Справа № 340/138/16-ц
Провадження № 22-ц/779/2195/2016
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р. І.
Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.
26 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.
за участю секретаря: Шемрай Н.Б.
сторін: представника ПАТ КБ "ПриватБанк" Рокетської Н.Б., відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Верховинського районного суду від 14 вересня 2016 року,-
14.03.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з даним позовом посилаючись на те, що згідно укладеного договору №IFIWF107520542 від 28.12.2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 7 970 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого, станом на 16.01.2016 року має заборгованість в сумі 16873,26 грн., яка складається із: 4286,30 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 11307,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1279,68 грн. - штрафів. Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судовий збір.
Просили задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судовий збір.
Рішенням Верховинського районного суду від 14.09.2016 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають занчення для справи, рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права.
Зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності на час звернення до суду, оскільки кредитний договір діяв до 28.12.2008 року, а останнє погашення здійснено 31.07.2009 року і на підставі ч.4 ст.267 ЦК України відмовив у позові.
Позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах позовної давності. Строк позовної давності починається з 27.02.2007 року, оскільки ОСОБА_3 повинна сплатити черговий щомісячний платіж по кредитному договору в розмірі 315,91 грн., але не сплатила. При цьому, відповідно до ст.264 ЦК України, позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу, і після переривання позовна давність починається спочатку.
Зобов'язання за кредитним договором не припинилось і діє до повного виконання сторонами та припинення здійснюється відповідно діючого законодавства. Належного виконання договору відповідач не здійснив, а відтак зобов'язання не припинилось. Після виникнення прострочки по сплаті чергових платежів та/або припинення строку дії кредитного договору ОСОБА_3 здійснювала часткове погашення заборгованості, що відображено в розрахунку про заборгованість, а саме - за період з 27.02.2007 року по 14.06.2013 року.
Однак, суд на підставі припущень відповідача про те, що останнє погашення заборгованості по кредиту здійснено 31.07.2009 року і в подальшому заборгованість не погашалася, дійшов передчасного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.
Просив скасувати рішення суду першої інстанції , ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, вислухавши доповідача,представника позивача, відповідачку та її представника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 28.12.2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №IFIWF107520542, згідно якого Позичальнику надано строковий кредит у розмірі 7970,00 грн. на строк 24 місяці з 28.12.2006 року по 28.12.2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення кредиту здійснюється в наступному порядку, щомісяця в період сплати, за який приймається період з "20" по "25" число кожного місяця, Позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 549,3 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами (а.с.7).
Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.5-6) заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору №IFIWF107520542 від 28.12.2006 року станом на 16.01.2016 року становить 16873,26 грн., яка складається із: 4286,30 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 11307,28 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1279,68 грн. - штрафи.
Відповідачка ОСОБА_3 надала суду клопотання, в якому просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, таке її клопотання відповідає вимогам ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання (ст. 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами кредитних правовідносин, які утворились внаслідок укладення між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 кредитного договору, строк договору закінчився 28.12.2008 року, а тому з дня закінчення строку договору почався перебіг п'ятирічної позовної давності, встановленої за домовленістю сторін, а саме п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) (а.с.9-12).
Пізніше, строк позовної давності у відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України, було перервано вчиненням відповідачкою певної дії, а сааме - внесенням нею 31.07.2009 року на погашення заборгованості за кредитним договором платежу на суму 200 грн., а тому строк позовної давності розпочався заново 01.08.2009 року та відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) сплив 01.08.2014 року. З позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду тільки 14 березня 2016 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В силу дії п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Саме такий правовив висновок висловлено у справі № 6-116 цс 13 постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 року.
Позивачем не додано належних документів на підтвердження факту сплати позивачем 14.06.2013 року 315,21 грн. на погашення процентів за договором та зарахування цих коштів на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк", а відповідно до вимог ст 60 ЦПК України, позивач повинен довести ті обставини на які він посилається. Судом першої інстанції витребовувались докази, на які посилався позивач і які стосуються перериву строку позовної давності. Такі докази суду не були надані, а рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що по заявлених позивачем позовних вимогах сплив п'ятирічний строк позовної давності, встановлений за домовленістю сторін, а тому враховуючи, що відповідачкою по справі заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, позивачем поважних причин пропуску цього строку не наведено, та у його поновленні позивач не просив, тому у задоволенні позовних вимог з цієї підстави слід відмовити.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов правильного висновку, що оскільки позивач з 01.08.2014 року не звернувся до відповідача протягом визначеного строку до суду, то така вимога не підлягає до задоволення.
Договору про збільшення позовної давності у письмовій формі між Банком та відповідачем, як те передбачено ст. 259 ЦК України, не укладалося, тому підстав для ухвалення рішення про задоволення позову немає.
Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданщї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і його слід залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Верховинського районного суду від 14 вересня 2016 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: І.В. Бойчук
Л.В. Ясеновенко