Справа № 607/4/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 22-ц/789/1200/16 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія -
18 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,
за участю секретаря - Романської К., представників сторін та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційними скаргами Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя та ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09.08.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя (надалі Університет), Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя (надалі Коледж) про визнання нарахування додаткових витрат безпідставними, зобов'язання вчинити дії на списання заборгованості, зобов'язання виконувати належним чином договір зобов'язання та стягнення моральної шкоди,-
В грудні 2015 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання необгрунтованим нарахувань оплати додаткових послуг за період з 01.12.2012 року по 31.12.2015 року, які проведені відповідачами та просила зобов'язати їх здійснити перерахунок оплати за проживання в гуртожитку, виключивши з оплати суму вартості додаткових послуг за період з 01.12.2012 року по 31.08.2013 року та за період з 01.03.2015 року по 31.12.2015 року .
Позивачка в своїх вимогах посилається на те, що вона як мешканка з 1991 року АДРЕСА_1, оплачує за електроенергію, водопостачання, водовідведення, опалення, квартплату за тарифами, які затверджені Тернопільською міською радою. Оскільки відсутній договір найму житла, тому згідно до п.38 Примірного положення про гуртожитки, яке було затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР 03.06.1986 року, витрати з оплати комунальних послуг та за користування жилою площею вона повинна оплачувати за ставками квартирної плати, яка встановлена для будинків державного та громадського житлового фонду.
Відповідно не може їй нараховуватись вартість додаткових послуг, які можуть надаватись в гуртожитку і якими вона не користується а це право на користування приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку. Крім цього, між нею та відповідачами відсутні договірні відносини щодо надання таких послуг.
Саме відсутність договірних відносини з надання вищезазначених додаткових послуг позбавляє відповідачів проводити нарахування додаткових витрат, яке включає в себе оплату праці адміністративного та обслуговуючого персоналу гуртожитку. Крім цього, вказані витрати входять в структуру витрат квартирної плати для жильців даного гуртожитку.
Тому позивачка вважає безпідставним таке нарахування і просить зобов'язати відповідачів не включати в оплату за проживання в гуртожитку вартість додаткової оплати, яка фактично складається з витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу гуртожитку, в т.ч. і спеціалістів які обслуговують внутрішньобудинкові мережі.
В процесі розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала свої вимоги стосовно сум нарахувань та періодів таких нарахувань.
Станом на день ухвалення судового рішення, позивачка у вказаній частині вимог просить визнати безпідставним нарахування Університетом додаткових послуг за період з 01.12.2012 року по 31.05.2016 року та зобов'язати Університет і Коледж списати за вказаний період суму 8667.72 грн нарахованих додаткових платежів, в т.ч. і суму 4 515, 24 грн за період з 01.09.2013 р. по 01.02.2015 року у стягненні якої Університету відмовлено рішенням Тернопільського міськрайсуду від 07.10.2015 року у справі №607/6310/15-ц.
Оскільки має місце порушення її немайнових особистих прав, яке полягає у витраті часу та зусиль на відстоювання свого права на проживання в гуртожитку та потребі з'ясування питань стосовно розміру оплати за проживання в гуртожитку, просить компенсувати моральні страждання, які оцінює в 10 000 грн., оскільки погіршилось її здоров'я як інваліда 2-ої групи загального захворювання. В процесі розгляду справи право на компенсацію моральних страждань обгрунтовувала посиланням на порушення її прав як споживача житлово-комунальних послуг.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 серпня 2016 року вищенаведені позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково:
визнано нарахування Тернопільським національним технічним університетом ім. І.Пулюя додаткових послуг ОСОБА_2 за період з 01.12.2012р. по 31.05.2016р. безпідставними;
зобов'язано Тернопільський технічний університет ім. І.Пулюя списати з суми нарахувань ОСОБА_2 за проживання в гуртожитку нараховані за період з 01.12.2012р. по 31.05.2016р. додаткові послуги в сумі 8667,72 грн.;
зобов'язано Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя списати з суми заборгованості ОСОБА_2 за проживання в гуртожитку, яка станом на 01.06.2016р. становить 8991,17 грн., нараховані Тернопільським національним технічним університетом ім. І.Пулюя за період з 01.12.2012р. по 31.05.2016р. додаткові послуги в сумі 8667,72 грн.;
в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя та Технічного коледжу з 01 червня 2016 року проводити нарахування ОСОБА_2 і її родині за користування жилою площею та за комунальні послуги по ставках/тарифах квартирної плати, погоджених органом місцевого самоврядування, а саме Тернопільською міською радою на будинок по АДРЕСА_1 без включення в оплату вартості додаткових послуг і стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 10000 грн. завданої моральної шкоди в задоволенні відмовлено;
стягнуто із Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя на користь Державного бюджету судовий збір в сумі 487,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про компенсацію моральних страждань та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що порушено її права споживача, оскільки вона не може дізнатись достовірну інформацію щодо тарифів за якими проводилось нарахування оплати за проживання.
В апеляційній скарзі Університет просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмовити у їх задоволенні посилаючись на порушення норм матеріального права, невірну оцінку обставинам справи.
Університет зазначає, що суд невірно застосував норми матеріального права, оскільки нарахування так званих додаткових послуг проводилось на підставі Постанови Кабінету Міністрів №796 від 27.08.2010 року, якою з грудня 2012 року навчальним закладам надано право надавати житлово-комунальні послуги особам, які не є працівниками чи студентами вузів, однак проживають в гуртожитку. Порядок надання таких послуг та їх обрахунок викладено Міністерством Освіти в Наказі №736 від 23.07.2010 року, яким затверджено "Порядок надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами".
ОСОБА_2 є особою, яка була поселена у вказаний гуртожиток до передачі його у повне господарське відання Університету в 2003 році, і не бажає укласти договір. Університет не може її виселити, оскільки немає можливості забезпечити її сім'ю іншим житлом.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник доводи своєї апеляційної скарги підтримали, і зазначили, що судове рішення щодо відмови в задоволенні вимог про компенсацію моральних страждань, є необгрунтованим, оскільки суд дав невірну оцінку обставинам з приводу порушення відповідачами її прав споживача житлово-комунальних послуг, що спричинило погіршення самопочуття та стану здоров'я.
Доводи апеляційної скарги Університету ОСОБА_2 та її представник заперечили та пояснили, що позивачка як молодий спеціаліст управління освіти була поселена в гуртожиток в 1991 році. Її сім'я на даний час складається з трьох осіб, вона та двоє дітей: малолітній син та дорослий син, який фактично проживає в АДРЕСА_2, хоча є зареєстрованим за адресою гуртожитку. В її користуванні перебувають дві жилі кімнати і оплачує вона квартплату за користування ними та за частину місць загального користування в блоці ( кухня, коридор та приміщення санвузла). Крім цього, платить вона за користування холодною водою, її відведення, електроенергію. Вказану оплату вона здійснює Коледжу. У неї відсутній договір з Університетом та Коледжом на проживання в гуртожитку і на користування інвентарем гуртожитку чи культурно-побутовими приміщеннями гуртожитку. Вимоги з оплати додаткових послуг вважає незаконними, оскільки вона оплачує квартплату згідно чинних в місті тарифів, що передбачено Примірним положенням про гуртожитки. До 2016 року ніхто із відповідачів не пропонував укласти договори, але попередньо Університет намагався її з дітьми виселити. Із запропонованим проектом договору, який надіслано їй Університетом в лютому 2016 року, не погодилась, подала свої зауваження, але їх не прийняв Університет. Тому судове рішення в оскаржуваній Університетом частині вважає законним.
В суді апеляційної інстанції представники Університету апеляційну скаргу підтримали та заперечили доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 і дали суду наступні пояснення.
Так, представник Університету Стоцька Н.Я. суду апеляційної інстанції пояснила, що в 2003 році приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 передано державою у повне господарське відання Університету. До вказаного часу, право заселення вказаного приміщення було в освітніх установ міста Тернополя різного підпорядкування. Станом на день оформлення речових прав на вказане приміщення, позивачка ОСОБА_2 проживала з старшим сином у вказаному гуртожитку. Укласти договори на право користування житловою площею в гуртожитку, на оплату комунальних послуг та на утримання послуг з утримання будинку позивачка не бажає. Тому нарахування плати проводиться по факту їх проживання та користування послугами, які надаються і іншим мешканцям блоку 16 вказаного гуртожитку. Приміщення гуртожитку передано Університетом на баланс структурного підрозділу- Коледжу, за виключенням площі, на якій проживає п'ять сімей, які поселені в гуртожиток до 2003 року. Саме за користування та обслуговування площі, які використовують вказані сім'ї, Університет нараховує так звані додаткові послуги і нарахування, яких оскаржує позивачка у вказаній справі.
Представник Університету економіст Алілуйко О.І. пояснила в суді апеляційної інстанції, що оскільки ОСОБА_2 не є працівницею ні Університету, ні Коледжу, та проживає з сім'єю в кількості 3 особи в кімнатах блоку 16 гуртожитку НОМЕР_1, тому їй та іншим таким же особам нараховується плата, яка охоплює витрати з оплати праці слюсаря-сантехніка, слюсаря-електрика, який відповідає за справність електроплит в блоках 8-16, завідуючого гуртожитку за обслуговування загальної площі 1823.7 кв.метри що охоплює і площу блоків 8-16, яка перебуває на балансі Університету. Вказані послуги охоплюються поняттям "додаткові послуги" і не є платою за користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку. Крім цього, Університетом нараховувались платежі, які охоплюють витрати за освітлення сходових площадок між поверхами гуртожитку, які є на балансі Університету, оплату 0.4 ставки оплати праці електрика, послуги з дератизації та дезінсекції на площі в 1823,24 кв.метри, які в платіжних документах охоплені поняттям "квартплата". Інші комунально-житлові платежі визначались Коледжом.
Представник Коледжу доводи апеляційної скарги Університету визнала, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечила та суду апеляційної інстанції пояснила, що Коледж фінансується з державного та місцевого бюджету, однак не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Університету. Приміщення гуртожитку частково перебуває на балансі Коледжу, а площа 1823.24 кв.метри (блоки 8-16) перебуває на балансі Університету. Питання використування вказаного приміщення врегульовано цивільно правовою угодою. Договором передбачено порядок розрахунків між Коледжом та Університетом щодо оплати комунальних та житлових платежів. Оскільки ОСОБА_2, в числі інших п'яти сімей проживає на площі, яка перебуває на балансі Університету, то оплата позивачці частково визначається Університетом, а частково і ними, оскільки вони оплачують до 28 числа кожного місяця Університету за використання вищезазначеними сім'ями житлово-комунальних послуг, а також плату за їх проживання, в т.ч. і додаткові платежі, які виставляє Коледжу Університет на підставі своїх розрахунків, як особа у якої перебуває в повному господарському відання вказане приміщення. На даний час у Коледжу існує заборгованість перед Університетом, оскільки ОСОБА_2 не компенсує Коледжу платежі, які Коледж оплатив Університету за її проживання та користання житлово-комунальними послугами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 представники відповідачів заперечили і суду пояснили, що позивачка в апеляційній скарзі посилається на те, що вона як споживач послуг зазнала моральних страждань і має право на їх компенсацію в грошовому виразі. Однак стаття 4 Закону "Про захист прав споживачів" конкретно зазначає випадок такого права споживача. Обставини та доводи на які посилається позивачка не охоплюються диспозицією вказаної статті. Тому рішення суду в цій частині є обгрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах позовних вимог та межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Університету слід задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 серпня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання Коледжу та Університету з 01 червня 2016 року проводити нарахування їй за користування жилою площею та за комунальні послуги по ставках/тарифах квартирної плати, погоджених органом місцевого самоврядування, не оскаржується.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та в частині визнання безпідставними нарахувань додаткових послуг ОСОБА_2 за період з 01.12.2012р. по 31.05.2016р. та зобов'язанння Університету, Коледжу списати з суми заборгованості за період з 01.12.2012р. по 31.05.2016р. додаткові послуги в сумі 8667,72 грн.
Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції керувався пунктами 17,18,38 Примірного положення про гуртожитки, яке затверджено постановою КМ УРСР №208 від 03.06.1986 року і зазначив, що позивачка, яка разом із сім'єю користується відособленими приміщеннями, вносить лише плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), які встановлені для будинків державного та громадського житлового фонду, оскільки відсутні договірні відносини щодо надання їй інших додаткових послуг які передбачені в студентських гуртожитках. Відповідно- " зобов'язано Коледж та Університет списати з суми нарахувань позивачці за проживання в гуртожитку додаткові послуги за період з 01.12.2012 року по 31.05.2016 року".
Враховуючи, що між Університетом та Коледжом існують договірні відносини з використання АДРЕСА_1 та проведення розрахунків з його утримання та оплати за житлово-комунальні послуги, тому визнано безпідставним нарахування додаткових послуг Університетом і відповідно Коледж звільнено від обов'язку перерахування сум заборгованості з оплати нарахованих Університетом додаткових послуг ОСОБА_2
У вказаній частині вирішення позовних вимог суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд невірно оцінив встановлені обставини справи в контексті норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що не заперечували сторони в суді апеляційної інстанції, що позивачка ОСОБА_2 поселена в 1991 році як молодий спеціаліст обласного управління освіти в гуртожиток на АДРЕСА_1 і на час розгляду справи проживає з малолітнім сином в кімнатах 7-8 блоку 16 студентського гуртожитку НОМЕР_1.
В 2003 році на дане приміщення оформлено право власності. До вказаної дати, дане приміщення використовувалось освітніми закладами міста Тернополя як гуртожиток. З 2003 року вказана будівля гуртожитку розміром 7972.1 кв.метри є власністю держави в особі Верховної Ради України та перебуває у повному господарському віданні Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя (а.с.39 т.1).
У вказаному приміщенні, як на дату оформлення права власності, так і на дату передачі його Університету, проживало 5 сімей, дорослі члени яких не перебували в трудових відносинах з Університетом, і не підлягали виселенню без надання іншого приміщення ( в т.ч. і сім'я ОСОБА_2).
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачами відсутні договірні відносини з найму жилого приміщення в гуртожитку та з надання житлово-комунальних послуг.
В 2012 році, згідно договору з надання послуг, Університет передав Коледжу в користування спеціально обладнані приміщення загальною площею 193,34 кв.метри ( в.т.ч. житлова площа- 111,8кв. м та 81,54 кв.м - площа місць спільного користування) для тимчасового проживання осіб, які визначені Університетом в додатку №1 до вказаного договору- це п'ять сімей, які поселені в гуртожиток до 2003року ( т.1 а.с.40-41).
Згідно вищезгаданого додатку, предметом вказаного договору є кімнати 7-8 блоку 16 жилою площею 29.7 кв.метри, які займає позивачка. З тих же матеріалів справи вбачається, що на протязі 2012-2015 років сторонами вказаного договору змінювались в додатку лише розміри місць спільного використання в блоці 16, які повинна була оплачувати позивачка . Так, в 2012 році така площа становила 24,89 кв.метри; в 2013 році - 15.44 кв.метри (а.с.42,44, 242-243 т.1).
Пунктом 2.4.2 вказаного договору передбачено, що Коледж проводить оплату Університету згідно виставлених ним розрахунків, в т.ч. і за додаткові послуги згідно калькуляції Університету.
З пояснень представників відповідачів в суді апеляційної інстанції та письмових заперечень, поданих суду першої інстанції, вбачається, що Університет нараховував особам, які проживають в гуртожитку і не перебувають з Університетом в трудових відносинах, оплату за проживання в гуртожитку, яка в платіжних вимогах іменувалась як " додаткова послуга"- виходячи з терміну, який використано в п.27 Постанови Кабінету Міністрів №896" Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 року ( надалі Постанова №869), оскільки особи не бажали оформляти договірні відносини. Вказане поняття "додаткові послуги" охоплює послуги які надаються у студентських гуртожитках для проживання осіб, які працюють в інших установах установах і визначається понад розмір плати за утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і житлово-комунальні послуги. Вказане нарахування не суперечить чинному з вересня 2015 року Положенню про гуртожитку.
Вказане нарахування проводилось Університетом, починаючи з 01.12.2012 року, дати набрання чинності доповнення, яке внесено 07.11.2012 року Кабінетом Міністрів України Постановою №1056, до Переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності ( надалі Переліку платних послуг). Дане доповнення розширило перелік осіб, яким навчальні заклади мали право надавати житлово-комунальні послуги.
До справи відповідачами долучено калькуляції витрат та табелі виходу працівників, які здійснювали та здійснюють обслуговування площі гуртожитку, яка перебуває на балансі Університету ( т.1 а.с.82-154)
В матеріалах справи є письмові пояснення представника Університету, які підтримані ними в суді апеляційної інстанції, з приводу нарахування вказаної оплати, однак суд першої інстанції не дав належної оцінки їхнім поясненням, що спричинило і невірний висновок суду щодо підставності позовних вимог позивачки, які задоволені судом першої інстанції
З наявних в справі доказів вбачається, що мають місце правовідносини між особою, яка не перебуває в трудових стосунках з Університетом і не є студентом вказано навчального закладу, однак проживає в студентському гуртожитку без укладення договору найму приміщення в гуртожитку та договору з отримання житлово-комунальних послуг і не може бути виселена без надання іншого приміщення.
ЗАКОНОДАВСТВО, ЯКЕ РЕГУЛЮЄ ПРАВОВІДНОСИНИ У ВКАЗАНІЙ СПРАВІ
Житловий Кодекс
Стаття 127. Гуртожитки
"Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. "
Закон України №1875 "Про житлово-комунальні послуги"
Стаття 12. Класифікація житлово-комунальних послуг
1. Житлово-комунальні послуги поділяються за:
1) функціональним призначенням;
2) порядком затвердження цін/тарифів.
Стаття 13. Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення
1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
2. Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів
1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. "
Стаття 32. Плата за житлово-комунальні послуги
"1. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів."
Постанова №896" Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 року
затвердила Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"
... "Пункт 2 част. 4 -..."Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг).передбачає , що з наймачами житлових приміщень в гуртожитках та власниками укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ( надалі договір про надання послуг).
27.Вартість додаткових послуг, що не пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються у гуртожитках для проживання сімей, визначається понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених відповідними надавачами послуг з наймачами та (або) власниками житлових приміщень у гуртожитках."
Постанова №796 від 27.08.2010 року "Про затвердження Переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності"
... " Пункт 7. У сфері житлово-комунальних послуг:...
3) надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання:
-осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі;
-абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів;
-осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів;
-осіб, які навчаються в інших навчальних закладах і проживають у гуртожитках навчального закладу згідно з рішенням його керівника;
працівників інших навчальних закладів, установ та організацій;
(підпункт 3 пункту 7 доповнено абзацом згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 07.11.2012 р. N 1056)
4) надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1 - 3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень;
5) заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання:..."
Постанова №529 від 20.05.2009 року "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,"
..." Пункт 2. Виконавець надає послуги до затвердженого (*погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору."
А. "Порядок надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами"затверджено Наказом Міністерства освіти України "Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами" №736/902/758 від 23.07.2010 року
-"1.2. При наданні платних послуг, що не належать безпосередньо до сфери освітньої діяльності, застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють надання послуг у відповідній сфері діяльності.
1.6. Платні послуги, визначені цим Порядком, надаються на підставі:
письмової заяви - для фізичної особи, що складається в довільній формі;
договору (контракту) - для фізичної або юридичної особи;
за фактом оплати надання платної послуги у порядку, визначеному законодавством.
1.7. Кошти, отримані навчальним закладом від надання платних послуг, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використовуються згідно із затвердженим кошторисом навчального закладу з урахуванням вимог законодавства.
2.1. Встановлення вартості платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з її наданням.
Розмір плати за надання конкретної послуги визначається на підставі її вартості, що розраховується на весь строк її надання та у повному обсязі.
Навчальний заклад самостійно визначає калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості.
2.2. Складовими витрат є:
витрати на оплату праці працівників;
нарахування на оплату праці відповідно до законодавства;
безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій;
капітальні витрати;
індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства."
Б. Положення про гуртожитки затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства України N 84 від 27.04.2015, набуло чинності з 15.08.2015 року
..."7) -"Особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку.
Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.
Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги."
З аналізу доводів апеляційної скарги Університету та наявних в справі доказів в контексті вищенаведених Законів, підзаконних та відомчих нормативних актів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правовідносини Університету з ОСОБА_2 повинні були бути врегульовані цивільно-правовими угодами. Однак сторони не дійшли згоди, а позивачка користується житлово-комунальними послугами та жилою площею студентського гуртожитку.
Слід зазначити, що термін "квартплата" не використовується у підзаконних та відомчих нормативних актах з 12.07.2005 року. Даний термін застосовувався в Постанові Кабінету Міністрів "Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій"№939 від 22.06.1998 року, яка використовувала термін "квартплата". Вказана постанова втратила чинність з дня прийняття Кабінетом Міністрів постанови №560 від 12.07.2005 року
Відповідно не може визнаватись обгрунтованим довод позивачки, що їй повинна була нараховуватись квартплата згідно до Примірного положення про гуртожитки ( є нечинним з 15.08.2015 року).
Суд апеляційної інстанції не може визнати у вказаній справі належним та допустимим доказом рішення Тернопільського міськрайсуду від 07.10.2015 року у справі №607/6310/15-ц за позовом Університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку. З вказаного рішення вбачається, що суд свої висновки про відмову у стягненні вартості додаткових послуг в сумі 4515,24 грн, обгрунтовує посиланням на пункти 16,18,38 Примірного положення про гуртожитки, статтями ЦК які регулюють зобов'язальні правовідносини зокрема які охоплюються договором з надання послуг та ст.19 Закону "Про житлово-комунальні послуги"( а.с.4-9 т.1) .
У вказаній справі аналіз обставин справи та їх оцінку судами проведено без врахування чинних Постанов КМУ №869 та №769, Наказу МО №736.
Перевірити суму нарахувань, а відповідно і суму заборгованості ОСОБА_2 перед Коледжом суд апеляційної інстанції не в змозі, оскільки перевірка долучених до справи розрахунків тарифів, калькуляцій потребує спеціальних знань в галузі економіки та бухгалтерського обліку. В суді першої інстанції жодна із сторін не клопотала про залучення до справи спеціаліста або експерта для підтвердження своїх доводів та заперечень.
Згідно глави 1 "Апеляційне провадження" Розділу V "Перегляд судових рішень" Цивільного процесуального Кодексу України, суд апеляційної як і суд першої інстанції не наділений правом вимагати, а відповідно досліджувати докази, які не надавались суду першої інстанції в порядку ст.131 ЦПК, і ним не досліджувались. Адже тим самим буде порушено принцип змагальності, який передбачає право іншої сторони надати свої докази.
Згідно вимог ЦПК, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в межах позовних вимог та доказів, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Згідно статті 309 ЦПК-"Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права..."
Оскільки місцевим судом правильно встановлені обставини справи, але неправильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, рішення в оскаржуваній Університетом частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2
В іншій частині судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи в задоволення вимог ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності причинного зв'язку між загостренням хронічних хвороб та письмовими вимогами відповідачів про потребу оплати за послуги, як нараховані Університетом і охоплювались терміном "додаткові послуги".
З вказаним висновком погоджується суд апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що порушення своїх прав в процесі розгляду справи позивачка обгрунтовувала посиланням на порушення її прав як споживача в сфері отримання житлово-комунальних послуг, що відображено в її письмових поясненнях суду першої інстанції ( т.1 а.с.245-249).
Саме вказані доводи викладено ОСОБА_2 і в апеляційній скарзі.
Згідно до ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів"
-"1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:... 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;..."
Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно, всебічно дослідив обставини стосовно вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, яка виразилась в погіршенні самопочуття та стану здоров'я, надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні.
З висновком суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог ОСОБА_2 повністю погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя - задовольнити, скасувавши рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягненні судового збору, і ухвалити у вказаній частині вимог нове рішення, яким відмовити у визнанні необгрунтованими нарахувань, які проведені Тернопільським національним технічним університетом ім. І. Пулюя за період з грудня 2012 року по 31 травня 2016 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 року, з наступними змінами, " Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" та зобов'язанні Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя і Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя зменшити нарахування за вказаний період на суму 8667,72 грн.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач