Справа № 761/10155/16-ц
Провадження № 4-с/761/306/2016
Іменем України
07 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Лукянчук А.О.,
за участю представника скаржника: Дворніченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заінтересовані особи - Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,-
09 серпня 2016 року до суду надійшла зазначена справа на новий розгляд після скасування ухвали Апеляційним судом м.Києва.
В скарзі скаржник просить: скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві від 12.02.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві прийняти до виконання судовий наказ №2н-7239/08 від 18.12.2008 року за заявою ПАТ «Державний ощадний банк України».
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що Шевченківським районним судом м.Києва був виданий зазначений вище судовий наказ, який неодноразово пред'являвся до виконання. В лютому 2016 року заявник звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом, проте в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропущенням строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання. Заявник не погоджується із зазначеною постановою, оскільки виконавчий документ був виданий в той час, коли строк пред'явлення до виконання становив три роки.
В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Державний виконавець Бойко М.Д. в судове засідання не з'явилась, просила слухати скаргу в її відсутність, направила до суду заперечення в яких просить відмовити в задоволенні скарги на тій підставі, що заявник пропустив річний строк на звернення до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Боржник - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання.
А тому у відповідності до положень ст.169 ЦПК України суд продовжив розгляд справи у відсутність боржника.
Вислухавши представника заявника, врахувавши пояснення державного виконавця, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги за наступних підстав.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Згідно положення п. 4 Розділу 2 «Прикніцеві та перехідні положення» Закону України від 04.11.2010 № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури виконання рішень судів та інших органів», відповідно до якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Як встановлено в судовому засіданні, 18 грудня 2008 року Шевченківським районним судом м.Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку 12 567 доларів США та 499,65 грн., який набрав чинності 12.03.2009 року. Строк його пред'явлення зазначено три роки.
Судовий наказ неодноразово пред'являвся до виконання, як вбачається із записів на судовому наказі і постановою від 30.12.2013 року повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 12.02.2016 року старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві Бойко М.Д. відмовила у відкритті виконавчого провадження на підставі судового наказу Шевченківського районного суду м.Києва від 18.12.2008 року на підставі статей 21, 23, п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», так як пропущено строк пред'явлення даного виду документа до виконання.
Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що державним виконавцем не враховано, що виконавчий документ було видано в 2008 році та зазначено строк пред'явлення до виконання три роки, на момент видачі виконавчого документа строк пред'явлення до виконання становив саме три роки, які неодноразово переривалися, не враховано положення Перехідних положень, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження - скасуванню.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві прийняти до виконання судовий наказ, оскільки у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», редакція якого діє з 05.10.2016 року (на дату прийняття рішення за скаргою), не передбачено відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження та передбачено необхідність стягувача звернутись до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.383-389 ЦПК України, суд
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заінтересовані особи - Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бойко Марії Дмитрівни від 12.02.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №50151169).
В іншій частині вимоги скарги задоволенню не підлягають.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва до Апеляційного суду м.Києва. Сторона, яка не була присутня при проголошенні ухвали може її оскаржити протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
СУДДЯ: Н.Г.Притула