Справа № 574/1171/16-к
Провадження 1-кс/574/262/2016
29 вересня 2016 року м. Буринь
Слідчий суддя Буринського районного суду Сумської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 та заступника начальника СВ Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду клопотання про арешт майна,
До Буринського районного суду звернувся заступник начальника СВ Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим із прокурором Буринського відділення Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на автомобіль марки FIAT DOBLO номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованого за ПАТ КБ Приватбанк; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , виданого Дніпровським відділом РЕР УДАІ ГУВС України в Дніпропетровській області 12.07.2011 року; посвідчення водія № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 та поліс №АЕ 6426451 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на ім'я ОСОБА_6 мотивуючи тим, що 24.09.2016 року близько 18-ї години ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, з метою перевірки причетності осіб циганської народності на предмет проникнення до складу ОСОБА_6 , на належному останньому автомобілі FIAT DOBLO номерний знак НОМЕР_1 , зупинили в районі вулиці Зірічна м. Буринь гр.. ОСОБА_8 , до якого застосовуючи фізичну силу, діючи умисно проти волі останнього, помістили до вказаного автомобіля та вивезли в напрямку м. Путивль, чим обмежили свободу пересування останнього, здійснивши таким чином його викрадення. Посилаючись на те, що вказаний автомобіль, разом із свідоцтвом про його реєстрацію, посвідченням водія та страховим полісом є доказами злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, просила накласти на це майно та документи арешт.
Враховуючи, що клопотань про застосування технічних засобів при проведенні судового засідання не надходило, фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не проводиться відповідно до положень ч.1 ст. 107 КПК України.
Перевіривши наданні матеріали та дослідивши надані докази, заслухавши думку прокурора та заступника начальника слідчого відділення, які підтримали дане клопотання, пояснення ОСОБА_6 , який вважав дане клопотання безпідставним, приходжу до наступних висновків.
Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12016200140000322 від 25.09.2016 року за заявою ОСОБА_9 щодо незаконного викрадення ОСОБА_8 24.09.2016 року.
24.09.2016 року вказана заява була внесена в Єдиного реєстру досудових розслідувань, а дії невстановлених осіб кваліфіковано за ч.2 ст.146 КК України.
Як зазначила в судовому засіданні ініціатор подання в теперішній час, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
На разі, як встановлено з матеріалів кримінального провадження, що 24.09.2016 року було проведено огляд місця події в ході якого був оглянутий та вилучений автомобіль марки FIAT DOBLO 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ПАТ КБ «Приватбанк», яким керував ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім'я ОСОБА_6 .
При цьому ОСОБА_8 , будучи допитаним в ході досудового слідства в якості потерпілого, жодних обставин, які б доводили обґрунтованість можливої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 не повідомив, заперечивши факт його викрадення взагалі.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На думку слідчого судді, з врахуванням позиції потерпілого, відсутності вмотивованої обґрунтованої підозри, в клопотанні належними чином не обґрунтовано та не наведено достатніх та переконливих обставин, щодо необхідності накладення арешту на вищевказане майно та документи. При цьому також не перевірено розумність та співрозмірність обмеження права ОСОБА_6 користування автомобілем з врахуванням завдань кримінального провадження, наслідків арешту майна та стану здоров'я ОСОБА_6 , який пересувається на милицях за медичними показаннями у зв'язку зі станом здоров'я.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Частиною 1 ст.173 КПК України встановлено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, доводи ініціатора клопотання щодо необхідності арешту майна слідчий суддя вважає безпідставними, у зв'язку з чим дане клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання заступника начальника СВ Буринського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 про накладення арешту: на автомобіль марки FIAT DOBLO номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованого за ПАТ КБ Приватбанк; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , виданого Дніпропетровським відділом РЕР УДАІ ГУВС України в Дніпропетровській області 12.07.2011 року; посвідчення водія № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 та поліс №АЕ 6426451 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на ім'я ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційний суд Сумської області на протязі п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2016 року.