Справа: № 826/4335/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
18 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни, треті особи - відділ Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ПАТ «ВіЕс Банк» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дій приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни по внесенню до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 від 08.10.2015;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.10.2015, яким припинено обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.10.2015, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45277493 від 03.11.2014, а саме: квартири АДРЕСА_1;
- зобов'язати приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяну Олексіївну поновити у державному реєстрі прав записи про обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, які існували у державному реєстрі прав до внесення змін згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17222401 від 14.11.2014, реєстраційний запис № 2850439 від 06.02.2006;
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 06.02.2006 між відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (правонаступником якого є позивач), як банком, та ОСОБА_3, як позичальником, укладено кредитний договір № КF30313 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 220 000, 00 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06.02.2006 між банком, як іпотекодержателем, та позичальником, як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір (далі - договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: квартиру.
Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 06.02.2006 за № 188.
У зв'язку з посвідченням договору іпотеки 06.02.2006 вказаним приватним нотаріусом накладено заборону відчуження нерухомого майна до припинення чи розірвання договору іпотеки.
При укладенні іпотечного договору внесено відповідні записи до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банком проведено претензійно-позовну роботу, зокрема, подано позов до Шевченківського районного суду міста Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням (заочним) Шевченківського районного суду міста Києва від 03.12.2014 у справі № 761/24620/14-ц позов ПАТ «ВіЕс Банк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Промкомплекс», товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Китайський Торговий Дім» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 112 206, 02 доларів США.
Постановою про відкриття виконавчого провадження, прийнятою державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ 02.04.2015, відкрито виконавче провадження ВП № 47069866 з примусового виконання виконавчого листа №761/24620/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 19.03.2015, про стягнення з ОСОБА_3 боргу.
Позивач звернувся до суду з позовом у зв'язку тим, що йому стало відомо про факт припинення іпотеки по кредитному договору та зняття накладеного арешту. У даному позові зазначено про те, що 03.11.2014 ВДВС Шевченківського РУЮ прийнято постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, разом з тим, доказів, які б підтвердили викладене, до позову не додано, як і не надано таких доказів у ході судового розгляду справи. Також, зазначено про те, що позивачу стало відомо, що обтяження, які накладені на підставі договору іпотеки, припинено відповідачем 08.10.2015.
Відповідачем, у свою чергу, зазначено, що нею не вносилися записи та не приймалися рішення про припинення обтяжень нерухомого майна. До відповідача, як приватного нотаріуса, не зверталися з питанням про припинення обтяження нерухомого майна.
Позивач вважає дії відповідача щодо припинення обтяжень (заборону на нерухоме майно) такими, що порушують його законні права та інтереси у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за їх захистом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідачем не вчинялися оскаржувані дії та не приймалися оскаржувані рішення, а тому в діях відповідача відсутні ознаки протиправності.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач при винесенні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.10.2015, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45277493 від 03.11.2014, а саме: квартири АДРЕСА_1 діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:
- договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
- свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
- свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
- рішень судів, що набрали законної сили;
- інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Частиною 1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Колегія суддів звертає увагу, що процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.
Пунктом 1 Порядку № 868 передбачено, що цей порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно п. 71 Порядку № 868 державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.
При цьому, пп. 1 п.75 Порядку №868 визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Пунктом 78 Порядку №868 передбачено, що державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
Згідно п. 5.1 гл. 15 р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (надалі - Порядок №296/5) нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема, за рішенням суду.
Якщо нотаріус, який наклав заборону, позбавлений можливості зняти її (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), заборона може бути знята іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом направляється за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.
Відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 гл. 15 р. 2 Порядку №296/5 про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 2.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 (надалі - Порядок №3502/5) для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.
При цьому, відповідно до пп. 2.14.2 п. 2.14 Порядку №3502/5 державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав, зокрема, у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державну реєстрацію припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно має право проводити той нотаріус, який дане обтяження зареєстрував, за виключенням випадків ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, а також у випадках коли нотаріус, який наклав заборону, позбавлений можливості зняти її (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, припинення обтяження відбулося 08.10.2015 після 20 год. 00 хв., тобто не у робочий час. Відповідно до журналу взяття і зняття сигналізації за вказаний період, на робочому місці відповідач не перебувала, офіс був поставлений на сигналізацію.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з 05.10.2015 по 09.10.2015 відповідач перебувала у Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції в місті Київ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 28.09.2015 № 1567 та свідоцтва Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції про підвищення кваліфікації.
В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач зазначала, що вона не вносила записи та не приймала рішення про припинення обтяжень нерухомого майна. Разом з тим, до неї, як до приватного нотаріуса, не зверталися з питанням про припинення обтяження нерухомого майна.
Також, відповідач наполягала в суді першої інстанції на тому, що запис про припинення обтяження нерухомого майна вчинено не нею, а іншою невідомою особою, якою вчинено несанкціоноване втручання до реєстру з використанням логіну, паролю та ключа відповідача.
У зв'язку із чим, звернулася до Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
24.10.2015 Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області порушено кримінальне провадження №12015060020005232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Постановою слідчого СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 24.10.2015 відповідача визнано потерпілою у кримінальному провадженні №12015060020005232.
Також, 06.11.2015 Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України порушено кримінальне провадження № 4201510001000039.
22.10.2015 відповідачем подано заяву про скасування посиленого сертифіката відкритого ключа за №06011510223530/4897, яку задоволено та, як наслідок, виготовлено новий посилений сертифікат.
Більше того, колегія суддів зазначає, що у межах кримінального провадження №12015060020005232 проведено судову комп'ютерно-технічну експертизу, за результатами якої 14.06.2016 складено висновок експерта №19/5-01/114, яким підтверджуються викладені у даному судовому рішенні обставини щодо несанкціонованого втручання до реєстру з використанням логіну, паролю та ключа відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, оскільки відповідачем не вчинялися оскаржувані позивачем дії та не приймалися оскаржувані рішення, то в позові слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2016.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.