Справа № 761/23371/16-ц
Провадження № 2/761/6337/2016
(заочне)
29 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Паночко О.М., Лукянець А.О., Личак М.К.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс» про стягнення заробітної плати з врахуванням компенсації та індексації та відшкодування моральної шкоди,-
30 червня 2016 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати з урахуванням компенсації та індексації в сумі 67 392,32 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 25.05.2015 року по 22.02.2016 року він працював у відповідача за сумісництвом та був звільнений за власним бажанням. Як зазначає позивач, під час роботи у відповідача йому не виплачувалась заробітна плата внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14 467,44 грн. В день звільнення відповідач не провів розрахунок та не виплатив заборгованість по заробітній платі, кошти не виплачені і на момент звернення до суду з позовом.
Так як заробітна плата вчасно не була виплачена на підставі ч.5 ст.95 КЗпП України та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з травня 2015 року по лютий 2016 року відповідач має виплатити індексацію в сумі 405,09 грн.
Починаючи з 22.06.2016 року у відповідності до положень ст.116, 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток в сумі 31 426,76 грн. Як вбачається, позивач розраховує середній заробіток за 404 дні із середньоденного заробітку в розмірі 95,24 грн.
У відповідності до ч.1 ст.83 КЗпП України на користь позивача має бути стягнута компенсація за невикористані дні відпустки, що становить 21 календарний день, а всього 1 550,95 грн.
Крім того, як зазначає позивач, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що йому протягом 10 місяців не виплачували заробітну плату, в зв'язку з чим він звільнився, зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки, а тому оцінив моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, до суду не надійшли пояснення чи заперечення на заявлені вимоги.
Відповідно до ст.224 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних матеріалів за згодою позивача. Позивач в судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перебував з ДП «Фаворит-плюс» в трудових відносинах з 25.05.2015 р. по 22.02.2016 р. та був звільнений з роботи за власним бажанням.
Стаття 43 Конституції України визначає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності із ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кродексу.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а)загальна сума заробітної плати з роз шифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Аналогічне положення закріплено ст.110 КЗпП України.
Позивач зазначив, що відповідачем за його час роботи у відповідача, заробітна плата не виплачувалась. Відповідачем суду не надано доказів дотримання вказаних вимог закону при виплаті позивачу заробітної плати. Також відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачу починаючи з травня 2015 р. по лютий 2016 р. взагалі була виплачена заробітна плата.
Належними доказами в даному випадку могли бути відомості на отримання заробітної плати, які б містили підпис позивача.
А тому суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині не проведення з ним при звільненні повного розрахунку та виплати заробітної плати.
При визначенні розміру заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з даних про заробітну плату, розмір якої зазначений в наказі про прийняття позивача на роботу від 25.05.2015 року та особовій картці позивача, - 2000,00 грн., а також дані про те, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді уповноваженого із запобігання корупції на підприємстві із зазначеним розміром заробітної плати не спростовані відповідачем.
З огляду на викладене, суд вважає належними вказані докази, на підтвердження розміру щомісячної заробітної плати.
За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати з відповідача на користь позивача за період з травня 2015 року по лютий 2016 р. підлягають задоволенню в розмірі 18 000 грн. 04 коп. (2000 грн. х 8 місяців, лютий 5 днів - 476,20 грн., травень 16 днів - 1 523,84 грн.). При цьому вказана сума підлягає стягненню за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
Враховуючи ту обставину, що позивачу не було виплачено належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При визначенні суми компенсації за період з 23.02.2016 року (наступний день після звільнення) по 30.06.2016 р. (згідно заявлених позовних вимог) в розмірі 8 285,88 грн. (без вирахування обов'язкових податків та зборів) суд виходить з наступного.
Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Відповідно до п.2 зазначеної Постанови - середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
Останні два місяці перед звільненням (грудень 2015 року та січень 2016 року) - у грудні 23 робочих дні, у січні - 19, тому загальна кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку становить 23 + 19 = 42.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за грудень мало бути нараховано суму 2 000,00 грн., у січні - 2 000,00 грн. Отже, зазначені суми і беруться для обрахунку середнього заробітку.
А тому загальна заробітна плата, що враховується для розрахунку середньоденної заробітної плати становить 2 000,00 + 2 000,00 = 4 000,00 грн.
Пунктом 8 зазначеної Постанови визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином середньоденна заробітна плата становить 4 000,00 грн. : 42 дні = 95,24 грн.
Загальна кількість днів затримки розрахунку становить 87 днів, а саме:
Лютий - 5 днів,
Березень - 22 дні,
Квітень - 21 день,
Травень - 19 днів,
Червень - 20 днів
Тому сума середнього заробітку за час затримки виплати становить 95,24 грн. х 87 днів = 8 285,88 грн.
Суд не може взяти до уваги розрахунок позивача, оскільки позивач, як вбачається із розрахунку, здійснював розрахунок середнього заробітку за 404 дні, проте як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні позивач був звільнений 22.02.2016 року та на день звернення до суду з позовом (з врахуванням заявлених вимог) прострочка розрахунку при звільненні становить - 87 днів.
Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в статті 1 визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Так як в судовому засіданні встановлено, що позивач не отримав у строки, встановлені діючим законодавством заробітну плату, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення компенсації в розмірі 405,09 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Відповідно до ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Як пояснив позивач в судовому засіданні, він не звертався до відповідача із заявою про надання відпустки, компенсацію за дні невикористаної відпустки не виплачено.
А тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 17 днів (враховуючи, що за кожен відпрацьований місяць позивач має 2 дні відпустки) в розмірі 1 152,60 грн.
При цьому суд виходить з такого розрахунку :
17 днів невикористаної відпустки (відпрацьовано повних 8 місяців).
24000 грн.: 354 кал.дні = 67,80 грн.
17 днів х 67,80 грн. = 1 152,60 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи ту обставину, що внаслідок не проведення повного розрахунку при звільненні позивач зазнав моральних втрат у вигляді моральних страждань, а також тривалість таких страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 30, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс» про стягнення заробітної плати з врахуванням компенсації та індексації та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс»на користь ОСОБА_1заборгованість по заробітній платі за період з травня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (обов'язкові податки та збори не відраховано), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 285 (вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 88 копійок (сума без відрахування обов'язкових податків та зборів), індексацію в сумі в сумі 405 (чотириста п'ять) гривень 09 копійок, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 1 152,60 грн., 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 28 843 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок три) гривни 61 копійку.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс»на користь держави судовий збір в сумі 288,43 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н.Г.Притула