Справа № 761/29400/16-ц
Провадження № 2/761/7207/2016
19 серпня 2016 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Вказана позовна заява подана з порушенням вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
У позові позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Разом з тим, порядок сплати та розміри судового збору визначаються у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
В редакції вищевказаного закону до 31.08.2015 року від сплати судового збору звільнялися позивачі, які звернулися із позовом про захист прав споживачів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, що набрав чинності з 01 вересня 2015 року, внесено ряд змін.
Так, у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» у чинній редакції позивач не відноситься до пільгових категорій платників судового збору, що звільнені від сплати такого при зверненні до суду із відповідним позовом.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, що регулює порядок сплати та розміри судового збору, є чинним, а тому при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору слід керуватись його нормами.
Крім того, слід врахувати, що ЗУ «Про судовий збір» був прийнятий пізніше, аніж ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому у разі існування неузгодженості між нормами, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
Таким чином, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» в чинній редакції визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору у даному позові.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою встановлено у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.
До матеріалів поданого позову не додано доказів сплати судового збору, а відтак позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.
За таких обставин вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку, а саме: сплатити судовий збір в сумі 551,20 грн. (на р/р 31211206700011, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37995466, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва).
Враховуючи наведене, на підставі ст. 121 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: