04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" жовтня 2016 р. Справа№ 911/1453/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Калатай Н.Ф.
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Від третьої особи 1 - Чиж С.С.
Від третьої особи 2 - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.09.2016р.
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 03.02.2015
у справі №911/1453/14 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тілігул"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1.Дочірнього підприємства "Статус і К".
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс".
про визнання договору недійсним
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2016р. у справі №911/1453/14 заяву Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари" від 27.04.2016 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 03.02.2015 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 03.02.2015 залишено без змін.
Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що обставини, на які посилається заявник, а саме - недійсність рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Ставищепродтовари" від 16.08.2002, в частині питань порядку денного протоколу загальних зборів №4 від 16.08.2002 "Інші питання", що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 05.01.2016 від №911/198/16, не є нововиявленою обставиною.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.09.2016р. та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги, зазначені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2015 у справі №911/1453/14.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що ТОВ «ТІЛІГУЛ» було обізнано, що у виконавчого органу ВАТ «Ставищепродтовари» відсутній обсяг повноважень на продаж нерухомого майна ВАТ «Ставищепродтовари», а залучення ТОВ «ТІЛІГУЛ» до укладання спірного договору було формальною дією спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 25.10.2016р.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників позивача, відповідача та третьої особи 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, та з урахуванням обмеженості процесуальними строками щодо розгляду апеляційних скарг на ухвалу місцевого господарського суду, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи 1 судова колегія встановила.
Рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2015 у справі №911/1453/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015, у позові Відкритому акціонерному товариству "Ставищепродтовари" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тілігул" про визнання недійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003 відмовлено.
27 квітня 2016 року до Господарського суду Київської області від Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2015 у справі №911/1453/14.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК Укрїни) Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Нововиявленими обставинами за своєю правовою природою є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Таким чином, переглядаючи судове рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен в першу чергу встановити наявність тих фактичних даних, існування яких може істотно вплинути на встановлені під час первісного розгляду справи обставини, та дослідити чим засвідчується існування цих фактичних даних.
При цьому, згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України, нововиявленими обставинами є лише фактичні дані, тобто юридичні факти, які згідно з вимогами матеріального закону породжують іншу юридичну оцінку зібраних у справі доказів в порівнянні з тією, що була надана судом під час вирішення спору по суті.
З огляду на зазначене, необхідно розмежовувати новий юридичний факт - нову обставину, існування якої засвідчується новими доказами у встановленому ГПК України порядку, та нову оцінку тих доказів, які вже є наявними у матеріалах справи.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").
Стаття 112 Господарського процесуального кодексу України не містить переліку обставин, що їх слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи. Тому у вирішенні цих питань слід керуватися правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Однак, головним є те, що не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХII ГПК України господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.
Розглядаючи нововиявлені обставини, суд не досліджує зміст рішення, яке набрало законної сили.
Не можуть бути визнані як нововиявлені обставини викладені в рішенні суду в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин та правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норми права.
Також, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановляння рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом.
Частиною першою статті 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні стати відомі заявникові.
Як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, скаржник посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №911/198/16 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ВАТ "Ставищепродтовари" визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ "Ставищепродтовари" від 16.08.2002, прийняте під час розгляду питання, включеного до порядку денного протоколу загальних зборів акціонерів від 16.08.2002 №4 як "Інші питання".
Так, на загальних зборах акціонерів ВАТ "Ставищепродтовари", які відбулись 16.08.2002р., було прийнято рішення про відчуження майна ВАТ "Ставищепродтовари", яке було включено до порядку денного як "Інші питання".
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003 відчужене майно ВАТ "Ставищепродтовари" на суму, що перевищує 50 відсотків статутного фонду товариства без рішення загальних зборів товариства на таке відчуження.
Таким чином, голова правління ВАТ "Ставищепродтовари" при підписанні договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2013 діяв із перевищенням своїх повноважень.
Зазначені обставини та визнання судом недійсним вищезазначеного рішення є на думку позивача, нововиявленим обставинами, що дають підстави для перегляду рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2015р. у справі № 910/1453/14 та визнання недійсним договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003.
Пунктом 3.3. абзац 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, aлe, незважаючи на це вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут».
Таким чином, сам лише факт визнання судом недійсним вищезазначеного рішення не дає підстав для визнання недійсним договору, підписаного Головою правління ВАТ "Ставищепродтовари", оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від №01/12-03 від 15.01.2003, голова правління ВАТ "Ставищепродтовари", мав весь необхідний обсяг повноважень для укладання такого договору.
Так, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно якого виконавчий орган діяв на момент укладення договору.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
Доводи апелянта щодо обізнаності ТОВ «ТІЛІГУЛ» про відсутність обсягу повноважень у виконавчого органу ВАТ «Ставищепродтовари» на продаж нерухомого майна, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено недобросовісності, нерозумності ТОВ "Тілігул" при укладенні договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003, його обізнаності (знало або повинно було знати, проявивши розумну обачність) про відсутність у голови правління ВАТ "Ставищепродтовари" необхідного обсягу повноважень на укладання договору.
Крім того, рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №911/198/16 не може вважатись нововиявленою обставиною, оскільки не встановлює будь-яких істотних обставин для даної справи, з урахуванням яких судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, враховуючи підстави позову.
Посилання апелянта, на накладання арешту на майно, яке є об'єктом купівлі-продажу за спірним договором, а також що відповідне майно обліковувалось в 2008 році у ВАТ "Ставищепродтовари", колегією суддів визнано безпідставними, оскільки зазначені обставини досліджувались судами при ухвалені рішення по справі №911/1453/14.
Щодо посилання заявника на підробку дати укладання спірного Договору, як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, то відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, а з огляду на те, що заявником не надано суду доказів встановлення вироком суду, що набрав законної сили, підробки дати укладання договору, зазначені доводи не можуть бути покладені в основу нового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-103, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари" залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.09.2016р. у справі №911/1453/14 залишити без змін.
3.Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1453/14.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді О.М. Баранець
Н.Ф. Калатай