14 вересня 2016 р. справа № 804/3818/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., перевіривши матеріали позовної заяви Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11006,55 грн., -
21 червня 2016 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11006,55 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для її повернення, залишення без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
22.06.2016 р. до відділу адресно - довідкової роботи ГУ НП України в Дніпропетровській області було направлено судовий запит для отримання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1.
13.09.2016 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобом поштового зв'язку надійшли відомості щодо місця реєстрації відповідача.
Отже, місце проживання ОСОБА_1, зазначене в позовній заяві - підтверджено.
Разом з тим, перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов подано з порушенням вимог закону.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Частиною другою ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 1378 гривень.
За змістом позовних вимог позивач просить суд стягнути податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11006,55 грн.
Судом встановлено, що предметом позову є вимоги, що містять майновий характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, позивач, звертаючись до суду з майновими вимогами на загальну суму 11006,55 грн. повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі - 1378,00 грн., тобто, 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Проте, в порушення ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, за подання до адміністративного суду позовної заяви, яка містить вимоги майнового характеру, позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів сплати.
Частиною 1 ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Сплата судового збору за подання позовних заяв є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105 - 108, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11006,55 грн. - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти календарних днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1378,00 грн., із заявлених позивачем майнових вимог, сплаченого на реквізити: одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1. ч. 3, ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський