Справа: № 826/8055/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
20 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. (надалі за текстом - «Уповноважена особа») яке оформлене наказом № 813 від 19.09.2015 року в частині про нікчемність договору № 007-29501-100215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 10.02.2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі за текстом - «ПАТ «Дельта Банк») та позивачем та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - «Фонд») додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в «ПАТ Дельта Банк за рахунок Фонду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року зупинено провадження в адміністративній справі вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення спору є застосування відповідачами положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI.
У провадженні Конституційного суду України на розгляді перебуває подання Верховного Суду України щодо (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452- VI положенням статті 6, частини 1 статті 8, частини 4 статті 13, статей 21, 22, частин 1, 4, 5 статті 41 Конституції України.
Згідно з інформацією на офіційному сайті Конституційного суду України (http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/302554), ухвалою Конституційного суду України відкрито конституційне провадження у справі за поданням Верховного Суду України щодо (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-УІ положенням статті 6, частини 1 статті 8, частини 4 статті 13, статей 21, 22, частин 1, 4, 5 статті 41 Конституції України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до положень пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
Зважаючи на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та має застосовуватися до спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зупинення провадження до розгляду Конституційним судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI .
З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при вирішенні питання про залишення позову без розгляду неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 199, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 25 жовтня 2016 р.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Мельничук В.П.
Мацедонська В.Е.