Справа: № 810/1232/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.
Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
20 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,
при секретарі Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання неправомірними дій, -
Позивач звернувся з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання неправомірними дій.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представники Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Апелянт не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2008 р. між позивачем (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 2707/0408/71-018-Z-1.
Як убачається з п. 2 названого договору, на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, у цей же день між названими сторонами було укладено кредитний договір № 2707/0408/71-018 (т. 1 а.с. 41-44).
28 листопада 2012 р. між ВАТ "Сведбанк" (банк) та третьою особою ("Фактор") було укладено договір факторингу № 15 (т. 1 а.с. 136-139).
Згідно з п. 2.1 названого договору, банк відступає третій особі свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому договором (т. 1 а.с. 138).
До того ж, 28 листопада 2012 р. між названими сторонами було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами (т. 1 а.с. 141).
Відповідно до вимог п. 1.2 названого договору, первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору.
Як вбачається з названого додатку, ВАТ "Сведбанк" було відступлено третій особі право вимоги за іпотечним договором № 2707/0408/71-018-Z-1 (т. 1 а.с. 142).
У подальшому третя особа звернулася до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т. 1 а.с. 129).
12 вересня 2015 р. відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності за третьою особою на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка була оформлена рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 24376639.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність винесення відповідачем рішення номер 24376639 вже була предметом розгляду в межах цивільної справи № 367/7589/15-ц за позовом ОСОБА_2 (позивача у даній адміністративній справі) до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" (третя особа у даній адміністративній справі), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. (відповідач у даній адміністративній справі) про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та поновлення права власності, а тому, відсутні підстави для визнання позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо реєстрації права власності третьої особи на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 обґрунтованими.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 2 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Частиною 1 ст. 15 Закону, передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону - державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Згідно до ч. 9 ст. 15 Закону - державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону - державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року передбачено, що нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.
Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що державна реєстрація права власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
На момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.
Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 607/5 від 02 квітня 2013 року «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» - у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.
Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що реєстраційна дія щодо реєстрації права власності за третьою особою на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 проведена з порушенням компетенції, а тому, не відповідає вимогам закону.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. п. 4.1 п. 4 іпотечного договору, у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцять календарних днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку, вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що, у разі, порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримувала будь-яких повідомлень від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Крім того, відповідачем під час вчинення реєстраційних дій не було звернуто уваги та не надано оцінки обставинам про неповідомлення позивача про намір ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернути стягнення на предмет іпотеки.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» - відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Отже, особа, якій відступлено право вимоги за іпотечним договором, або та особа, яка вчинила таке відступлення мають письмово повідомити боржника про вказані дії.
Водночас, повідомлення про відступлення права вимоги не було направлено позивачу, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Крім того, колегія суддів зазначає, що заява ОСОБА_2 від 07.07.2016 року ( Том 2 а.с. 24) не є уточненням позовних вимог, оскільки рішення про відмову або залишення позовних вимог в частині скасування рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 24376639 від 12.09.2015 року 14:44:13 судом першої інстанції не приймалось.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині щодо визнання протиправними дій та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24376639 від 12 вересня 2015 р.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її часткового скасування з постановленням нової постанови в цій частині.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року - скасувати та постановити нову, якою позов ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання неправомірними дій - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни щодо реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 40,4 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 24376639 від 12.09.2015 року 14:44:13.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М.Ганечко
Судді: А.Ю.Коротких
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Літвіна Н. М.
Коротких А. Ю.