04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/1037/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.
за участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Більчук О.О. - представник за довіреністю б/н від 09.09.2016;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2016
у справі № 910/1037/16 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
про стягнення 22 199,36 грн., -
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 22 199, 36 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" страхове відшкодування (в порядку регресу) в сумі 14 983, 30 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 930, 07 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справа розглядалась різними складами суду.
У зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Рябухи В.І. у зв'язку із звільненням у відставку та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги у даній справі, було визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2016.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2016 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначив, що страхове відшкодування, яке було виплачено стороною страхувальнику, розраховувалось згідно вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.
Представник позивача в судове засідання 25.10.2016 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 26.09.2016. Жодних клопотань та заяв від останнього не надходило.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань та заяв про відкладення розгляду справи (або щодо неможливості подання доказів з причин, що не залежать від сторони, тощо), тривалим часом знаходження в провадженні суду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представника відповідача, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2013 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (як страховиком) та Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" (як страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № АЗ-034/002/130000112, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.
01.09.2014 по проспекту Повітрофлотському у м. Києві відбулося ДТП, учасниками якої стали, зокрема:
- автомобіль марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований ТЗ), під керуванням водія ОСОБА_3;
- автомобіль марки "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.
Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_4, за ознаками пункту 124 КУпАП підтверджено постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 760/18928/14-п (а.с. 45), що в розумінні вимог статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.
Внаслідок зазначеного ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.
Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу "Toyota Camry" склала 22 709,36 грн., що підтверджується звітом про оцінку автомобіля № 00808_14, страховим актом від 18.09.2014 № КАСКО/034/000/14/0106 (а.с. 38) та ремонтною калькуляцією (система AUDATEX) від 08.09.2014 № МК_00808_1 (а.с. 25-30). З урахуванням вказаних первинних документів позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 22 709, 36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2014 № 2829 (а.с. 13) та не заперечується сторонами.
Згідно полісу АС/6256145, наданого МОТОРНИМ (ТРАНСПОРТНИМ) СТРАХОВИМ БЮРО УКРАЇНИ, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "Volkswagen Transporter", була застрахована відповідачем з франшизою 510 грн. та лімітом по майну в 50 000 грн. Матеріали справи підтверджують факт скоєння ДТП, а тому позивач наполягає на стягненні з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) за вирахуванням франшизи у розмірі 22 199,36 грн.
Таким чином, у зв'язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС/6256145, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_4, транспортного засобу "Volkswagen Transporter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Судом встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну згідно положень полісу становить 50000,00 грн.
З матеріалів справи видно (зокрема, з а.с. 9-10), що позивач звертався до відповідача з претензією від 01.05.2015 № 3783/17 про виплату страхового відшкодування. Відповідач суму страхового відшкодування позивачу не відшкодував.
При ухваленні рішення судом першої інстанції було зазначено, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) підлягають задоволенню частково (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи) у розмірі 14 983, 30 грн., у задоволенні решти частини позовних вимог в сумі 7 216, 06 грн., суд відмовив, як необґрунтовано заявлених.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.
Згідно зі ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дійсно, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Разом з цим, ані судом першої інстанції, ані відповідачем не було враховано, що умовами договору добровільного страхування транспортного засобу № АЗ-034/002/130000112 від 30.08.2013 (укладеним між позивачем та страхувальником) сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування зносу.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).
З матеріалів справи не вбачається доказів визнання недійсним вказаного договору добровільного страхування повністю, або окремих його пунктів, зокрема, в частині виплати страхового відшкодування без урахування фізичного зносу.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність виплати страхового відшкодування позивачем страхувальнику без урахування фізичного зносу, оскільки така виплата є прямим обов'язком позивача згідно умов договору.
Статтею 3 ЦК України передбачено, що основними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, стягнення страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля в даному випадку є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Про таку правову позицію вказує Вищий господарський суд України у постанові від 10 серпня 2016 року у справі № 910/1187/16.
Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про неправомірність здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування фізичного зносу відповідних деталей, та необхідність обмеження розміру страхової відповідальності відповідача за вказаним страховим випадком лише сумою 14 983,30 грн. (сума страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу).
Крім того, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на положення якої посилається відповідач, не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25 серпня 2016 року у справі № 910/4963/16).
Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду України № 3-50гс-15 від 15.04.2015, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Дослідивши рішення господарських судів України у справі № 910/7163/14 за позовом ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» (надалі - ПАТ «АСК «Омега») до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 20 560,19 грн. (при перегляді якої Верховний Судом України 15.04.2015 було ухвалено постанову № 3-50гс-15), судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у даній справі позов було задоволено в повному розмірі: стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» страхове відшкодування у розмірі 20 560,19 грн. (розмір відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 залишено без змін.
У постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 колегія суддів зазначила, що висновок суду касаційної інстанції у вказаній справі, про те що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, ПАТ «АСК «Омега» набуло права зворотної вимоги до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» у сумі страхового відшкодування в розмірі 20 560,19 грн. - у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи, є обґрунтованим і законним. При цьому Верховним Судом України у задоволенні заяви ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 910/7163/14 відмовлено.
Таким чином, правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові № 3-50гс-15 від 15.04.2015 якраз і підтверджує висновок суду апеляційної інстанції, що виплата страхового відшкодування повинна здійснюватись у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи без врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та повністю суперечить позиції відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність виплати страхового відшкодування позивачем страхувальнику без урахування фізичного зносу, оскільки така виплата є прямим обов'язком позивача згідно умов договору.
Окремо слід зазначити, що ліміт майнової відповідальності відповідача згідно полісу складає 50000,00 грн., а відтак виконання регресної вимоги на суму 22 199,36 грн. не порушує прав відповідача в цій частині. А з урахуванням імперативності положень ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України в частині переходу права регресної вимоги саме в межах фактичних затрат, відповідач був зобов'язаний відшкодувати суму 22 199,36 грн. (без урахування франшизи в розмірі 510,00 грн.) повністю.
Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволенню позову.
Судовий збір за розгляд даної справи у суді першої та апеляційної інстанції покладається на відповідача у порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 910/1037/16 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 910/1037/16 в частині відмови в стягненні 7 216,06 грн. - скасувати, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38Б, оф. 12, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) страхове відшкодування в сумі 7 216 (сім тисяч двісті шістнадцять) грн. 06 коп.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 910/1037/16 в частині задоволення позову - залишити без змін.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38Б, оф. 12, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 930 (дев'ятсот тридцять) грн. 07 коп. та судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/1037/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк