Провадження 2/760/3262/16
Справа № 760/5133/16-ц
11 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Казакова М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, -
17.03.2016 року позивач звернувся з позовом до відповідачів та просив визнати за ним право власності на автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, 1997 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
Свої вимоги мотивує тим, що 08 березня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover, 1997 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у формі письмової розписки.
Посилається, що факт отримання коштів в розмірі 9 000 доларів США, підтверджується розпискою від 08.03.2014 року, підписаною відповідачем-2.
Позивач зазначає, що власником автомобіля на момент передання коштів, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, була відповідач ОСОБА_2, яка є дружиною відповідача ОСОБА_3
Також зазначає, що оформлення цієї угоди у відділі МРЕВ ДАЇ м. Києва було відкладено у часі, за взаємною згодою сторін, у зв'язку з хворобою ОСОБА_1 та необхідністю у його лікуванні.
Позивач посилається, що приблизно через два тижні після придбання срібного транспортного засобу, син позивача надав даний автомобіль разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу своєму товаришу - ОСОБА_4, для разової поїздки у справах. Проте, як з'ясувалося пізніше, ОСОБА_4 здав спірний автомобіль у ломбард, в обмін на певну грошову суму, а спроби повернення автомобіля позивачу були безрезультатними.
Позивач посилається, що в червні 2014 року він отримав звернення від відповідача ОСОБА_2 з вимогою про надання їй автомобіля з метою належного оформлення договору купівлі-продажу, хоча останній було відомо, що автомобіль разом із документами у позивача був відсутній.
25 грудня 2014 року позивач знайшов автомобіль у мережі Інтернет, на сайті продажу автомобілів та з'ясував, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_5.
24 січня 2015 року позивач звернувся із заявою про злочин до Голосіївського районного управління МВС України в місті Києві. З пояснень ОСОБА_5, стало відомо, що автомобіль був придбаний у ОСОБА_4, який діяв на підставі нотаріально посвідченого доручення, від власниці авто - відповідача ОСОБА_2, на продаж даного авто.
Позивач зазначає, що він, як власник позбавлений права користування автомобілем, а тому звернувся за захистом своїх прав до суду.
Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість. Пояснила, що спірний автомобіль дійсно був проданий позивачу та отримано кошти ОСОБА_3, однак позивач вчасно не здійснив передбачених чинним законодавством дій щодо перереєстрації транспортного засобу у органах ДАІ, а те, що автомобіль перебуває у власності іншої особи відповідачі дізнались від позивача. Також зазначила, що жодні права позивача з боку відповідачів порушені не були, право власності на спірний автомобіль відповідачами не оспорюється, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи вищевикладене, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
В ст.ст.13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності.
Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що 08 березня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено усний договір купівлі-продажу автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover, 1997 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
На підтвердження укладення такого договору було складено розписку від 08.03.2014 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 9000,00 доларів США в рахунок оплати за вищезазначений автомобіль (а.с.8).
Як вбачається з пояснення сторін у справі, ОСОБА_3А отримавши кошти від позивача у розмірі 9000,00 дол. США діяв в інтересах ОСОБА_2 та спору щодо суми, факту передачі коштів та спірного автомобіля, між сторонами не має.
Позивач просить визнати за ним право власності на вказаний вище автомобіль посилаючись на те, що у відповідності до вимог закону ОСОБА_1 набув право власності на спірне майно та відповідно має право вимоги у спосіб передбачений ст. 16 ЦК України.
Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про автомобільний транспорт», транспортні засоби, в тому числі легкові автомобілі, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В ч.3 ст. 640 ЦК України зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача-1підтвердили, що договір-купівлі продажу спірного автомобіля з відповідачем ОСОБА_2, нотаріально не посвідчувався.
Згідно зі ст.52-1 Закону України «Про дорожній рух», органи Державтоінспекції МВС здійснюють функції щодо державної реєстрації, перереєстрації та ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та про їх власників; у випадках, передбачених законом, здійснюють функції контролю за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів.
Відповідно до п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, перед відчуженням, передачею транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Відповідно до п. 2, 7, 8 Порядку, передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.
Таким чином, до вчинення зазначених дій продавець транспортного засобу не вправі його відчужувати, а покупець набути право власності на транспортний засіб.
Судом встановлено, що позивач не вчинив дій, направлених на набуття права власності на спірний автомобіль, оскільки наявність розписки, не дає суду підстав для визнання її договором купівлі-продажу
З викладеного вище випливає, що позивач у встановленому законом порядку не набув права власності на спірний автомобіль, а тому правові підстави для задоволення його вимог відсутні.
Надана позивачем розписка від 08.03.2014 про отримання грошових коштів не є укладеним договором купівлі-продажу, оскільки не містить ознак договору купівлі-продажу, зареєстрованого у встановленому законом порядку і допускає перехід права власності до інших осіб.
Доводи позивача про взаємну домовленість відстрочення часу здійснення перереєстрації транспортного засобу в обґрунтування даного позову, суд вважає безпідставними.
Будь-яких об'єктивних причин, що ускладнювали чи робили б неможливим укладення між сторонами договору купівлі-продажу та/чи здійснити перереєстрацію права власності на спірний автомобіль в органах ДАІ у порядку визначеному законом, не було та відповідних доказів не надано.
Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Таким чином, для пред'явлення позову про визнання права власності необхідними умовами є дві безумовні обставини: 1) особа, яка звертається до суду повинна бути власником майна; 2) це право повинно оспорюватися.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України не є вичерпними, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Оскільки позивачем спірний автомобіль у встановленому законом порядку зареєстрований не був, право власності у нього не виникло, правові підстави для обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання за ним права власності на спірний автомобіль за відсутності підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування судом вказаного способу захисту цивільних прав та інтересів, відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно пояснень представника позивача вбачається. що спірній автомобіль перебуває у власності ОСОБА_5,тобто іншої особи відмінної від відповідача-1.
В той же час, в обґрунтування позову позивач зазначає про порушення його прав саме з боку відповідачів по справі та наявність підстав для задоволення позову, межах заявлених вимог.
З огляду на викладене вище, проаналізувавши заявлені вимоги, відповідність їх нормам матеріального права, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.16, 202, 203, 205, 208, 328, 392, 640, 655 ЦК України, ст.ст. 3,4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Суддя: О.М.Букіна