Справа: № 810/1190/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
18 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі за адміністративним позовом Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-
Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 у розмірі 20 515, 47 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 28.11.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності є змішане сільське господарство.
Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку у Переяслав-Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області (правонаступником якого є Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області).
Як вбачається із наявних матеріалів справи у відповідача утворилась заборгованість перед Переяслав-Хмельницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого відповідачу визначено суму витрат по пільговій пенсії ОСОБА_3 за списком № 2 у розмірі 20 515, 47 грн.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_3 працювала дояркою за трудовим договором № 2865 у ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2008 по 01.04.2008.
Позивачем, враховуючи факт виховання ОСОБА_3 5-ох дітей, було призначено пенсію відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачено названу заборгованість у добровільному порядку позивачем було подано даний позов до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що доказів щодо неправомірності визначення позивачем розміру та складу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а також доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не надано, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що в силу положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії ОСОБА_3 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому у відповідача не виникло обов'язку відшкодування таких витрат платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Однак, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 27 та 28). При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
Відповідно до п. 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів звертає увагу, що аналіз вищезазначених правових норм дає підстави прийти до висновку, що саме на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду України фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій підприємства до набуття права на пенсію за віком, призначених на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтями 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме, з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_3 відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV загальний розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсії, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 16 013, 79 грн.
Склад витрат та факт їх понесення Переяслав-Хмельницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, зокрема, розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, розпорядженнями позивача про перерахунок та призначення пенсії ОСОБА_3 (а.с. 63-83).
Направлені позивачем 05.10.2015 та 14.01.2016 розрахунки сум фактичних витрат на доставку пенсій отримані фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 13.10.2015 та 28.01.2016 (а.с. 42, 47).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що дії та рішення позивача з цього приводу відповідач ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржував, відтак, розмір сум фактичних витрат є узгодженим і обов'язковим до сплати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 № К/9991/32134/12.
Щодо доводів апелянта про те, що виплата пенсії особам, яким вони призначені відповідно до пункту «ж» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування таких витрат платником збору на обов'язкове пенсійне страхування, то колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-735а15, витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також покриваються підприємствами та організаціями.
Стосовно доводів апелянта щодо необхідності застосування до спірних відносин пропорційного порядку обрахування стажу та можливості визначення пропорційної частки у зобов'язаннях з відшкодування спірних витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Призначення пенсії відповідно до пункту «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII не підпадає під дію п. 6.2 Інструкції оскільки її призначення не залежить від наявності стажу та залежить лише від факту виховання особою п'яти та більше дітей та факту самої роботи на підприємстві, що займається сільськогосподарською діяльністю, а тому застосування пропорційності у відшкодуванні витрат відповідно до стажу (відпрацьованого періоду на конкретному підприємстві) в даному випадку є недоцільним.
Тобто, для призначення пенсії ОСОБА_3 як стаж її роботи на попередніх підприємствах, так і тривалість стажу на останньому місці роботи не мають жодного правового значення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 № К/800/33383/15.
Також, не беруться колегією суддів доводи апелянта про відсутність у Пенсійного фонду України права на звернення до суду з позовом про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, враховуючи наступне.
Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
У той же час законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За змістом статті 23 Закону № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.
Таким чином, спір управління Пенсійного фонду України з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за позовом Пенсійного фонду України.
Більше того, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є саме стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а не спір щодо права, порядку та розміру пенсій, призначених певним працівникам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 у розмірі 20 515,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.