергу, ч. 4 ст. 20 Закону стосується випадків перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, тобто можливого знаходження боржника або його майна поза межами територіальної юрисдикції державного виконавця.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція критично оцінює доводи апеляційної скарги, що ч. 4 ст. 20 Закону не зобов'язує державного виконавця при надходженні заяви про відкриття провадження перевіряти місце проживання боржника, оскільки дані законодавчі приписи трактуються апелянтом неправильно. При цьому, колегія суддів зважає на ч. 1 ст. 11 Закону, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. А ч. 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Більш того, з жодного поданого стягувачем документу не вбачалося підтвердження фактичного проживання боржника за адресою (АДРЕСА_2), вказаною стягувачем у заяві. З копії паспорта боржника слідує, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Така ж адреса зазначена позивачкою і в кредитному договорі. Також згідно даних щодо реєстрації спірного транспортного засобу, останній зареєстровано за місцем проживання власника, тобто також у Дніпропетровській області. Більш того, у виконавчому написі нотаріуса, що являється в даному випадку виконавчим документом, на підставі якого відкрито спірне виконавче провадження, також фігурує саме загадана адреса боржника.
В судовому засіданні представник ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» так і не зміг пояснити звідки вони взяли адресу боржника - АДРЕСА_2, не кажучи вже про надання доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 у м. Черкасах.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки на час його відкриття були відсутні будь-які дані (окрім зазначення у заяві стягувача), що на території, на яку поширюється його компетенція державного виконавця, знаходиться боржник або його майно. Дані обставини не знайшли свого підтвердження також під час судового розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.
Правовими положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приписи даної норми фактично встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про дії відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки останній не спростує їх. В даному випадку повідомлені ОСОБА_2 обставини щодо проживання за адресою місця реєстрації (Дніпропетровська обл.) не були спростовані відповідачем, а тому є такими, що відповідають дійсності.
Також, судова колегія не може не відзначити, що автомобіль було оглянуто та затримано (у ході виконавчого провадження) за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_2, що додатково підтверджує факт порушення відповідачем правил територіальної підвідомчості при відкритті спірного виконавчого провадження.
З огляду на викладене колегія суддів пристає на позицію суду першої інстанції про визнання неправомірними дій головного державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 50082841.
В свою чергу, колегія суддів не може погодитися з доводами суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 50082841 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 1133 від 22.12.2015 року про звернення стягнення на транспортний засіб, оскільки прийняття такої постанови відноситься до дискреційних повноважень органу ДВС, в які суд не наділений правом втручатися.
Однак, відповідно до ч.5 статті 20 Закону у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
За ч. 3 ст. 49 Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що в даному випадку суд першої інстанції, встановивши місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, повинен був зобов'язати його вирішити питання щодо направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з прийняттям необхідних процесуальних рішень.
За таких обставин, оскільки факт протиправності відкриття спірного виконавчого провадження в частині територіальної підвідомчості встановлено апеляційною інстанцією, що тягне за собою єдиний наслідок - направлення виконавчого документу за належністю, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності виходу за межі позову. Зокрема, зобов'язавши Придніпровський ВДВС Черкаського МУЮ направити виконавчий напис від 22.12.2015 року за № 1133 за належністю до відповідного відділу державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Наведене вище дає підстави не погодитися з задоволенням судом першої інстанції позову в частині повернення арештованого автомобіля власнику, оскільки дана вимога є похідною від прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, що наразі триває, а тому розцінюється як передчасно пред'явлена.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» - задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року - скасувати, постановивши нову про часткове задоволення позову.
Визнати дії Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо відкриття виконавчого провадження № 50082841 - протиправними.
Зобов'язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області направити виконавчий напис від 22.12.2015 року за № 1133 за належністю до відповідного відділу державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з прийняттям необхідних процесуальних рішень.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 26.10.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.