Справа № 607/19699/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/789/941/16 Доповідач - Ткач З.Є.
Категорія - 6
20 жовтня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткача З.Є.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
при секретарі - Шмигельська І.З.
з участю сторін: представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання привести у відповідність самочинне будівництво, шляхом знесення,-
В листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення частини самочинно збудованої господарської будівлі (сараю) під літерою "Е", що знаходиться на території ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_1. Позов обгрунтувала тим, що самочинне будівництво збудоване на межі з її земельною ділянкою, з даної будівлі стікають на її земельну ділянку атмосферні опади, стічні води, в зв'язку з чим підмокає стіна її господарської будівлі.
Просила зобов'язати ОСОБА_1 привести у відповідність самочинне будівництво до норм, встановлених п. 3.25 ДБН України 360-92 "Містобудування". Планування і забудова міських і сільських поселень".
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2016 року вирішено:
"Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання привести у відповідність самочинне будівництво, шляхом знесення - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 привести у відповідність до вимог норм ДБН України 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» самочинне будівництво господарської будівлі (сараю) під літерою «Е», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на території ОСОБА_1, шляхом знесення частини самочинно збудованої господарської будівлі (сараю) під літерою «Е», таким чином, щоб відстань до межі земельної ділянки ОСОБА_3 від найбільш виступної конструкції стіни господарської будівлі (сараю) була не менше 1,0 м.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 243.60 грн. судового збору."
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що суд першої інстанції не врахував всіх обставин по справі, що мали значення для правильного вирішення спору і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказала те, що нею не було вчинено жодних порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, сарай побудовано на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 29 листопада 1995 року № 907; в технічному паспорті на житловий будинок НОМЕР_1, складеного 13 травня 2009 року, відсутня будь-яка відмітка щодо самочинного будівництва господарської будівлі (сараю) під літ."Е". Суд цим обставинам не дав належної оцінки і вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, посилаючись на доводи і мотиви викладеній у ній, пояснивши також, що суд дійшов помилкового висновку про порушення прав позивачки шляхом замочування гаражу, оскільки цей об'єкт є незаконно побудований і згідно рішення апеляційного суду Тернопільської області від 26 березня 2002 року суду підлягає знесенню.
Представник позивачки ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав і просив рішення суду залишити без зміни .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 належить 1/2 частина будинковолодіння, що підтверджується договором дарування від 08 травня 2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 травня 2009 року. Власником іншої частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_1
ОСОБА_3 є користувачем двох земельних ділянок, які знаходяться у АДРЕСА_1: площею 0,07га - для ведення городництва, та площею 0,03 га - для обслуговування житлового будинку, що підтверджується договорами оренди землі від 27 січня 2014 року, укладеними ОСОБА_3 та Тернопільською міською радою.
ОСОБА_1 є користувачем суміжної земельної ділянки площею 289 кв.м.
Також встановлено, що ОСОБА_1 на належній їй земельній ділянці самочинно побудувала сарай під літ. «Е», розміром 5,05м х 4,15м., одна стіна якого побудована на межі із земельною ділянкою ОСОБА_3, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що самочинне будівництво, яке в притул прилягає до межі земельних ділянок, порушує права позивачки ОСОБА_3: створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, з даху будівлі стікають на її земельну ділянку атмосферні опади, в зв'язку з чим підмокає стіна її господарської будівлі.
Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Так суд вірно взяв до уваги той факт, що будівництво сараю під літ. «Е» є самочинним і проведено ОСОБА_1 з порушенням норм ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Згідно з п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затверджених наказом Держмістобудування №44 від 17.04.1992р., для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Порушення цих норм та спричинення перешкод у користуванні земельною ділянкою підтверджуються приписом Інспекції ДАБК у Тернопільській області від 14 квітня 2014 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 в термін до 14 жовтня 2014 року господарську будівлю (сарай) під літ. «Е» по АДРЕСА_1 привести до вимог чинного законодавства, у разі неможливості - демонтувати.
Крім того суд вірно взяв до уваги наступні обставини.
Як встановлено, спірний сарай було збудовано відповідачкою у 2003 році.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 липня 2006 року, залишеного буз зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12жовтня 2006 року, встановлено, що спірний сарай літ. «Е», який самовільно збудувала ОСОБА_1, чинить перешкоди ОСОБА_5 - (попередньому власнику частини будинковолодіння по АДРЕСА_1), які полягають в тому, що на його ділянку з господарської будівлі ОСОБА_1 попадають атмосферні опади та стічні води, у зв'язку із чим підмокає стіна його гаража. Даним рішенням зобов'язано ОСОБА_1 привести господарську будівлю у відповідність до вимог п.3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 липня 2006 року не було виконано.
В наступному, приписом інспекції ДАБК у Тернопільській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 квітня 2014 року зобов'язано ОСОБА_1 в термін до 14.10.2014р. господарську будівлю (сарай) під літ. «Е» по АДРЕСА_1 привести до вимог чинного законодавства, у разі неможливості - демонтувати.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р., залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014р., відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспекції ДАБК у Тернопільській області про скасування припису від 14 квітня 2014 року. Даною постановою суду встановлено, що ОСОБА_1, всупереч вимог статей 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» без реєстрації об'єкта будівництва в органах держархбудконтролю у 2003 році, провела роботи із будівництва господарської споруди за адресою АДРЕСА_1, а тому таке будівництво вважається самовільним будівництвом, що тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що самочинно збудована господарська будівля (сарай) під літерою «Е», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на території ОСОБА_1 та прилягає до межі земельних ділянок, не відповідає нормі, передбаченій п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», та порушує право ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, оскільки створює ОСОБА_3 незручності в користуванні земельною ділянкою, стічні води з покрівлі стікають на належну їй земельну ділянку, що спричиняє замокання господарської будівлі.
Відповідно до частини 1 статті 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Всебічно і повно дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції вірно і об'єктивно з'ясував обставини справи і дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 привести у відповідність до вимог норм ДБН України 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» самочинне будівництво господарської будівлі (сараю) під літерою «Е», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на території ОСОБА_1, шляхом знесення частини самочинно збудованої господарської будівлі (сараю) під літерою «Е».
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 побудувала сарай в на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 29 листопада 1995 року №907 про надання дозволу на побудову господарської будівлі з влаштованим приміщенням літньої кухні, та її доводи що в технічному паспорті на житловий будинок НОМЕР_1 від 13 травня 2009 року відсутня будь-яка відмітка щодо самочинного будівництва господарської будівлі (сараю)під літ."Е", були предметом дослідження судом першої інстанції, цим доводам дана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.
Так суд першої інстанції правомірно відхилив ці доводи з тих мотивів, що ОСОБА_1 не подавала до органу держархбудконтролю рішення виконкому від 29 листопада 1995 року № 907 і затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, не приймалося рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та не розроблялась проектна документація на будівництво.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчинено жодних порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності є безпідставними, оскільки порушення права користування ОСОБА_3 належною їй земельною ділянкою самочинним будівництвом ОСОБА_1 доводиться матеріалами справи.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи представника ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції про те, що суд дійшов помилкового висновку про порушення прав позивачки шляхом замочування гаражу, який згідно рішення апеляційного суду Тернопільської області від 26 березня 2002 року суду підлягає знесенню. Дане рішення суду стосувалося самовільно спорудженого гаража, який розташований на земельній ділянці спільного користування, в результаті чого виник судовий спір, проте на час вирішення спору за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою цих обставин не встановлено.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала колегії може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: