36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24 жовтня 2016 р. Справа № 917/1346/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгазпостачання", ОСОБА_2, 46, м.Кременчук, Полтавська область, 39601
про стягнення заборгованості у сумі 3 545 837,64 грн.
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19
Суддя Гетя Н.Г.
Представники 11.10.2016 р. та 24.10.2016 р.:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
В судовому засіданні 11.10.2016 р. було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 24.10.2016 р. про що представники сторін були повідомлені під розписку.
Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 15-749-Н від 01.07.2015 р. у розмірі 3 545 837,64 грн., з яких: пеня - 2 867 608,68 грн.; інфляційне збільшення - 489 261,11 грн.; 3 % річних - 188 967,85 грн.
Представник позивача на задоволені позовних вимог наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо строків оплати газу по договору купівлі-продажу природного газу № 15-749-Н від 01.07.2015р.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує частково, та вказує про наявність договорів про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання та просить суд зменшити розмір пені на 50%.
Позивач проти задоволення заяви про зменшення пені на 50% заперечує.Суд відмовляє у задоволенні заяви про зменшення пені за мотивуванням, яке буде наведене у мотивувальній частині рішення.
Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, будь-яких письмових пояснень стосовно суті спору на адресу суду не надсилав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
01.07.2015р. між сторонами було укладено договір № 15-749-Н на купівлю-продаж природного газу (далі -Договір, а.с. - 22-27), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).
Згідно п. 1.2 газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. газ в обсязі 66500,00 тис. куб. м. Загальна сума вартості природного газу за Договором становить 236693605,77 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 284032326,92 грн.
Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі якщо до 20 числа місяця закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу протягом липня-грудня 2015 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 156998523,76 грн, що підтверджується актами прийому-передачі газу від 31.07.2015 р. на суму 14344160,74 грн, 31.08.2015 р. на суму 11239620,41 грн, 30.09.2015 р. на суму 11637158,63 грн., 31.10.2015 р. на суму 31662636,10 грн., від 30.11.2015 р. на суму 3785939,77 грн., від 30.11.2015 р. на суму 34073456,21 грн, від 31.12.2015 р. на суму 50255551,90 грн (копії актів в матеріалах справи, арк.спр. - 31-37). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками. Факт прийняття газу на зазначену суму відповідач не заперечує.
Позивач зазначає, що відповідачем основний борг за поставку природного газу погашено повністю, однак з порушенням строків оплати, який встановлений у п. 6.1 договору.
За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 2867608,68 грн. пені, 188967,85 грн. 3% річних та 489261,11 грн. інфляційних (розрахунок в матеріалах справи, арк. спр. - 8-15).
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Матеріалами справи, підтверджується факт несвоєчасної оплати отриманого товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукгазпостачання» природного газу за договором від 01.07.2015 р. №15-749-Н.
При цьому як вбачається з фактичних обставин та матеріалів справи під час дії Договору укладалися договори про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, а саме: № 291 від 22.01.2016 на суму 25 741 304,14 грн., № 290 від 22.01.2016 на суму 4 115 443,15 грн., № 3042 від 18.12.2015 на суму 8 074 080,02 грн., № 3043 від 18.12.2015 на суму 23 202 723,90 грн., № 3040 від 18.12.2015 на суму 3 809 995,61 грн., № 3041 від 18.12.2015 на суму 12 411 275,10 грн., № 2462 від 19.11.2015 на суму 8 538 352,25 грн., № 2460 від 19.11.2015 на суму 15 239 869,10 грн., № 2137 від 19.10.2015 на суму 1 118 785,24 грн., № 2135 від 19.10.2015 на суму 270 371,50грн., № 2017 від 21.09.2015 на суму 453 082,57 грн., № 2018 від 21.09.2015 на суму 2 878 797,84 грн. (а.с. - 69-104).
Стромами в них є Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання», ОСОБА_1 акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Предметом вищевказаних договорів є організація проведення сторонами взаємних розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
Даний порядок передбачає послідовне перерахування сум субвенцій від Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області до Департаменту фінансів Полтавської облдержадміністрації, яким сума субвенції перераховується на користь ТОВ «Кременчукгаз-постачання», а останнє перераховує відповідні кошти для погашення заборгованості за отриманий за Договором природний газ до ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Отримані у вищевказаний спосіб кошти ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перераховує до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.
Крім того, судом встановлено, що згідно умов Додаткової угоди № 3 від 18.12.2015 р. пункт 6.2 Договору доповнено абзацом в наступній редакції: « Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
За даних обставин, щодо нарахованих позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних збитків на суми, які сплачені на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, суд вважає відсутність підстав для їх стягнення з моменту підписання вказаних договорів, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та враховуючи умови додаткової угоди №3, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі - продажу природного газу.
Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи.
Судом здійснено власний перерахунок пені та 3% річних з врахуванням положень встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків та встановлено, що позивачем при здійсненні нарахувань за зобов'язаннями серпня 2015 р. та листопада 2015 р. також не враховано положення ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних за вказані у розрахунку позивача періоди, але з виключенням з сум визначених протокольними рішеннями з дати підписання відповідного рішення, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1336415,54 грн, 3% річних - 85785,77 грн. В частині стягнення 1531193,14 грн. пені та 416263,68 грн. 3% річних та 103182,08 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі вищенаведеного мотивування.
Щодо інфляційних втрат, які нараховані позивачем, то суд зазначає, що відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання,і його найменший період визначення складає місяць.
Як свідчать матеріали справи та доданий до позову розрахунок інфляційних втрат, позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати за періоди, які складають менше одного місяця, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 489261,11 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 50%.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач посилається, що він є господарським товариством, єдиним видом діяльності якого є постачання природного газу для всіх видів споживачів (населення, бюджетні організації - лікувальні заклади, заклади освіти, державні органи та установи, промислові споживачі, релігійні громади) на території ліцензованої діяльності. ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" отримує дохід від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу на підставі відповідних тарифів, встановлених ОСОБА_1 комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в структуру, якого не закладено джерело покриття неустойки. Крім того, відповідач посилається на те, що кошти, що надходили від споживачів у спірний період на рахунок позивача не надходили, а були акумульовані на рахунках уповноваженого банку до затвердження НКРЕКП відповідного нормативного перерахування.
Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій категорично заперечує. У даному випадку, враховуючи усі обставини справи у їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін суд не вбачає підстав для зменшення пені.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгазпостачання" (ОСОБА_2, 46, м.Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 20071686) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 1336415,54 грн. пені, 85785,77 грн. 3% річних та 21333,02 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.10.2015 р.
Суддя Н.Г. Гетя