донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.10.2016 справа №908/1710/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача:не прибув не прибув
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від22 серпня 2016 р.
у справі№ 908/1710/16 (суддя Гончаренко С.А.)
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ", м. Запоріжжя
простягнення 21 082,89 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. по справі №908/1710/16 було:
- припинено провадження у справі в частині стягнення 17714,30грн. сплаченого страхового відшкодування;
- відмовлено в іншій частині позову.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. по справі №908/1710/16 та задовольнити частину позовних вимог у розмірі 3 368,59 грн.
Скаржник вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справ. Зазначив, що виплата страхового відшкодування на підставі рахунків СТО передбачено умовами договору, а звіт не є остаточним та обов'язковим оціночним документом при виплаті страхового відшкодування за договором КАСКО.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Будко Н.В.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.10.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., М'ясищев А.М.
Позивач у судове засідання 21.10.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.
Відповідач у судове засідання 21.10.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2014р. по вул. Горького 171а, в м.Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автотранспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6
Транспортний засіб “ГА32752” д.н.з. НОМЕР_3, на момент настання ДТП, було застраховано відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС0064962 у товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ”. Згідно умов полісу № АС0064962 розмір франшизи складає 510 грн.
Транспортний засіб “Seat” д.н.з. НОМЕР_4, який є другим учасником ДТП, застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ за договором добровільного страхування наземного транспорту PL167961Га/13скв від 27.06.2013р., який укладено між позивачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна» зі строком дії договору починаючи з 27.06.2013 р. по 26.06.2016 р.
Згідно відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9431437 від 02.09.2014 р. винною особою у ДТП визнано ОСОБА_6 (порушення правил маневрування).
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2014р. ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнуто штраф в розмірі 340 грн.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження про встановлення вартості матеріальних збитків №137/09 від 30.09.2014р. вартість матеріальних збитків завданих власнику автомобіля Seat Altea, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на дату оцінки складає 19812,05грн.
Згідно рахунку №Z0000001132 від 10.09.2014р., складеного ТОВ “Агротехкомплект” сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5 становить 18224,30 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» 02.09.2014р. звернулось до позивача із повідомленням про страховий випадок та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу за договором страхування PL167961Га/13скв від 27.06.2013р.
Страховим актом №1.001.14.14523/VESKO27141 від 22.09.2014р. пошкодження автомобіля НОМЕР_5, в ДТП 02.09.2014р. позивачем було визнано страховим випадком та сплачено останнім на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 18224,30 грн. на підставі платіжного доручення №132036 від 24.09.2014р.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ” з заявами про регресні вимоги від 16.03.2015р. та 02.04.2015р. з проханням сплатити страхове відшкодування, виплачене позивачем страхувальнику в сумі 18224,30 грн.
Відповідач на момент подачі позову до суду, вищевказані заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про виплату страхового відшкодування в розмірі 18224,30 грн. залишив без задоволення.
Не погодившись із вищевказаними обставинами, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до місцевого господарського суду із позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ” 21082,89 грн. страхового відшкодування.
При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1162 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
При цьому, перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 Цивільного кодексу України.
Таким чином, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 23.03.2016 року у справі № 6-2598цс15, від 23.09.2015 року у справі № 3-303гс15.
Враховуючи наведене, до спірних правовідносин, що виникли в даній справі підлягають застосуванню саме положення ст. 993, Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», оскільки спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Відповідно до ч.18 ст.9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Верховним Судом України у листі від 19.07.2011р. “Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування” роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", на підставі страхового акту № 1.001.14.14523/VESKO27141 від 22.09.2014р. та складеного ТОВ “Агротехкомплект” рахунку на оплату №Z0000001132 від 10.09.2014р., платіжним дорученням №132036 від 24.09.2014р. здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 18224,30 грн., яку, в тому числі, просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ”.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в процесі розгляду справи, сплатив на користь позивача 17 714,30 грн. страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи в розмірі 510 грн. (18224,30 грн. - 510 грн. = 17 714,30 грн.), відповідно до платіжного доручення №1986 від 14.07.2016р. внаслідок ДТП, що трапилось 02.09.2014р.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі в частині стягнення 17 714,30 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
При цьому, залишкові вимоги щодо стягнення 510 грн. страхового відшкодування підлягають залишенню без задоволення, враховуючи те, що вказана сума є франшизою, яка відповідно до ч.18 ст.9 Закону України "Про страхування" не відшкодовується.
Що стосується посилань позивача про необхідність сплати на його користь додаткового страхового відшкодування в розмірі 3368,59 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
На підтвердження вищевказаних вимог, позивач посилався на страховий акт №1.001.14.14523/VESKO34253 від 11.12.2014р., рахунок ТОВ «Агротехкомплект» від 03.12.2014р. та платіжне доручення від 12.12.2014р., яким було здійснено виплату на користь ТОВ «Агротехкомплект» в розмірі 3368,59 грн.
В обґрунтування здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 3368,59 грн., позивач зазначив, що під час здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу страхувальника було виявлено скриті пошкодження.
В той же час, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що під час виконання ремонтних робіт автомобіля НОМЕР_5 було виявлено скриті пошкодження внаслідок ДТП, що трапилось саме 02.09.2014р.
До того ж, п.8.5.13 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що в разі якщо виявити дефекти на прихованих частинах складників неможливо при візуальному методі обстеження КТЗ, визначення обсягів відновлювальних робіт пошкодженого КТЗ (наприклад, трансмісії чи силового агрегата, які знаходяться у зоні аварійного пошкодження, а також на малодоступних для огляду елементах кузова автомобіля), то всі припущення щодо прихованих пошкоджень фіксуються фахівцем у дослідженні.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження про встановлення вартості матеріальних збитків №137/09 від 30.09.2014р. експертом не зазначено жодних припущень щодо наявності прихованих пошкоджень вищевказаного транспортного засобу та визначено вартість заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 19812,05грн.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, позивачем не надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили, що внаслідок проведення ремонтних робіт автомобіля НОМЕР_5 було виявлено скриті пошкодження, а шкода за страховим актом позивача №1.001.14.14523/VESKO34253 від 11.12.2014р. в розмірі 3368,59 грн. виникла саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 02.09.2014р.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" не зверталось до відповідача із заявою про відшкодування сплаченого позивачем страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 3368,59 грн.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3368,59 грн. у зв'язку з їх недоведеністю.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. по справі №908/1710/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. по справі №908/1710/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. по справі №908/1710/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Е.В. Сгара
Судді: А.М. М'ясищев
ОСОБА_2