"24" жовтня 2016 р.Справа № 916/242/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Лашина В.В., Поліщук Л.В.
секретар судового засідання Мельник Ю.М.
за участю:
від КМ «Міськзелентрест» - Кожем'якін С.Є., № 1228 від 27.07.2016
від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради м. Одеса - Бондар О.В., № 01-36/55 від 04.10.2016;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2016
у справі №916/242/16
за позовом Комунального підприємства «Міськзелентрест»
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про стягнення 13617,37 грн. та виселення
та
за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до відповідача Комунального підприємства «Міськзелентрест»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про визнання недійсним договору оренди
Комунальне підприємство «Міськзелентрест» (далі - КП «Міськзелентерст»), позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, орендодавець) 02.02.2016 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, орендар) 13617,37 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 2/10/1 від 23.03.2004 та виселення ФОП ОСОБА_4 з приміщення загальної площею 316,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
ФОП ОСОБА_4 звернулась з зустрічною позовною заявою до КП «Міськзелентрест» з вимогами про визнання недійсним з моменту укладення з 23.03.2004 укладеного між КП «Міськзелентрест» та ФОП ОСОБА_4 договору № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з укладеними в період з 23.04.2004 по 31.12.2014 додатковими угодами до нього, погодженнями, змінами до цього договору шляхом викладення в нових редакціях (а.с.84-90).
08.04.2016 ухвалою Господарського суду Одеської області суду залучено до участі у справі в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 позовні вимоги комунального підприємства «Міськзелентрест» задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Міськзелентрест» заборгованість у сумі 13617 грн. 37 коп., судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 у справі № 916/242/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові КП «Міськзелентрест» до ФОП ОСОБА_4 відмовити повністю, зустрічний позов ФОП ОСОБА_4 до КП «Міськзелентрест» задовольнити у повному обсязі, визнати недійсним з моменту укладення 23.03.2004 укладений між КП «Міськзелентрест» та ФОП ОСОБА_4 договір № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316.5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з укладеними в період з 23.03.2004 по 31.12.2014 до цього договору додатковими угодами, погодженнями, змінами до цього договору шляхом викладення в новий редакціях.
Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що об'єкт договору оренди, а саме приміщення площею 316.5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до ст. 335 ЦК України є безхазяйною річчю, оскільки права власності на виробничого приміщення не зареєстровано.
Крім того, договір № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316.5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з укладеними в період з 23.03.2004 по 31.12.2014 до цього договору додатковими угодами підлягають визнанню недійсними, адже вони суперечать ст. ст. 203, 2150, 761 ЦК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Лавриненко Л.В., судді - Філінюк І.Г., Пироговський В.Т.) від 13.06.2016 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2016 об 11:30.
06.07.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.07.2016 о 10:00.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 розгляд справи № 916/242/16 відкладено на 10.08.2016 на 14:00 год.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Лавриненко Л.В., судді учасника-колегії Пироговського В.Т. у відпустці та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2016, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Поліщук Л.В., Лашин В.В. та призначена до розгляду на 28.09.2016 об 11:00.
У зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Філінюка І.Г. з 27.09.2016 по 30.09.2016 розгляд апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у справі № 916/242/16 ухвалою суду від 26.09.2016 відкладено на 10.10.2016.
Ухвалою одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 задоволено клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради м. Одеса про продовження строку розгляду апеляційної скарги, розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.10.2016 об 11:30.
24.10.2016 в судовому засіданні представник КМ «Міськзелентрест» та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради м. Одеса, надали пояснення та вважають, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.03.2004 між КП «Міськзелентерст» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір № 2/10/1, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне володіння та користування виробничі приміщення площею 316,5 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення підприємницької діяльності (п. 1.1.).
Вартість та інші характеристики об'єкту оренди висвітлені в звіті про оцінку від 27.02.2004, який є невід'ємною частиною договору.
Положеннями п. 2.1. вказаного договору визначено, що орендар приступає до платного користування об'єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі.
Об'єкт оренди повертається орендарю по закінченню строку договору оренди на підставі акту приймання-передачі (п.2.2.).
Відповідними положеннями договору сторони погодили умови та порядок оплати орендних платежів (п.п. 3.1.-3.6.), обов'язки орендаря (п.п. 4.1.-4.6.), права орендаря (п. 5.1.-5.5.), права орендодавця (п.п. 6.1.-6.3.), права орендодавця (п.п.7.1.-7.3.), строк дії договору, умови його зміни та припинення (п.п. 8.1.-8.4.).
Зокрема, строк дії був встановлений сторонами до 20.03.2005. (п. 8.1.).
23.03.2004 орендар прийняв в користування за договором оренди №2 виробниче приміщення площею 316,5 кв.м. по вул. Леніна, 121 в с. Мирному Біляївського району Одеської області, що підтверджується підписаним сторонами актом примання-передачі, який є додатком до договору.
Додатковими погодженнями № 7 від 25.03.2005, 7/1 від 04.01.2006 строк дії договору № 2/10/01 від 23.03.2004 визначався до 23.03.2006, 20.03.2007 відповідно.
01.03.2007 КП «Міськзелентрест» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) підписали нову редакцію договору оренди від 23.03.2004 № 2/10/1 - договір оренди № 702 строком дії до 01.03.2008.
Додатковою угодою від договору оренди № 702 від 01.03.2007 від 01.09.2008 строк дії договору визначено до 01.03.2009.
26.12.2008 між КП «Міськзелентрест» та СПД ОСОБА_4 підписано нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення № 2/10/1 від 23.02.2004, який затверджено начальником Представництва по управлінню комунальною власністю. В преамбулі сторони визначили, що за взаємною згодою вирішили викласти договір оренди нежитлового приміщення № 2/10/1 від 23.03.2004 в новій редакції з метою приведення його форми відповідно до рішення Одеської міської ради № 3781-V від 25.12.2008 «Про затвердження примірного договору оренди нежилого приміщення (будівлі, споруди), що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси».
В п. 1.3. сторони погодили термін дії договору з 23.03.2004 по 31.12.2009.
Додатковою угодою до договору оренди № 2/10/1 від 23.03.2004 в новій редакції від 26.12.2008 № 1 від 14.12.2009 та додатковими погодженнями № 2 від 1.03.2011, № 3 від 01.09.2011, № 4 від 29.02.2012, додатковою угодою б/н від 31.12.2014 сторони подовжували строк дії договору до 31.12.2010. 31.08.2011, 29.02.2012, 28.02.2013, 31.12.2015 відповідно.
Положеннями п. 2.1. договору в новій редакції визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
У відповідності з умовами п. 2.2. договору в новій редакції орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання нової редакції договору оренди місяць 1748,44 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць з урахуванням інфляційного збільшення. Пунктом 2.4. договору визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Додатковою угодою б/н від 31.12.2014 до договору оренди № 2/10/1 від 23.03.2004 сторони визначили розмір орендної плати за місяць - 2032,01 грн. з 31.12.2014 з урахуванням інфляційного збільшення.
До червня 2015 року орендар добросовісно виконував свої обов'язки, у т.ч. щодо оплати орендної плати, а потім перестав її оплачувати у зв'язку з чим, станом на дату закінчення договору утворилась заборгованість у розмірі 13617,37 грн.
Керуючись положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець листом від 11.12.2015 № 2858 повідомив орендаря проте, що строк дії оренди нежитлового приміщення закінчується 31.12.2015 та на новий строк продовжуватися не буде та просив здійснити погашення заборгованості за орендну нежитлового приміщення у розмірі 11583,00 грн. та з 01.01.2016 у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за атом у належному стані. Проте, ФОП ОСОБА_4 ці вимоги не були виконані.
У зв'язку з наявністю заборгованості з орендної плати та неповернення орендованого майна КП «Міськзелентрест» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати за договором оренди № 2/10/1 від 23.03.2004 у розмірі 13617,37 грн. та виселення ФОП ОСОБА_4 з орендованого приміщення, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення ст. 145 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 629, 651, 777 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог ФОП ОСОБА_4 звернулось до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним з моменту укладення з 23.03.2004 укладений між КП «Міськзелентрест» та ФОП ОСОБА_4 договір № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з укладеними в період з 23.04.2004 по 31.12.2014 додатковими угодами до нього, погодженнями, змінами до цього договору шляхом викладення в нових редакціях.
Свої зустрічні вимоги обґрунтовувала посиланням на положення ст.ст. 182, 203, 215-216, 335, 761, Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», «Про приватизацію державного майна».
Розглянувши зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення з 23.03.2004 укладений між КП «Міськзелентрест» та ФОП ОСОБА_4 договір № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316,5 кв.м., суд апеляційної інстанції дійшов висновку що вони не підлягають задоволенню відповідно до наступного.
Статтею 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20.08.1978 було визначено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.
Статтею 89 Цивільного кодексу Української РСР було визначено, що державна власність - основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна. Підстави набуття (припинення) права власності визначаються за законодавством, чинним на час виникнення відповідних правовідносин.
Поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та підстави її набуття було передбачено ст. 7 Закону Української РСР «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» від 07.12.1990 (втратив чинність у 1997 році), згідно якої до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, вказане в Законі України «Про власність».
Відповідно до статті 2 Закону Української РСР «Про власність», власність в Українській РСР існувала в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна. Всі форми власності визнавалися рівноправними.
За статтею 31 Закону України «Про власність» комунальна власність належала до державної власності. Суб'єктами права комунальної власності були адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (стаття 32 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). До такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів. Зобов'язано органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 01.01.1992 передачу державного майна, що перебуває в їх віданні, до комунальної власності згідно переліку, затвердженого даною постановою.
Також цією постановою встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів.
На виконання зазначеної постанови, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного впорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 06.04.1992 «Про передачу до комунальної власності міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, народної освіти та культури» було затверджено акт приймання-передачі відповідно до якого з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Одеси було передано перелік об'єктів нерухомості, в т.ч. совхозу «Декоративні культури» Міськзелентресту (с. Мирне, Біляївського району Одеської області) до складу якого увійшло індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, загальною площею 316,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 178 Т.1)
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.
Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Таким чином, право власності територіальної громади міста Одеси на об'єкти нерухомості - нежитлове приміщення, загальною площею 316,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 виникло 06.04.1992.
05.01.2001 листом Одеське орендне підприємство «Міськзелентрест» повідомлено Одеського міського голову про те, що зборами трудового колективу орендного підприємства «Міськзелентрест» прийнято рішення про перехід у комунальну власність, у зв'язку з чим просило міську раду розірвати договір оренди та прийняте усе нерухоме майно, яке належало орендному підприємству у комунальну власність.
На виконання розпорядження Одеського міського голови від 18.04.2001 № 377-01 «Про передачу основних засобів до статутного фонду комунального підприємства «Міськзелентрест» між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та комунальним підприємством «Міськзелентрест» було складено та підписано акт приймання-передачі рухомого та нерухомого майна та передано у повне господарське управління, зокрема, приміщення колишнього совхозу «Декоративні культури», а саме виробниче лабораторний корпус рік випуску 1985, інвентарний номер 497(а.с. 35 Т.2)
Згідно інвентарної картки обліку основних засобів на балансі Комунального підприємства «Міськзелентрест» перебуває виробнича будівля інвентарний номер якої 497.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт належної передачі виробничої будівлі загальною площею 316,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з державної до комунальної власності, отже власником виробничої будівлі, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка через уповноважений нею орган, в даному випадку КП «Міськзелентрест», користується усіма правами та обов'язками, передбаченими цивільним та господарським законодавством України щодо власності.
Відповідно до ст. 136 ГПК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається тайном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відповідно до статуту комунального підприємства «Міськзелентрест» засновником (власником) зазначеного підприємства є Одеська міська рада. Одеською міською радою було наділено комунальне підприємство «Міськзелентрест» правом передачі в оренду майна, що знаходиться в його господарському віданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права та обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи. Пункт 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Підпунктом 15 пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
Частиною 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Нормами чинного законодавства на момент виникнення права комунальної власності в 1992 році не було передбачено обов'язкового реєстрування такого права.
Вищезазначене свідчить, що власником нежитлового приміщення, загальною площею 316,5 кв.м, що розташоване за адресою: с. Мирне, вул. Леніна, 121, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка через уповноважений нею орган, КП «Міськзелентрест», користується усіма правами та обов'язками, передбаченими цивільним та господарським законодавством України щодо власності.
ФОП ОСОБА_4 в своїй зустрічній позовній заяві просила визнати недійсним з моменту укладення з 23.03.2004 договір № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316,5 кв.м, укладений між КП «Міськзелентрест» та ФОП ОСОБА_4, проте колегія апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» з урахуванням змісту ст. 236 ЦК України і ч.3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.
Отже, із правової природи зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування загальних наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки використання майна, оренда, надання послуг - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо, а відповідно такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.
Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд України (постанова від 23.12.2015 у справі №3-1143гс15).
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовив ФОП ОСОБА_4 у задоволені зустрічної позовної заяви про визнання недійсним з моменту укладення з 23.03.2004 укладений між КП «Міськзелентрест» та ФОП ОСОБА_4 договір № 2/10/1 від 23.03.2004 оренди виробничого приміщення площею 316,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з укладеним в період з 23.03.2004 по 31.12.2014 до цього договору додатковими угодами, погодженнями, змінами до цього договору шляхом викладення в нових редакціях.
Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частини 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України вказують, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 2.2. Постанови, Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи вищевикладене, колегією апеляційної інстанції та місцевим господарським судом встановлено, що право позивача за зустрічною позовною заявою не порушено, а тому заява про застосування судом позовної давності підлягає залишенню без задоволення.
Щодо позовних вимог КП «Міськзелентрест» про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати за договором оренди № 2/10/1 від 23.03.2004 у розмірі 13617,37 грн. та виселення ФОП ОСОБА_4 з орендованого приміщення, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.
Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до норм законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обумовлений в положеннях п. 2.2.-2.4. договору в новій редакції обов'язок орендаря сплачувати орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності був припинений в липні 2015 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість 13617,37 грн., сума заборгованості ФОП ОСОБА_4 не заперечується, а отже підлягає задоволенню.
Однією з істотних умов договору оренди, визначеною положеннями ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є термін, на який укладається договір оренди.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що у разі закінчення строку дії договору та відмови від його подовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Як вже зазначалося вище, листом від 11.12.2015 № НОМЕР_1 «Міськзелентрест» повідомило ФОП ОСОБА_4, що договір оренди № 2/1081 від 23.03.2004 закінчує свою дію 31.12.2015 та на новий строк подовжуватися не буде, а також запропонувало у добровільному порядку повернути орендоване майно, що не суперечить положенням ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Оскільки строк договору оренди, встановлений п. 1 додаткової угоди до договору оренди нежилого приміщення № 2/10/1 від 23.03.2004 сторони договору погодили до 31.12.2015, який закінчився, правові підстави для знаходження ФОП ОСОБА_4 в орендованому приміщенні після закінчення строку дії договору відсутні, а отже позовні вимоги КП «Міськзелентрест» про виселення ФОП ОСОБА_4 з приміщення загальною площею 316,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 «Про судове рішення» у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)» (п.9.10 Постанови).
Місцевий господарський суд розглянувши позовні вимоги КП «Міськзелентрест» про виселення ФОП ОСОБА_4 з приміщення загальною площею 316,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та в мотивувальній частині рішення задовольнивши останні, в порушення п. 4. ч. 1 ст. 84 ГПК України не зазначив в резолютивній частині рішення висновку щодо цих вимог позивача.
За приписами ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
За таких обставин колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 у справі № 916/242/16 слід змінити, а саме доповнити резолютивну частину рішення п. 3, яким виселити ФОП ОСОБА_4 з приміщення загальною площею 316,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення є обґрунтованим та законним, оскільки ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99,
101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 у справі № 916/242/16 - змінити, доповнити резолютивну частину рішення пунктом 3. наступного змісту: «п.3 виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) з приміщення загальною площею 316,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Міськзелентрест».
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 по справі № 916/242/16 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 26.10.2016.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.В. Лашин