Справа № 569/7289/16-а
25.10.2016
Рівненський міський суд Рівненської області
у складі головуючого судді Харечка С.П.
при секретарі Глотова П.В.
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служи Рівненського міського управління юстиції, відділ державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції, Державної казначейської служби України на бездіяльність Державної виконавчої служби та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративний позовом до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції, державної казначейської служби України на бездіяльність державної виконавчої служби та стягнення моральної та матеріальної шкоди, просить визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області, визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, стягнути з Державної казначейської служби України моральну та матеріальну шкоду завдану протиправною бездіяльністю відповідачі.
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказує, що рішенням Рівненського міського суду від 14.11.2003 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання на неповнолітніх дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, який був пред'явлений до примусового виконання у відділ державної виконавчої служи Рівненського міського управління юстиції. В період з 12.10.2003 року по 13.11.2006 року ОСОБА_4 перебував у Полицькій виправній колонії № 76 і аліменти утримувались з його заробітної плати. 13.11.2006 року ОСОБА_4 вибув до Устинівської ВК-37 Кіровоградської області, а виконавчі листи були передані в особову справу для відправки до місця подальшого відбування покарання. 22.02.2006 року набув чинності Порядок, який передбачав отримання тимчасової допомоги у разі, якщо платник аліментів не сплачує аліменти, тому вона звернулась до управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про призначання допомоги, так як від ОСОБА_4 аліментів не утримувала. Однак їй було відмовлено у призначенні допомоги, оскільки розмір аліментів в рішенні суду був визначений в частці, а потрібно було у твердій грошовій сумі. Рішенням Рівненського міського суду від 17.05.2016 року задоволено її позов про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 200 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку. На підставі рішення нею було отримана виконавчий лист та пред'явлено до виконання у відділ державної виконавчої служи Рівненського міського управління юстиції. Вказує, що аліменти за вищевказаними виконавчими листами не отримувала. При з'ясуванні нею про виконання рішень державними виконавцями, їй стало відомо, що виконавчі листи перебували на виконанні у відділі державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області та провадження були завершені у 2008 році. Вважає, що держаний виконавець відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області не направив виконавчі листи за належністю після відбуття ОСОБА_4 для відбування покарання в Устинівську ВК-37. Щодо неправомірності дій відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції зазначила, що ними не було перевірено за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень наявності або відсутності іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала, суду пояснила, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали подане письмове клопотання, в якому просили винести ухвалу про закриття провадження з підстав, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що провадження по адміністративній справі підлягає до закриття.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні в відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції та відділі Державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції знаходився виконавчий лист № 2-9161/03, від 16 грудня 2003 року та виконавчий лист №2-5423/06 від 17 травня 2006 року виданний Рівненським міським судом по цивільній справі
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Порядок подання скарги врегульовано статтею 384 Цивільного процесуального кодексу України. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Положеннями статей 386, 387 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 30 червня 2015 року у справі №21-278а15.
Оскільки у справі, що розглядається оскаржено рішення органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, то її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 209, 157 КАС України, суд, -
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділ державної виконавчої служи Рівненського міського управління юстиції, відділ державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції, державної казначейської служби України на бездіяльність Державної виконавчої служби та стягнення моральної та матеріальної шкоди закрити.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Житомирської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її винесення.
Суддя: Харечко С.П.