м. Вінниця
20 жовтня 2016 р. Справа № 802/1545/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю секретаря судового засідання: Ткачук Т.А.
представника позивача: Бучка О.М.
представника відповідача: Кучабської В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради
до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, результати якої відображені в акті № 04-13/13, сформовано лист № 02-04-28-14/4390 від 05.09.2016 року, згідно якого відповідач вимагає від позивача усунути виявленні порушення в частині зайво нарахованих та виплачених коштів.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечили в повному обсязі, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування, викладені у письмових запереченнях (а.с. 30-34).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, в зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що на виконання плану контрольно-ревізійної роботи на ІII квартал 2016 року державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради в частинні законності призначення, нарахування та виплати усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій, та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2014 по 01.017.20162016 року.
Результати проведеної ревізії оформлені актом № 04-13/13 від 12.08.2016 року, згідно якого встановлено порушення бюджетно-фінансової дисципліни.
На підставі відомостей, відображених в акті ревізії, посадовими особами Держфінінспекції сформовано та направлено на адресу позивача лист-вимогу № 02-04-28-14/4390 від 05.09.2016 року.
Згідно вказаної вимоги позивачу запропоновано опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку.
Не погоджуючись з вимогами листа ДФІ у Вінницькій області № 02-04-28-14/4390 від 05.09.2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регулюються Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно з п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення № 499/2011, Держфініспекція - відповідно) Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Аналогічні норми містить ст. 10 Закону № 2939-XII.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завдані державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка є обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Оскаржувана у справі вимога вказує лише на виявлені під час ревізії збитки та їх розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Відтак правомірність листа-вимоги державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-04-28-14/4390 від 05.09.2016 року та правильність нарахування сум завданих збитків повинні розглядатись у межах справи за позовом органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України № 21-63а14, № 21-40а14 від 15.04.2014 року та № 21-89а14 від 13.05.2014 року.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України).
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про скасування листа-вимоги державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-04-28-14/4390 від 05.09.2016 року задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович