29 вересня 2016 р. справа № 804/1367/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського Д.П.
судді Ляшка О.Б.
судді Турової О.М.
при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача-1 Донського В.В.
представника відповідача-2 Пожидаєва В.М.
представник третьої особи-1 не прибув
представник третьої особи-2 не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Національної поліції України, відповідача-2 - Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа-1 на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа-2 на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральна атестаційна комісія Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: скасувати наказ Національної поліції України №110 о/с від 18.02.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції в посаді начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України; стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ було прийнято на підставі висновку атестаційної комісії Національної поліції України - через службову невідповідність. Дане звільнення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах, отже, таким, що підлягає скасуванню. Вважає, що вказане атестування було проведено з грубим порушенням вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 р. № 1465. Позивач також стверджує, що атестаційна комісія під час атестування не з'ясовувала його відповідність критеріям, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, матеріали особової справи розглянула поверхнево та упереджено, внаслідок чого дійшла необґрунтованого висновку про службову невідповідність, зокрема, атестаційною комісією при прийняті рішення не було враховано обов'язкові критерії оцінювання, не було враховано професійні якості позивача, нагороди тощо. Водночас, докази недостатньої кваліфікації позивача, крім висновку атестаційної комісії, відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залучено до участі у адміністративній справі як другого відповідача - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи-1 на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральну атестаційну комісію Національної поліції України.
У судове засідання 29.09.2016 р. прибув позивач, представник позивача та представники відповідачів.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували. Представником Національної поліції України подано письмові заперечення проти позову, в яких він зазначив, що атестування ОСОБА_1 було проведено у межах наданих повноважень атестаційним комісіям та у спосіб, який передбачений наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, що спростовує твердження позивача про порушення його прав під час атестування, а також зазначив, що при звільненні було враховано висновки апеляційної атестаційної комісії. Враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу, який був виданий з дотриманням норм Закону України "Про Національну поліцію", був атестаційний лист ОСОБА_1 від 03.02.2016 р., отже, звільнення позивача у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є правомірним, тому, представник відповідача-1 просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Представники третіх осіб до суду не прибули, належним чином повідомлялись про день, час та місце судового розгляду.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 27.01.2003 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Національної поліції України № 13 о/с від 07.11.2015 року відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, ОСОБА_1 призначено з присвоєнням спеціального звання підполковника поліції в порядку переатестування на посаду начальника відділу.
Наказом Національної поліції України від 20 листопада 2015 року № 210 о/с прийнято рішення про проведення атестації поліцейських апарату Поліції та міжрегіональних територіальних органів (у тому числі Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України).
Наказом Національної поліції України від 02 грудня 2015 року № 134 затверджено персональний склад атестаційної комісії.
05.01.2016 року начальником управління ВБ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України складено атестаційний лист на ОСОБА_1 Згідно змісту атестаційного листа позивач за період служби в органах внутрішніх справ та займаній посаді характеризується виключно позитивно. За результатами тестування позивач набрав 26 з 60 балів (загальні навички) і 33 з 60 балів (професійні знання).
03 лютого 2016 року атестаційна комісія провела співбесіду з ОСОБА_1, про що складено протокол № 15.00002481.0014965 від 03.02.2016 р.
За висновком атестаційної комісії позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, згідно додатку № 1 до протоколу № 15.00002481.0014965.
Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії, позивач звернувся зі скаргою до Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, проте, скаргу ОСОБА_1 було відхилено.
18 лютого 2016 року наказом Поліції № 110 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 24 лютого 2016 року, на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Підставою прийняття вказаного наказу є атестаційний лист від 22 січня 2016 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.
2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.
Частиною 1 статті 1 Закону № 580-VІІІ встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону № 580-VІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Відповідно до вимог статті 47 Закону № 580-VІІІ, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Згідно пункту 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
При цьому, зі змісту пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.
Судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015 року наказом Національної поліції України № 13 о/с від 07.11.2015 року позивача без проведення конкурсу призначено на посаду начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліцію, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VІІІ).
Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Позивачем в ході розгляду справи було зазначено, що його призначено на посаду тимчасово, а сама по собі строковість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації.
Проте, суд вважає правомірним проведення атестації позивача, виходячи із наступного.
Так, відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, вказаний пункт Закону № 580-VІІІ передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як умови прийняття до служби в поліції, чи продовження подальшої служби в Національній поліції, тому, враховуючи, що розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ не передбачено винятків щодо атестування осіб, які були працівниками міліції та прийняті на службу до поліції, шляхом видання наказів про призначення за їх згодою у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, на таких осіб поширюються загальні вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення атестування поліцейських.
Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону № 580-VІІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Отже, проведення атестації поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію".
Судом встановлено, що наказом Національної поліції України № 210 о/с від 20.11.2015 р. було призначено проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві.
Приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає, що метою проведення атестації і при призначенні на вищу посаду, і для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність, і для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є оцінка ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив службової кар'єри.
Така мета атестації є незмінною та проводиться у випадках, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", отже, оцінка ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів ОСОБА_1, Національною поліцією України здійснена правомірно.
Проте, з матеріалів справи не вбачається обставин, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Поряд із Законом № 580-VІІІ, правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI.
Положеннями частин 1 та 3 статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.
Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Кожна із зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обовязків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу ОП №15.00002481.0014965 від 03.02.2016 р. центральною атестаційною комісією було прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наказом Національної поліції України № 110 о/с від 18.02.2016 р. підполковника поліції ОСОБА_1 начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звільнено зі служби в поліції за п.п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 24.02.2016 р., з виплатою компенсації за 4 доби невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Надаючи правову оцінку рішенню атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.
Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 р. № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 р. за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.
Розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.
Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465, атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 1465, атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.
За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465, керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пунктів 10, 11 Розділу ІV Інструкції № 465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Зміст викладених положень Інструкції № 1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.
Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.
Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.
Згідно з пунктами 20-23 Інструкції № 1465, усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.
Судом встановлено, що 05.01.2016 року начальником управління ВБ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України складено атестаційний лист на ОСОБА_1 Згідно змісту атестаційного листа позивач за період служби в органах внутрішніх справ та займаній посаді характеризується виключно позитивно, який містить відомості про проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 2003 року, перебування у 2015 році у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучались та брали участь в Антитерористичній операції на території Донецької області, наявність статусу учасника бойових дій. Також, в атестаційному листі надана оцінка особистим та професійним якостям позивача, його ставлення до служби. Характеристика за своїм змістом є позитивною.
Згідно висновку прямого керівника (розділ ІІ атестаційного листа) - ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.
Як вбачається з розділу ІІІ атестаційного листа, позивач отримав наступні бали за результатами тестування: тестування на загальні навички - 26/60; професійний тест - 33/60.
03.02.2016 року Атестаційною комісією було проведено співбесіду з ОСОБА_1
Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи: атестаційний лист; декларацію про доходи; послужний список (форма 1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади"; інформацію з відкритих джерел.
Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи для подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення, а саме: 3 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Як вбачається зі змісту додатку до протоколу ОП № 15.00002481.0014965 від 03.02.2016 р., підставами для прийняття рішення щодо невідповідності позивача займаній посаді і звільненні його зі служби зазначено наступне: "після проведення процедури опитування на поліграфі стали відомі данні, які не були озвучені під час першої співбесіди, що ставить під сумнів чесність кандидата, мотивація роботи незрозуміла; відсутня мотивація в умовах змін.".
Матеріалами справи підтверджується, що за заявою від 22.01.2016 р. про добровільну згоду на проведення психофізіологічного дослідження із використанням поліграфу, ОСОБА_1 дав згоду на проведення дослідження.
Проте, при прийнятті рішення щодо невідповідності позивача займаній посаді, членами атестаційної комісії не було досліджено відповідних результатів тестування на поліграфі, в яких повинно бути чітко викладено текст питання та текст відповіді, а також висновків психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, а лише розглянуто інформацію про результати психофізіологічного дослідження із використанням поліграфу від 28.01.2016 р., в якій зазначено про наявність у ОСОБА_1 додаткового заробітку, окрім заробітної плати, а саме, щодо отримання матеріальної допомоги від приватного підприємця, фізичних осіб та периодичного користування автомобілем приватної особи.
У судовому засіданні позивач заперечував проти наданої представником відповідача "Информации о результатах психофизиологического исследования с использованием полиграфа сотрудника полиции, который проходит аттестацию в Национальной полиции Украины" від 28.01.2016 р., зазначивши, що викладені факти є перекрученими та такими, що не відповідають дійсності.
Суд звертає увагу, що "Информация о результатах психофизиологического исследования с использованием полиграфа сотрудника полиции, который проходит аттестацию в Национальной полиции Украины" від 28.01.2016 р. не містить посади особи, яка склала цей документ, особистого підпису, ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення, отже, не є належним та допустимим письмовим доказом, в разумінні ст. ст. 69 - 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, слід зазначити, що в ході розгляду адміністративної справи, позивачем було надано пояснення, що матеріальна допомога та інша грошова та нематеріальна винагорода під час проходження служби в органах внутрішніх справ, була отримана позивачем від осіб, з якими ОСОБА_1 перебуває у родинних та інших дружніх відносинах.
Інструкція № 1465 зобов'язує атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження) - пункт 16 розділу ІУ Інструкції. Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії (пункт 18 розділу ІV Інструкції №1465).
Зазначений вище протокол ОП № №15.00002481.0014965 не містить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та ІІ атестаційного листа позивача, дійсним обставинам. Відсутність переліку питань, які були поставлені позивачу, і на які він відповідав, не дозволяють суду здійснити перевірку висновків атестаційної комісії на предмет об'єктивності наданої характеристики позивача. Крім того, атестаційна комісія не вказала причини не врахування нею критеріїв, визначених у пункті 18 розділу ІV Інструкції №1465. Також не зазначено, в чому саме полягає відсутність у позивача мотивації в умовах змін, враховуючи, що він був призначений на посаду поліцейського за зазначеним вище наказом № 13 о/с як особа, яка відповідає вимогам до поліцейським, визначеним Законом України "Про Національну поліцію".
Пунктом 12 Інструкції № 1465 передбачено право атестаційної комісії робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Будь-які запити, у тому числі, щодо наявності досягнень в роботі, перевірки інформації, розміщеної у відкритих джерелах щодо позивача, пов'язані з його службовою діяльністю, атестаційною комісією здійснені не були.
Суд зауважує, що визначення терміну "службова невідповідність", Закон України "Про Національну поліцію" - не містить. Разом з тим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, практики Верховного суду України (справа 21-13а14), можна дійти висновку, що особами, що не відповідають займаним посадам, є не тільки працівники в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, але й особи, які порушують установлені чинним законодавством порядок і правила несення служби. До таких осіб можна віднести й осіб, які зловживали своїми правами, порушували встановлені чинним законодавством обов'язки по виконанню служби. Отже, у конкретних справах мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи.
Також, вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обовязки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.
Суд зауважує, що Інструкцією № 1465 визначена послідовність дій атестаційних комісій, перелік документів, які мають складатись та досліджуватись, коло критеріїв, за якими особа, яка проходить атестування, визнається такою, що відповідає або не відповідає займаній посаді. При цьому, ані Закон України "Про Національну поліцію", ані Інструкція №1465 не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Варто також зазначити, що будь-який орган державної влади зобов'язаний Конституцією України діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Слід також зазначити, що статтею 61 Закону України "Про Національну поліцію" визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції.
Не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Матеріали атестування не містять даних, наявність яких виключає можливість проходження позивачем служби в поліції.
Крім того, пунктом 15 розділу ІУ Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Отже, наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. Дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідність звільнення його зі служби в поліції при наявності позитивної характеристики безпосереднього та прямого керівників, проходження тестування, не розглянувши, при цьому, можливості переведення на нижчу посаду за наявності обґрунтованих підстав.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що при проведенні атестування позивача не були дотриманні вимоги Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції № 1465, у зв'язку із чим висновки Центральної атестаційної комісії Національної поліції, викладені в протоколі ОП № 15.00002481.0014965 не можуть бути підставами для звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а наказ Національної поліції України від 18 лютого 2016 року № 110 о/с в частині звільнення позивача також не може вважатись правомірним.
Відновлення порушених прав позивача має бути здійснено шляхом визнання протиправним та скасування протоколу Центральної атестаційної комісії № 3 апарату Національної поліції України ОП № 15.00002481.0014965 від 03.02.2016 р. та спірного наказу, в частині поновлення його на службі в поліції на посаді начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Також, на користь позивача з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підлягає стягненню грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Розрахунок грошового забезпечення на час вимушеного прогулу судом здійснений наступним чином.
Позивач був звільнений 24 лютого 2016 року. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 148 робочих днів з 25 лютого 2016 року по 29 вересня 2016 року (день ухвалення рішення). Два попередні місяці, що передують звільненню - грудень 2015 року (23 робочі дні), січень 2016 року (19 робочих днів). Кількість робочих днів - 42 (23+19). Грошове забезпечення: 10296,00 грн. (грудень 2015 р.) + 11168,00 грн. (січень 2016 р.) = 21464,00 грн. : 42 дня = 511,05 грн. (в день) х 148 робочі дні = 75635,40 грн.
За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Всупереч викладеним положенням, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для прийняття рішення про невідповідності позивача займаній посаді, надано не було.
Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок, що Національною поліцією України та Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України не надано беззаперечних письмових доказів на підтвердження своєї позиції, отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає протокол Центральної атестаційної комісії № 3 апарату Національної поліції України ОП № 15.00002481.0014965 від 03.02.2016 р. та наказ в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому, адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 551,21 грн., отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 551,21 грн. підлягає поверненню.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду про присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 - Національної поліції України, відповідача-2 - Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа-1 на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, третя особа-2 на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральна атестаційна комісія Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати протокол Центральної атестаційної комісії № 3 апарату Національної поліції України ОП № 15.00002481.0014965 від 03.02.2016 р. та наказ Національної поліції України № 110 о/с від 18.02.2016 р. "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Стягнути з управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 75635,40 грн. (сімдесят п'ять тисяч шістьсот тридцять п'ять гривень 40 копійок).
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, звернути до негайного виконання.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 - Національної поліції України та відповідача-2 - Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1; індекс АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка).Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 03 жовтня 2016 року.
Головуючий суддя Суддя Суддя Д.П. Павловський О.Б. Ляшко О.М. Турова