01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.01.2012 № 17/295
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укртелеком"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011
у справі № 17/295 (ОСОБА_2Г.)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго"
до Публічне акціонерне товариство "Укртелеком"
про стягнення 6844,80 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін, суд
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2011у справі № 17/295 задоволений позов ПАТ «Київенерго» до ПАТ «Укртелеком» про стягнення 6 844,80 грн..
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 07.05.2008 сторонами укладений договір про приєднання до електричних мереж № 4587/22567/11/26889, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити приєднання та підключення електроустановок відповідача до своїх електричних мереж після виконання відповідачем за власний рахунок: технічних умов, розроблення та узгодження проектної документації, укладання договору про постачання електроенергії та спільне використання технологічних електромереж.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов укладеного договору виконав зобов'язання, а саме: здійснив підключення електроустановок відповідача по вул. Північна, 46 м. Києва, що підтверджується актом допуску до експлуатації електроустановок споживача,однак відповідач в свою чергу розрахувався не в повному обсязі за послуги, в зв'язку з чим заборгованість складає 6 844,80грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами повністю підтверджується неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що розмір оплати послуг за договором розраховувався відповідно до Методики обрахування плати за приєднання електроустановок до електромереж. Між тим, постанова НКРЕ, яка врегульовувала підстави для стягнення плати за послуги втратила чинність. Відповідач вказує на те, що приєднання було проведено на безоплатній основі та укладено додаток до договору, що виключає підстави для стягнення нібито боргу за послуги. Крім того, господарським судом, в порушення приписів ст. 4 ГПК України при вирішенні спору застосований акт державного органу, який не відповідає чинному законодавству. Судом не прийнято до уваги того, що на момент подання позовної заяви закінчився строк позовної давності.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно з ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено в п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів, за частиною першою ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, відсутність вказівки на те, що постанова НКРЕ є недійсною з моменту її прийняття позбавляє можливості стверджувати що позивачем застосовувався акт що не відповідав чинному законодавству.
За змістом ст. 257, ст. 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу..
Оскільки сторонами не було визначено строку дії договору, то господарським судом правомірно застосовані приписи ст. 530 ЦК України, тому твердження відповідача про вирішення спору по суті в порушення норм що регулюють застосування строків позовної давності є безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 19.10.2011 року у справі № 17/295 - без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1
23.01.12 (відправлено)