79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" жовтня 2016 р. Справа № 921/317/16-г/3
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго” № 3701/25 від 07.09.2016 року
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.16
у справі №921/317/16-г/3
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго”, м. Тернопіль
до відповідача ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю “Збаразький хлібозавод”, м. Збараж
про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладені договору про постачання електричної енергії
За участю представників :
від позивача - ОСОБА_3 - представник;
від відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - представники;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/317/16-г/3 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Михалюк О.В. та Давид Л.Л.
Ухвалою Львівського апеляційного гсоподарського суду від 23.09.16 у справі №921/317/16-г/3 апеляційну скаргу прийнято до провалдження справу призначено до розгляду на 20.10.16.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.16 у справі №921/317/16-г/3 (суддя Боровець Я.Я.) у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивач обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту порушеного права та інтересу, а тому застосування такого способу захисту може призвести до порушення приписів ст. 19 Конституції України. Зазначену обставину місцевим господарським судом обгрунтовано тим, що в прохальній частині позовної заяви , позивач просить суд врегулювати розбіжності, що виникли при переукладанні договору про постачання електричної енергії між ВАТ "Тернопільобленерго" в особі Збаразького РЕМ та ТзДВ "Збаразький хлібозавод" не зазначивши редакції кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського сууд Тернопільської області від 01.08.16 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт вказує на те, що зазначаючи в прохальній частині позовної заяви про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про постачання електроенергії позивач вважав не врегулюваними ті розбіжності які містяться в протоколі розбіжностей. Оскільки позивачем умови договору викладені в проекті договору як єдиний документ, то неправомірною є позиція суд першої інстанції про необхідність конкретного формулювання кожної спірної умови (пункту) договору.
22 вересня 2016 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обгрунтованість рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, у поданому відзиві відповідач зазначає про відсутність повноважень в.о.голови правління ВАТ «Тернопільобленерго» - ОСОБА_7 на видачу довіреності представнику який підписав апеляційну скаргу, таким чином, на думку відповідача апеляційна скарга подана та підписана неуповноваженою особою.
Також, 20.10.16 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому додатково обгрунтовано обставини викладені у відзиві.
У судовому засіданні присутні представники сторін навели свої доводи, міркування та заперечення.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1997 р., 18 квітня 2016 року Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго" в особі Збаразького району електричних мереж подано на розгляд і підписання ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю "Збаразький хлібозавод" проект Договору про постачання електричної енергії, відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю згідно з дод. №3, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності відповідно до додатку №5. Приєднана потужність у точці підключення становить згідно з дод. №3, з додатками, в тому числі :
Додатком №3 до Договору про постачання електричної енергії від 18.04.2016р. за № 49 "Режим роботи електроустановок споживача" - визначено назву об"єкта та місце його розташування - ТзДВ "Збаразький хлібозавод" (вул. Л.Українки, 30 м. Збараж) та дозволена до використання потужність становить 30, приєднана потужність електроустановок - 30.
В Додатку №5 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін станом на 18.04.2016р." зазначено Споживач електроенергії - ТзДВ "Збаразький хлібозавод" балансова належність електромереж та установок: Електропередавальної організації (Основного споживача) :
- ЛЕП - 10 кВ №25 від ПС 110/35/10 кВ м. Збараж і ПС 110/35/10 кВ "Збараж";
- ЛЕП - 10 кВ №46 від ПС 110/35/10 кВ с. Лозова і ПС 110/35/10 кВ "Лозова";
- КТПП 10/0,4 кВ № 29 Р-250 кВА, розподільчі мережі 0,4 КВ Ф-1, які живлять побутовий сектор с. Залужжя та вул. Л. Українки, м. Збараж.
Споживач - розподільчі мережі 0,4 кВ від РУ-0,4 кВ КТПП -29 до будівель споживача.
Межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок установлюються за затискачах точках приєднання автоматичних вимикачів ЛЕП-0,4 кВ споживача до збірних шин 0,4 кВ в КТПП -29.
Також в Додатку №5а "Однолінійна схема" визначено об"єкт споживача - ТзДВ "Збаразький хлібозавод" приміщення (вул. Л.Українки, 30 м. Збараж).
19 травня 2016 року ТзДВ "Збаразький хлібозавод" листом №3 повернув даний договір з протоколом розбіжностей, а саме не підписав додатки № 3, № 5 та № 5а, де є незгода відповідача з межею розмежування балансової належності електромереж.
Позивач з таким трактуванням додатків № 3, № 5 та № 5а до Договору про постачання електричної енергії, яким пропонується змінити межу балансової належності не погоджується.
Відтак, для вирішення спірного питання балансової належності мереж в 2010 році поданий до господарського суду Тернопільської області позов Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" до Закритого акціонерного товариства "Збаразький хлібозавод" про визнання права власності на КТПП-29.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.06.2010р., яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2010р. позовні вимоги задоволено: визнано право власності на комплектну трансформаторну підстанцію прохідну (КТПП №29), що знаходиться по вул. Л.Українки, 30 в м. Збаражі за Збаразьким районом електричних мереж Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго".
З огляду на наведене, вказуючи на те, що єдиним власником спірного об'єкта є відкрите акціонерне товариство, ВАТ "Тернопільобленерго" в особі Збаразького РЕМ звернулось з позово до до суду про врегулювання рлозбіжностей, що виникли при укладенні договору про постачання електричної енергії від 18.04.2016р. за № 49.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанцї зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 статті 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 стаття 638 ЦК України).
Згідно з ч. 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).
Статтею 275 ГК України встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
За приписами п. 5. ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Статтею 84 ГПК України визначено, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Відповідно до пункту 9.8, пункту 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору у резолютивній частині повинно бути зазначено рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору. У рішенні про спонукання укласти договір необхідно зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.
Разом з цим, як вбачається з прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить суд врегулювати розбіжності, що виникли при переукладанні договору про постачання електричної енергії між ВАТ "Тернопільобленерго" в особі Збаразького РЕМ та ТзДВ "Збаразький хлібозавод" не зазначивши редакції кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.
Таким чином, предмет позову, яким є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, сформульована не чітко та не конкретно.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачем у справі не зазначено у прохальній частині позовної заяви стосовано саме яких частин договору у контрагентів виникли розбіжності під час його укладення, то місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову з огляду на неможливість визначення і фіксації відповідних умов договору в резолютивній частині судового рішення (така ж позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 25.12.2012 №25/5005/1701/2012).
Разом з цим, подана в суді першої інстанції заява про уточнення позовних вимог (а.с.92) та пояснення (а.с.105-107) є за своїм змістом заявами про зміну предмету позову, при цьому відповідно до п.3.12 постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Матеріалами справи, зокрема протоколом судового засідання від 16.06.16 у даній справі підтверджено, що в судовому засіданні 16.06.16 місцевим господарським судом розпочату розгляд справи по суті, відтак подана заява про уточнення позовних вимог та пояснення які, як зазначено вище, є заявами про зміну предмету позову, подані після початку розгляду справи по суті та правомірно не взяті до уваги місцевим господарським судом.
Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
З огляду на те, що у даному випадку нечітко сформульований позивачем предмет позову, не відповідає передбаченим законом способам захисту порушеного права, оскільки не поновить порушених прав позивача та не захистить охоронюваного законом інтересу через свою невизначеність, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позові.
Щодо посилання відповідача на подання позову та підписання апеляційної скарги не уповноваженою особою, оскільки не подано доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_7 щодо видачі довіреностей на представництво інтересів позивача, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх безпідставними з огляду на наступне:
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 р. у справі № 34/224 зазначається, що відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
Згідно з ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.8.4.1. Статуту ВАТ «Тернопільобленерго» правління товариства є виконавчим органом товариства, яке здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.
Згідно з п.8.4.5. Статуту ВАТ «Тернопільобленерго» голова правління, зокрема, без доручення здійснює дії від імені товариства та представляє товариство в стосунках з фізичними та юридичними особами.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що не можна вважати процесуальним представництвом те, що юридичну особу представляють її органи. Органи юридичної особи не наділені спеціальним процесуальним статусом і діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами. Орган юридичної особи веде в господарському суді справу без довіреності, на підставі своєї компетенції. Отже, якщо у справі від імені юридичної особи виступає її уповноважений орган, це не позбавляє юридичну особу права призначити представника через надання йому довіреності.
В матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Спостережної ради «Тернопільобленерго» від 06.11.2000 р. з якого в бачається, що згідно з п.3.1. Положення про Спостережну раду та Статуту ВАТ «Тернопільобленерго» призначено до проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «Тернопільобленерго» виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_7, першого заступника генерального директора - голови правління.
У справі відсутні докази, що на момент подання позову та видачі довіреності № 4406/29 від 30.09.14 на представництво інтересів ОСОБА_8 ВАТ «Тернопільобленерго» приймалося рішення про призначення іншої особи на посаду в.о. голови правління чи голови правління. З огляду на наведене, довіреність, що міститься в матеріалах справи видана уповноваженою особою.
Відповідно до ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Згідно з ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Довіреність на представництво інтересів, що міститься в матерілах справи чинна до 2.10.17 року, доказів її відкликання та скасування в матерілах справи не міститься.
Крім того, судом апеляційної інстанції перевірено інформацію яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та встановлено, що згідно відомостей які містяться в Реєстрі керівником позивача зазначено ОСОБА_7 з правом підпису (без обмежень).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.16 у даній справі.
Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 01.08.16 у справі № 921/317/16-г/3 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.10.16
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Михалюк О.В.