про повернення заяви за нововиявленими обставинами
"25" жовтня 2016 р.
Справа № 916/444/13-г
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.
розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок»
про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами
по справі № 916/444/13-г
за позовом Виробничо-комерційної приватної фірми «Вячеслава»
до відповідачів:
1) Южненської міської ради Одеської області;
2) Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок»
про визнання недійсним договору оренди землі
У лютому 2013 року Виробничо-комерційна приватна фірма «Вячеслава» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень до нього від 08.06.2013р.) до Южненської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами та зареєстрованого в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» Державного комітету України по земельним ресурсам 03.09.2008р. за №040851100094.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача як користувача земельної ділянки щодо якої укладено спірний договір оренди.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 липня 2013 року у позові відмовлено за спливом строку позовної давності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції від 29.07.2013р. скасовано, позов задоволено, а саме:
- визнано недійсним договір оренди землі, укладеного між Южненською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Южненський міський ринок», зареєстрованого в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України по земельним ресурсам від 03.09.2008р. за №040851100094;
- стягнуто з Южненської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок» по 573, 50 грн. судового збору з кожного на користь Виробничо-комерційної фірми «Вячеслава» за подання позовної заяви.
- стягнути з Южненської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок» на користь Державного бюджету України по 286, 80 грн. судового збору за апеляційне провадження з кожного.
- доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, по-перше, позивачем не пропущено строк позовної давності; по-друге, оскільки рішення Южненської міської ради від 11.10.2007р. № 5 02-V на підставі якого укладено спірний договір оренди визнано в судовому порядку незаконним та скасовано, то відповідно до п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” це є підставою для визнання недійсним відповідного договору оренди землі.
Постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції від 15.10.2013р. залишено без змін.
18 жовтня 2016 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок» про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 15.10.2013р. за нововиявленими обставинами,
Ознайомившись з одержаними матеріалами, апеляційним судом встановлено наступне:
Так, звернувшись до Одеського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. по даній справі за нововиявленими обставинами заявник як на нововиявлені обставини, які мають істотне значення для вирішення цієї справи по суті, посилається на те, що:
- земельна ділянка, на якій розташований ринок у місті Южне Одеської області, так само як і саме місто Южне Одеської області, станом на 1993-2000 роки була первинно відведена під забудову і з 1977 року належала на праві постійного користування Одеському припортовому заводу;
- з моменту відведення в 1977 році земельної ділянки під забудову Одеському припортовому заводу - вказана земельна ділянка була сформована, мала зовнішні межі і була закріплена межовими знаками;
- земельна ділянка, на якій розташований ринок у місті Южне Одеської області станом на 1993-2000 роки не вилучалася із користування Одеського припортового заводу і не передавалася у користування, а тим більше не передавалася у розпорядження Южненської міської ради Одеської області;
- межі міста Южне Одеської області були затверджені у 2000 році і винесені в натуру в 2001 році. При цьому зміна меж населеного пункту не мала наслідком зміну землекористувачів земельними ділянками, що були включені в межі міста Южне Одеської області;
- оригінал другого примірника Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 001381 складений 06 березня 1997 року - в Южненській міській раді Одеської області відсутній і не зберігається.
На думку заявника, сукупність вищевказаних обставин чітко вказує на те, що землекористувачем не тільки спірної земельної ділянки, на якій розташований ринок в м. Южне Одеської області, але й увесь III мікрорайон міста Южне Одеського області розташований на земельній ділянці відведеній для державних і громадських потреб Одеському припортовому заводу в червні місяці 1977 року.
Вказані вище обставини існували на момент винесення постанови Одеським апеляційним господарським судом від 15.10.2013р., однак не були відомі на час розгляду справи, оскільки пов'язані із розпорядженням землями державної власності.
При цьому, в обґрунтування поданої заяви ОК «Южненський міський ринок» посилається на наявність підстав передбачених в п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, а саме наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Отже, при розгляді вказаної заяви та при вирішенні питання про прийняття її до провадження, судом обов'язково мають враховуватися положення п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України, якими встановлено присічний строк на подачу таких заяв та процесуальні наслідки його пропуску.
За приписами ч. 1 ст. 112 ГПК України визначено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України).
Частиною 1 статті 113 ГПК України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
Положеннями п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі, якщо така заява з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку.
Пунктом 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» роз'яснено, що судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК України порядку. Можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, обмежена трирічним строком з дня набрання відповідним рішенням законної сили (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.12.2011 N 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»). Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання (пункт 4 частини шостої статті 113 ГПК). Подання ж відповідних заяв з інших підстав, зазначених у частині другій статті 112 ГПК, будь-яким строком не обмежується.
Оскарження судових актів після спливу значного періоду часу означало б вихолощення права, встановленого судовим рішенням, та порушувало б принцип правової впевненості (цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати повторного відкриття провадження просто з метою повторного розгляду справи і постановлення в ній нового рішення. Проста можливість існування 2 точок зору на одне питання не є підставою для перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нелюбін проти Росії), про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02р. (рішення чинне з 06.11.02р.) в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).
У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03р., п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
Як свідчать матеріали справи, постанова, яку ОК «Южненський міський ринок» просить переглянути за нововиявленими обставинами, набрала законної сили у відповідності до ст. 105 ГПК України 15.10.2013р. (з дня її прийняття), тобто строк перегляду даної постанови за нововиявленими обставинами у відповідності до положень п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України сплив 15.10.2016р.
Разом з тим, ОК «Южненський міський ринок» звернувся із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. за нововиявленими обставинами 16.10.2016 року, що підтверджується відповідним штемпелем поштового відділення, тобто після закінчення трирічного строку для подання даної заяви.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОК «Южненський міський ринок» про перегляд постанови суду апеляційної інстанції по даній справі за нововиявленими обставинами подана з пропуском пресічного строку, встановленого п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України, а тому підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 112, п. 4 ч. 6 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Заяву Обслуговуючого кооперативу «Южненський міський ринок» про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року по справі № 916/444/13-г за нововиявленими обставинами з доданими до неї документами повернути заявнику.
2. Справу № 916/444/13-г повернути до Господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя А.І. Ярош