Справа № 761/26722/14-ц
Провадження № 2/761/315/2016
03 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Гончар Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви в м. Києві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна» про усунення перешкод в користуванні монастирським нежитловим приміщенням; зобов'язання вчинити дії, -
В вересні 2014р. позивач Свято-Покровський жіночий монастир Київської єпархії УПЦ в м. Києві звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-4 т. 1) до відповідачів: ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд, з урахуванням подано заяви про уточнення вимог (а.с. 81, 82 т.1):
- усунути перешкоди, які вчинили позивачу відповідачі 1,2 в користуванні власністю: монастирським нежитловим приміщенням (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2;
- зобов'язати відповідачів 1, 2 звільнити (в тому числі і від належних відповідачам 1, 2 речей) нежитлове приміщення (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1») позивача, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Судом до участі у справі, в якості третьої особи було притягнуто КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що монастирю на праві власності належать приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Під час обстеження нежитлових приміщень позивачем було виявлено, що відповідачами 1, 2 без відповідних правових підстав зайняте і використовується монастирське нежитлове приміщенням (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1»), в якості гаражу, для зберігання транспортного засобу та речей. В досудовому порядку, відповідачі 1, 2 відмовляються повернути позивачу зазначене вище майно та звільнити його від своїх речей, а тому позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.
В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, з урахуванням поданої заяви про уточнення вимог, просили суд позов задовольнити. В подальшому сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність своїх представників.
Відповідачі 1, 2 про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, представник відповідачів 1, 2 в судовому засіданні заперечував проти позову, надавши суду письмові заперечення, і наголошував, що відповідачам 1, 2 на праві спільної часткової власності належить гараж, який розташований по проАДРЕСА_3, і відповідачі 1, 2 не створюють перешкод позивачу у користуванні його майном.
В подальшому відповідачі 1, 2 в судові засідання не з'являлись, свого представника до суду не направили, поважності причин неявки суду не повідомили.
Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, заперечення на позов не подавались.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працювала на посаді інженера в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» протягом 1987-2013рр., і в силу своїх посадових обов'язків приймала участь в обстеженні будівлі гаражу відповідачів 1, 2, однак правильність поштового номеру не встановлювали, однак АДРЕСА_3 мав знаходитись з іншої сторони вулиці. Тобто, приміщення, яке обмірювали знаходиться у будівлі монастиря, за адресою АДРЕСА_2.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, і не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, що територія позивача - монастиря знаходиться по АДРЕСА_2.
На підставі Рішення Виконкому Київської Міської Ради депутатів трудящих за № 22с від 31 грудня 1946р. «Про встановлення меж земельної території, що передається в орендне користування монастирям, розташованим у м. Києві» було встановлено передати Покровському монастирю в орендне користування земельну дільницю в АДРЕСА_4, на якій були розміщені нерухомі об'єкти, що перебували у власності монастиря, в тому числі і «колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1».
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 976 від 10 жовтня 1988р. затверджено межі державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», включено до державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» історичну територію Покровського монастиря, до заповідника «Стародавній Київ» належить комплекс пам'яток архітектури Покровського монастиря в межах історичної території.
Рішенням Київської міської ради X сесії VІ скликання від 01 листопада 2012р. за НОМЕР_4 зараховано до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлові приміщення (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1») площею 28 кв.м. у АДРЕСА_2 та передано безоплатно у приватну власність позивачу.
За актом від 10 грудня 2012р. приймання-передачі нежитлового приміщення (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1 у АДРЕСА_2) безоплатно передано позивачу у приватну власність «нежитлове приміщення (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1) розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 28,0 кв.м.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що відповідачами 1, 2 незаконно, без відповідних правових підстав зайняте вищезазначене нежитлове приміщення, власником якого є позивач, що було виявлено позивачем під час обстеження нежитлових приміщень монастиря.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 12 січня 1993р. було видано свідоцтво НОМЕР_1 на право особистої власності на гараж ОСОБА_6 (а.с. 120 т.1), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення № 1103 від 12 серпня 1974р. (а.с. 75 т. 1) Виконавчого комітету Шевченківської районної Ради депутатів трудящих м. Києва «Про передачу аварійного приміщення під гараж в садибі АДРЕСА_3, гр. ОСОБА_6», яке як було вказано у рішенні передано інваліду ВВВ ОСОБА_6 за його заявою про тимчасове користування аварійним приміщенням в садибі АДРЕСА_3 для переобладнання під гараж для автомашини «Волга» до благоустрою садиби НОМЕР_2.
Судом встановлено, що 19 січня 1993р. державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємцям померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (дружині померлого), ОСОБА_8 (сину померлого) на спадкове майно померлого, а саме на гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
06 вересня 1995р. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як спадкоємці за законом, отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори, на спадкове майно, яке складалось по ? частині на гараж по АДРЕСА_3.
15 липня 2009р. ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_10. належну їй ? частину зазначеного вище гаражу за договором дарування (а.с. 183 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, після смерті якого відповідачами 1, 2, як донькою та дружиною померлого було отримано, 23 січня 2014р. свідоцтво про право на спадщину по ? частині на гараж по АДРЕСА_3.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2016р. по цивільній справі № 761/17122/15-ц (провадження № 2/761/838/2016), яке набрало законної сили, позов Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії УПЦ в м. Києві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гордієнко О.В., КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про скасування свідоцтва - задоволено; скасовано свідоцтво НОМЕР_1 видане 12 січня 1993р. на підставі рішення Виконавчого комітету Ради народних депутатів № 1103 від 12 серпня 1974р. про те що, індивідуальний гараж за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві особистої власності ОСОБА_6, який записаний в реєстрову книгу № 8 за реєстровим № НОМЕР_3 від 12 січня 1993р.
З матеріалів справи вбачається (а.с. 145 т. 1), що поштова адреса місця знаходження гаражу - проАДРЕСА_3 не вносилась до реєстру адрес, який є складовою частиною містобудівного кадастру, оскільки така адреса не надавалась.
До того ж, як вбачається з відповіді третьої особи на адресу позивача (а.с. 168 т. 1), що нежитлове приміщення, яке відповідачі 1, 2 вважають гаражем, є нежитлове приміщенням (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1») в складі комплексу будівель Свято - Покровського жіночого монастиря Київської єпархії УПЦ в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2, згідно технічного паспорту загальна площа - 29,8 кв.м., згідно рішення Київської міської ради від 01 листопада 2012р. НОМЕР_4, загальна площа - 28,0 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Згідно ч. 2 цієї статті способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги роз'яснення наведенні в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», положення ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, а також враховуючи, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2016р. по цивільній справі № 761/17122/15-ц (провадження № 2/761/838/2016), яке набрало законної сили, скасовано свідоцтво НОМЕР_1 видане 12 січня 1993р. на підставі рішення Виконавчого комітету Ради народних депутатів № 1103 від 12 серпня 1974р. про те що, індивідуальний гараж за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві особистої власності ОСОБА_6, який записаний в реєстрову книгу № 8 за реєстровим № НОМЕР_3 від 12 січня 1993р., суд приходить до висновку, що відповідачі 1, 2 без відповідних законних підстав користуються нежитловим приміщенням (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1») в складі комплексу будівель Свято - Покровського жіночого монастиря Київської єпархії УПЦ в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 вважаючи це приміщення гаражем, розташованим по АДРЕСА_3, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів 1, 2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 121,8 грн. Крім того, з відповідачів 1, 2 підлягає також стягненню судовий збір на користь держави у розмірі по 121,8 з кожного.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391, 1216, 1217 ЦК України, суд, -
Позов Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви в м. Києві до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна» про усунення перешкод в користуванні монастирським нежитловим приміщенням; зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Усунути перешкоди, які вчинили Свято-Покровському жіночому монастирю Київської єпархії Української православної церкви в м. Києві ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користуванні власністю: монастирським нежитловим приміщенням (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1») в складі комплексу будівель Свято - Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви в м. Києві, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, згідно технічного паспорту загальна площа - 29,8 кв.м., згідно рішення Київської міської ради від 01 листопада 2012р. НОМЕР_4, загальна площа - 28,0 кв.м.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити (в тому числі і від належних їм речей) монастирське нежитлове приміщення (колишнє господарське приміщення АДРЕСА_1») в складі комплексу будівель Свято - Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви в м. Києві, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, згідно технічного паспорту загальна площа - 29,8 кв.м., згідно рішення Київської міської ради від 01 листопада 2012р. НОМЕР_4, загальна площа - 28,0 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви в м. Києві судовий збір у розмірі по 121 /сто двадцять одна/ грн. 80 коп. з кожної.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі по 121 /сто двадцять одна/ грн. 80 коп. з кожної.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: