Справа № 640/16225/16-к
н/п 1-кс/640/8095/16
"24" жовтня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі адвоката - ОСОБА_3 ,
скаржника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 від 08.10.2016 по кримінальному провадженню № 42016221080000255 від 04.10.2016 про відмову у визнанні потерпілим,-
встановив:
20.10.2016 до суду надійшла скарга представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 від 08.10.2016 по кримінальному провадженню № 42016221080000255 від 04.10.2016 про відмову у визнанні потерпілим, у якій заявник просить: поновити пропущений з поважних причин строк для оскарження постанови від 08.10.2016 старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим; скасувати постанову від 08.10.2016 старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим та зобов'язати слідчого допитати ОСОБА_4 в якості потерпілого у вказаному об'єднаному кримінальному провадженні № 42016221080000255.
На обґрунтування скарги скаржник зазначив, що на підставі заяви ОСОБА_4 від 03.10.2016 року щодо шахрайського заволодіння його нерухомим майном - квартирами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , було відкрито кримінальне провадження № 42016221080000255 від 04.10.2016 року за ознаками ст.190 КК України. За заявою ОСОБА_4 від 29.09.2016 року щодо незаконного проникнення у житлові приміщення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , було відкрито кримінальне провадження № 12016220490006154 від 08.10.2016 року за ознаками ст. 162 КК України. Вказані кримінальні провадження об'єднані в одне за № 42016221080000255. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 про визнання потерпілим слідчим ухвалено постанову від 08.10.2016 року про відмову у визнанні потерпілим. Копія постанови вручена заявнику 18.10.2016 року в приміщенні Київського ВП ГУ НП в Харківській області.
Посилаючись на ч. 1 ст. 2, ч. ч. 2, 5 ст. 55 КПК України заявник вважав постанову незаконною. На його думку, оскаржувана постанова слідчого не відповідає вказаним вимогам процесуального закону, грубо порушує права заявника у кримінальному провадженні. В постанові слідчого відсутнє посилання на очевидні і достатні підстави вважати, що скоєними злочинами заявнику не завдано шкоди. В той же час до заяв у поліцію надано достатньо доказів того, що станом на 28-29 вересня 2016 року заявник був власником вказаних приміщень, правомірно володів і користувався ними на протязі 10 років. Для проникнення у житло сторонніх осіб та виселення заявника не існувало жодного судового рішення. В рамках цивільно-правових відносин законодавчо передбачений певний порядок дій: «після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду» (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 22.06.2016 року у справі № 6-197цс16). Вважав, що якби посадові особи ПАТ «Мегабанк» діяли в межах цивільно-правових відносин, то вони мали діяти саме порядком та способом, вказаними в постанові ВСУ. Але в дійсності було інакше, тому означені дії утворюють склад кримінального злочину, яким заявнику завдано матеріальну і моральну шкоду внаслідок порушення його конституційних прав.
Крім того, при зверненні до поліції заявником були надані докази недійсності вимог банківської установи дворічної давнини, використані для переоформлення права власності. Використання фальшивих документів з метою порушення прав іншої особи також знаходиться поза межами цивільно-правових відносин.
Заявник вказав, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 18.10.2016 року, отже строк для її оскарження підлягає поновленню.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у скарзі.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду скарги сповіщені належним чином. Старший слідчий Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 24.10.2016 направила до суду копії матеріалів за скаргою ОСОБА_3 та заяву, у якій просила скаргу розглянути без її участі та залишити її без задоволення (а.с.15,16,17-32).
Враховуючи вимоги ч.3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого та прокурора не перешкоджає розгляду скарги.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази у кримінальному провадженні № 42016221080000255 від 04.10.2016, приходить до наступного.
В ч. 1 ст. 303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на їх оскарження. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №42016221080000255 від 04.10.2016 (а.с.17-18).
03.10.2016 ОСОБА_4 звернувся з заявою про визнання його потерпілим.
Постановою старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_5 від 08.10.2016 відмовлено ОСОБА_4 у визнанні його потерпілим за ч.2 ст.190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України , потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч.5 ст. 55 КПК України , за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відмовляючи у визнанні ОСОБА_4 потерпілим, слідчий в мотивувальній частині постанови від 08.10.2016, зокрема, зазначив.
У провадженні Київського ВП ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016221080000255 від 04.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_4 .
В ході досудового розслідування встановлено, що 03.10.2016 до правоохоронних органів звернувся ОСОБА_4 із заявою щодо неправомірних дій співробітників ПАТ «Мегабанк», які перереєстрували право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за ПАТ «Мегабанк».
04.10.2016 Харківською місцевою прокуратурою № 2 Харківської області вказану заяву ОСОБА_4 внесено до ЄРДР за № 42016221080000255 від 04.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.
У своїй заяві від 03.10.2016 ОСОБА_4 вимагає визнати його потерпілою від злочину особою.
У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №42016221080000255 від 04.10.2016, не встановлено ніяких фактів щодо завдання моральної, фізичної або майнової шкоди гр-ну ОСОБА_4 . Так, 09.03.2010 між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк» укладений кредитний договір № 07в/2010 від 09.03.2010, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 наданий кредит в сумі 150 000 доларів США. В подальшому між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк» укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору, згідно однієї з яких сума кредиту збільшена до 300 000 доларів США. На забезпечення виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Мегабанк» укладені іпотечні договори №07в/2010-з від 09.10.2010 та № 07в/2010-з-1 від 23.05.2011, згідно умов яких ФОП ОСОБА_4 передав у іпотеку банку квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
28.09.2016 ПАТ «Мегабанк» звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 , який на підставі вищевказаних договорів іпотеки та додаткових угод до них, перереєстрував право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за ПАТ «Мегабанк». Підставою для перереєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 став факт порушення ним кредитних договірних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Право власності за ПАТ «Мегабанк» на вищевказані квартири зареєстровані 28.09.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_7 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На теперішній час будь-яких підстав вважати дії приватного нотаріуса ОСОБА_6 щодо нерухомого майна, яке раніше належало ОСОБА_4 , не має. Між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4 склались цивільні правовідносини, стосовно виконання умов кредитного договору та договорів іпотеки.
Слідчий суддя погоджується з висновком слідчого, що міститься в мотивувальній частині постанови від 08.10.2016 про відсутність підстав до задоволення заяви ОСОБА_4 щодо визнання його потерпілим за ч.2 ст.190 КК України.
Доводи, викладені в скарзі представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 не спростовують доводів слідчого, викладених в постанові від 08.10.2016 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим за ч.2 ст.190 КК України.
З огляду на викладене вище, на теперішній час підстав для скасування постанови старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 від 08.10.2016 по кримінальному провадженню № 42016221080000255 від 04.10.2016 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим за ч.2 ст.190 КК України, слідчий суддя не вбачає, а тому відмовляє у задоволенні скарги заявника.
При цьому, слідчий суддя вважає не пропущеним строк звернення заявника до суду зі скаргою, оскільки скаржник вказує, що копію оскаржуваної постанови отримав 18.10.2016 та подав до суду скаргу 20.10.2016, тобто в межах встановленого частиною першою статті 303 КПК України строку 10 днів з моменту вчинення бездіяльності, тобто в строки, передбачені ч.1 ст.304 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 від 08.10.2016 по кримінальному провадженню № 42016221080000255 від 04.10.2016 про відмову у визнанні потерпілим - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1