04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/3530/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
ОСОБА_1
секретар Колеснік М.П.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - ОСОБА_3
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 246 906,04 грн., -
Позивач ТОВ "Сінево Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сінево Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/3530/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" у справі №910/3530/16 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.Вю, Тарасенко К.В.
Ухвалою суду від 08.06.2016 апеляційну скаргу було повернуто апеллянту без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду повторно подану апеляційну скаргу було передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Згідно із розпорядженням начальнику відділу документального забезпечення суду від 05.07.2016 було призначено повторний автоматизований розподіл судових справ,у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційна скарга булла передана до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою суду від 08.07.2016 апеляційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п.2 п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, втретє подану апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" у справі №910/3530/16 розподілено судді - доповідачу Федорчуку Р.В. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 апеляційну скаргу по справі №910/3530/16 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г. та призначено до розгляду на 31.08.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 розгляд апеляційної скарги відкладено до 03.10.2016.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/5291/16 від 03.10.2016 у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Федорчука Р.В., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3530/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу cудової справи між суддями справу №910/3530/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В. Буравльова С.І.
Ухвалою суду від 03.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В. Буравльова С.І. та призначено до розгляду на 25.10.2016.
Представник позивача та відповідача в судове засідання на вказану дату з'явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
14.04.2014 ТОВ "Сінево Україна" та ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0102-14-00108.
Об'єктом страхування за вказаним договором є автомобіль марки Mitsubishi Lanser 1.5., д.р.н. АА 0342 КО.
Строк дії договору, відповідно до пункту 8 договору, з 29.04.2014 по 28.04.2015.
25.09.2014 в місті Донецьк по провулку Армійському було викраденого застрахований транспортний засіб.
26.09.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про порушення кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння автомобілем марки Mitsubishi Lanser 1.5., д.р.н. АА 0342 КО, що належить ТОВ “Сінево Україна” та кваліфіковано вказані дії за частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12014100010008369.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що 25.09.2014 об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Донецьк, пров. Армійський сталося викрадення автомобіля марки Mitsubishi Lanser 1.5., д.р.н. АА 0342 КО.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідачем неправомірно, в порушення норм чинного законодавства України, відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає проте, що страхувальником не були виконані вимоги договору страхування щодо подання певного пакету документів для отримання страхового відшкодування, а тому їх відмова є обґрунтованою та законною.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з пунктом 2.2.1 договору страховим випадком за договором є в тому числі викрадення - незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, а також пошкодження застрахованого транспортного засобу, отримані внаслідок незаконного заволодіння
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Згідно з поясненнями представника ТВО “Сінево Україна” ОСОБА_4, автомобіль марки Mitsubishi Lanser 1.5., д.р.н. АА 0342 КО було залишено ОСОБА_5 на стоянці в місті Донецьку по провулку Армійський, де 25.09.2014 був викрадений невідомими озброєними особами.
Розпорядженням № 16-09 від 26.09.2014 по справі ДККА-40091 було призначено страхове розслідування.
Листом № 03/6350 від 26.09.2014 відповідач повідомив позивача, що після закінчення страхового розслідування щодо викрадення вказаного автомобіля, позивач буде повідомлений про рішення страхової компанії.
У відповідності до пп. 11.7.4. п. 11.7. договору страхування по події “викрадення” страховику додатково надаються наступні документи:
- оригінал свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ;
- повний комплект оригінальних ключів від ТЗ;
- повний комплект пультів керування протиугінними системами (якщо такі системи були встановлені).
Зазначені предмети не надаються в наступних випадках:
- якщо вони залучені органами МВС до матеріалів кримінальної справи - з обов'язковим документальним підтвердженням факту вилучення їх у Страхувальника та залучення до справи;
- якщо вони викрадені шляхом розбою/грабежу разом із застрахованим ТЗ - з обов'язковим відображенням цієї події в постанові органів МВС про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння ТЗ.
Як вбачається, 07.10.2014 актом прийому-передачі до договору страхування наземного транспортного засобу № 28-0102-14-00108 від 14.04.2014 було передано на зберігання страховику один ключ від замка запалювання, один брелок від сигналізації та техпаспорт № 829687.
СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ключі та техпаспорт від ТЗ автомобіля марки Mitsubishi Lanser 1.5., д.р.н. АА 0342 КО не вилучались.
Відповідно до листа відповідача № 03/6350 від 26.09.2014 останній повідомив позивача про відстрочку прийняття рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування на період проведення страхового розслідування.
Крім того, 11.02.2015 відповідач направив на адресу позивача лист № 03/0861, яким, зокрема, повідомив про необхідність подачі останнім всіх необхідних документів, визначених умовами договору страхування, при настанні страхового випадку - «викрадення».
Як зазначав відповідач у своїх письмових пояснення, поданих до суду першої інстанції, позивачу не було виплачено страхового відшкодування, оскільки страхувальник не виконав належним чином умови договору добровільного страхування та не подав страховику другий комплект ключа від замка запалювання та брелок від сигналізації, або доказів того, що вказані предмету були викрадені шляхом розбою/грабіжу.
Апелянт, подаючи апеляційну скаргу, зазначає, що місцевим судом неповно були досліджені всі обставини справи, а саме не було враховано пояснення начальника відділу логістики ТОВ «Сінево України» про викрадення одного ключа від замка запалювання та одного брелока від сигналізації.
Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта з огляду на наступне.
У відповідності до статті 991 Цивільного кодексу України, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть бути передбачені даною статтею випадки, а також інші випадки, встановлені законом або передбачені укладеним між сторонами договором страхування.
Положенням ст. 991 ЦК України, які дублюються у ст. 26 ЗУ «Про страхування» визначений перелік підстав для відмови у виплаті страховиком страхового відшкодування.
Крім того, ч.2 ст. 991 ЦК України та ч.2 ст.26 ЗУ «Про страхування» визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не
суперечить закону.
Відповідно до пп. 6.1.13 п. 16.1. договору страхування причиною відмови у виплаті страхового відшкодування є ненадання страховику у випадку настання події “викрадення” на тимчасове зберігання оригіналу свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ, повного комплекту оригінальних ключів від ТЗ та повного комплекту пультів керування протиугінними системами або ключі від них (якщо такі системи були встановлені) крім випадків, передбачених пп. 11.7.5 частини 2 договору.
Як вірно було встановлено місцевим судом, згідно листа Штабу АТО при СБУ від 18.07.2014 № 33/3532 на території Донецької та Луганської області проводиться антитерористична операція, починаючи з 14.04.2014 суб'єктами боротьби з тероризмом на зазначених територіях вживаються активні заходи з проведення широкомасштабної АТО.
Листом від 05.03.2015 за № 53/1506 Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києві повідомило про те, що досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12014100010008369 від 26.09.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України триває на даний час, перекваліфікація не відбулась за результатами розслідування, транспортний засіб був поставлений на облік угону та оголошений у розшук.
Відповідно до ст. 186 Кримінального кодексу України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна , а розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК України).
Згідно із ч. 2 ст. 289 КК України передбачена відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, поєднана з насильством, що є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою такого насильства, а відповідно до ч. 3 ст. 289 КК України передбачена відповідальність за дії, передбачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
При цьому, як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12014100010008369, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про порушення кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння автомобілем марки Mitsubishi Lanser 1.5., д.р.н. АА 0342 КО, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Сінево Україна”, та кваліфіковано вказані дії за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою).
Доказів перекваліфікації вказаного кримінального правопорушення на ч. 2 або ч. 3 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом застосування насильства або погрозою застосування такого насильства матеріали справи не містять.
Зазначене спростовує доводи, викладені представником позивача, про те, що згідно із письмовими поясненнями начальника відділу логістики ТОВ «Сінево України» ОСОБА_4, які були надані начальнику Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, другий комплект ключа від замка запалювання та брелок сигналізації були викрадені, оскільки такі доводи не були підтверджені належними доказами та факт викрадення вказаних предметів шляхом розбою/грабіжу не був встановлений відповідними слідчими органами.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобам шляхом розбою/грабежу, тобто шляхом застосування насильства, або погрозою застосування такого насильства (ч. 2 або ч. 3 ст. 289 КК України), а позивачем не надано відповідачеві повний комплект пультів керування протиугінними системами або ключів від них, як це передбачено пп. 11.7.4. п. 11.7. договору страхування, а вказані речі не вилучались та не приєднані до матеріалів кримінального провадження в якості доказів, місцевим судом обґрунтовано було визначено, що підстави для виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 246604,40 грн. на даний час відсутні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду міста Києва від 23.11.2015 № 910/27047/14.
Відповідно до п.16.1.16 договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків, обумовлених цим договором, якщо вона не доведе, що виконання або неналежне виконання було неможливе внаслідок непереборної сили.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції проте, що позивачем не представлено належних (первинних) доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а відтак матеріали справи не свідчать про порушення відповідачем прав позивача, що виключає можливість їх задоволення в рамках розгляду даного судового спору.
Зважаючи на все зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено у задоволені позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево України», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево України» не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево України» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/3530/16- без змін.
Матеріали справи № 910/3530/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
ОСОБА_1