Справа № 136/1328/16-ц
іменем України
"25" жовтня 2016 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі :
головуючого судді Кривенка Д.Т.
за участі секретаря Марчук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно по спадщині за законом, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, обґрунтовуючи його підставність таким.
19.10.2010 року помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшов житловий будинок із погосподарськими будівлями та спорудами, розташований в с. Росоша, Липовецького району Вінницької області, по вулиці Грушевського, 1 (раніше - вул. ОСОБА_4). До кола спадкоємців першої черги спадкування за законом увійшов він, ОСОБА_1, як син померлого та дружина, тобто його мати, ОСОБА_2. Позивач протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, спадщину прийняв шляхом звернення до нотаріуса із заявою відповідного змісту. Мати від спадкування після смерті батька відмовилась на його користь, відтак він є єдиним спадкоємцем, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріус йому відмовив, оскільки виявилось, що даний будинок належить до суспільної групи колгоспний двір, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, однак встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю нотаріусу не представляється можливим.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, однак представник позивача надав суду заяву, в якій вимоги за позовом підтримав, просив суд їх задовольнити у заявленому обсязі, а розгляд справи проводити за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, в заяві, що адресувала суду зазначила, що позов визнає повністю, не заперечує проти його задоволення, просила суд розгляд справи проводити за її відсутності. Також додала письмові заперечення, в яких зазначила, що на частку в колгоспному дворі, що знаходиться в с. Росоша, Липовецького району вінницької області по вул.. Грушевського, 1, вона не претендує, на протязі трьох років за визначенням та виділом частки не зверталась, строк позовної давності пропустила без поважних причин.
У відповідності до ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому здійснює його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, в загальному порядку, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав належну оцінку, дійшов висновку про таке.
19.10.2010 року в місті Липовець помер ОСОБА_3, підтвердженням чому є свідоцтво про смерть ( а.с. 5). Після його смерті відкрилась спадщина.
Згідно матеріалів Спадкової справи, які були витребувані судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась за законом, оскільки особистого розпорядження на випадок своєї смерті він не зробив. Своїм правом на спадкування скористався позивач ОСОБА_1, будучи сином спадкодавця та подавши заяву відповідного змісту нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Дружина спадкодавця ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1, зазначивши, що спадкове майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Вказана заява не була відкликана ОСОБА_2 у межах шестимісячного строку, отож єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 є позивач.
Постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори від 12.07.2016 року позивачу відмовлено у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, через те, що даний будинок належить до колгоспного двору, а тому належить його членам на праві сумісної власності, тобто встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю не представляється нотаріусу можливим.
У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом установлено, що згідно свідоцтва №89 про право особистої власності на жилий будинок від 20.11.1987 року, виданого на підставі рішення виконкому Липовецької районної Ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 30.05.1985 року та рішення виконкому Росошанської сільської Ради народних депутатів від 29.08.1987 року, житловий будинок, розташований в с. Росоша, Липовецького району Вінницької області, по вулиці Грушевського, 1, (раніше - вул. ОСОБА_4) належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с. 12).
Як вбачається із довідки Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 01.08.2016 року №725, станом на 15.04.1991 року, згідно записів погосподарської книги в с. Росоша по вул. К.Маркса, 1, Липовецького району Вінницької області, головою колгоспного двору являвся ОСОБА_3, та членами колгоспного двору, до якого належав даний будинок були: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживали та були в ньому зареєстровані (а.с. 9).
За діючим на час видачі свідоцтва законодавством (ч.1 ст.120 ЦК Української РСР -1963 року, яка діяла до 16 грудня 1993 р) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після його припинення, мали ті члени колгоспного двору, котрі до 15.04.1991 року (дата введення в дію Закону України «Про власність») не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Отже, право власності на майно колгоспного двору, в яке входив житловий будинок в с. Росоша по вул. К.Маркса, 1, Липовецького району Вінницької області, належало в рівних частках трьом особам. Питання про визначення частки в майні колгоспного двору, про виділ чи поділ колгоспного двору - ніким із них не ставились.
В силу ст.. 71 Цивільного кодексу Української РСР 1964 р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Враховуючи правову норму, закріплену у ст.. 71 ЦК У РСР, а також те, що члени колгоспного двору на даний житловий будинок не претендували, строк позовної давності пропустили без поважної причини, ніколи не звертались про витребування частки з майна колгоспного двору, отож є такими, що втратили право на частку в майні колгоспного двору.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що єдиним членом колгоспного двору і власником житлового будинку був лише ОСОБА_3, який був головою цього колгоспного двору, право власності якого припинилось, у зв'язку із його смертю.
Згідно з нормами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися наслідок його смерті.
Ураховуючи те, що позивач є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3, належність майна спадкодавцеві доведена, згідно вимог діючого законодавства спадщину позивач прийняв, відтак вона належить йому з моменту відкриття спадщини, отож суд дійшов до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту судом у спосіб, що ним обраний, відтак вимоги за позовом слід задовольнити у повному обсязі.
Крім цього, відповідач позов визнав, про що надав суду заяву відповідного змісту.
На підставі ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про його задоволення .
Враховуючи, що визнання відповідачами позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачами позову та ухвалює рішення про задоволення позову у повному обсязі.
На підставі глави 84, ст.ст. 1218, 1223, 1268, 1270, 1296, 1297, 1298 ЦК України, керуючись ст. 174, 209-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок «А», загальною площею 57,9 кв.м., житловою площею 34,5 кв.м., веранда «а», ганок; літня кухня «Б»; сарай; веранда «б»; сарай «б1»; ганок; погріб з шиєю «В»; забор № 1; ворота № 2, хвіртка №3, які розташовані в с. Росоша, Липовецького району Вінницької області на вулиці Грушевського (до перейменування - вул. ОСОБА_4), 1, після смерті ОСОБА_3, який помер 19.10.2010 року в м. Липовець, Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_5