Роздільнянський районний суд Одеської області
м. Роздільна, вул. Леніна, 37а, 67400, (04853) 3-18-58
Справа № 2-а-1274/11
01.07.2011 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді -Панчука А.І. розглянувши у судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
20.05.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії управління ПФУ в Роздільнянскому районі по відмові у виплаті їй підвищення як «дитині війни» неправомірними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.11 ...2010 року по день винесення постанови (включно), посилаючись нате, що згідно положень ст.,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» вона, як дитина війни має право на доплату до пенсій в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Щомісячне грошове підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не виплачувалося
Ухвалою від 24 05 2011 року провадження по справі відкрито в частині визнання дій управління ПФУ в Роздільнянскому районі по відмові у виплаті позивачу підвищення як «дитині війни» неправомірними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.11..2010 року по день звернення (включно),
Позивач в судове засідання не з,явився, надав заяву про слухання без його участі, просив задовільний вимоги в повному об,ємі.
Відповідач надіслав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що діяв в межах своїх повноважень, наданих йому законами України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Вказуючи на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України. Бюджетне законодавство України не передбачало видатків на виплату допомоги дітям війни.
Суд, дослідивши матеріали справи та письмові заперечення представника відповідача, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач . перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного, фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, має статус «Дитина війни», отримує пенсію за віком.
. Нарахування та виплата позивачу на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем за період з червня 2010 року не здійснювалось.
Відповідно до 4.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого зокрема людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з піггань захисту прав людини.
Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спецільного закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст.7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частини доводи відповідача безпідставними.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції ЄС у справі 41/74 уап Виуп V. Номе OFFICE , цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть були скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не. нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відповідно до ч. І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стаж-, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.З цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. З ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.
Таким чином позивач має право та законні підстави для отримання підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому, оскільки, як встановлено протягом судового розгляду, позивачеві з червня 2010 року підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то вимога позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальнийзахист дітей війни», з червня 2010 р. підлягають частковому задоволенню з урахуванням проведених відповідачем виплат за період з 03.09.2010 р. по день звернення Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечній доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, надбавка, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", підлягала виплаті у період з урахуванням проведених виплат.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі ст.19, ст.22, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст.9,69-71,86,94. 99,100,158-163,167 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області відносно нарахування ОСОБА_1 з 20.11. 2010 року щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірах менших, ніж визначено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області нарахувати ОСОБА_1 виплатити щомісячну державну соціальну ЗО % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 20.11.2010 р. по 20.05.2011 р. з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення постанови, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя А.І. Панчук