Справа №585/1454/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/801/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах
24 жовтня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 585/1454/16-к за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року, якою ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_9
засудженого - ОСОБА_10
захисника - адвоката ОСОБА_11 , -
В поданих апеляційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу суду, оскільки передбачені ч.5 ст.72 КК України правила застосовуються до осіб, якім призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Також зазначає, що судовий розгляд клопотання відбувся без участі його, прокурора та захисника;
- захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_10 щодо зарахування строку попереднього ув'язнення, оскільки положення ч.5 ст.72 КК України розповсюджуються на всі види покарання, в тому числі і на довічне позбавлення волі, і ніяких виключень чи обмежень щодо цього не встановлено. Вказує, що відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання засудженого суттєво впливає на його право щодо помилування після відбуття ним не менше двадцяти п'яти років призначеного покарання.
08.06.2016 р. до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_10 про зарахування йому в строк відбування покарання час попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20.07.2016 р. у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. Своє рішення суд вмотивував тим, що правила ч.5 ст.72 КК України розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання, а довічне позбавлення волі до такого не відноситься та є окремим видом покарання.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи засудженого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 , які підтримали свої апеляційні скарги, доводи прокурора ОСОБА_9 про залишення судового рішення без змін, а апеляційних скарг засудженого та захисника без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вказані апеляційні скарги як засудженого ОСОБА_10 , так і його захисника ОСОБА_11 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а згідно п.3 ч.2 цієї норми закону судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого.
Згідно приписів ч.3 ст.43 КПК України, засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження, до яких, зокрема, належить право на захист, право збирати і подавати суду докази, виступати в судових дебатах та інше.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_10 звернувся до міськрайонного суду з клопотанням про зарахування строку попереднього ув'язнення за вироком Апеляційного суду Донецької області від 06.10.2005 р., яким він був засуджений за ст.69, ч.2 ст.142, ч.3 ст.143, ч.3 ст.215-3, п.п. «а, г, з, і» ст.93, ч.2 ст.17 і п.п. «а, г, з, і» ст.93, ч.1 ст.42 КК України (1960 р.) до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна.
Крім того, засудженим також була подана окрема заява про розгляд вказаного клопотання за його участю в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду першої інстанції була задоволена і судовий розгляд був призначений на 23.06.2016 р. в режимі відеоконференції.
Після здійснення судового засідання дистанційно, розгляд клопотання був відкладений на 20.07.2016 р., при цьому, відмова ОСОБА_10 від участі в судовому провадженні шляхом проведення відеоконференції не надходила, і будь-яке рішення щодо подальшої участі засудженого в розгляді поданого ним клопотання судом першої інстанції не приймалося.
Разом з тим, всупереч задоволеній судом заяві ОСОБА_10 та відсутності жодних підстав, розгляд клопотання був здійснений міськрайонним судом без участі засудженого (не в режимі відеоконференції), а тому доводи його апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд із цим, твердження апеляційної скарги засудженого про те, що розгляд клопотання був проведений без прокурора та захисника, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження судове провадження було здійснено за участю вказаних осіб.
Крім того, колегія суддів вважає, що розглянувши клопотання без участі засудженого, судом першої інстанції були порушені загальні засади кримінального провадження, які зазначені у ст.7 КПК України, а саме забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст.ст.20-22 КПК).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, задовольнивши таким чином частково апеляційні скарги засудженого та його захисника.
Що стосується доводів апеляційних скарг засудженого та його захисника про зарахування у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а також всіх інших доводів апеляційних скарг, то колегія суддів відповідно до ч.2 ст.415 КПК України не може прийняти їх до уваги, оскільки порушені питання спочатку підлягають ретельній перевірці та безпосередньому дослідженню в судовому засіданні при новому судовому розгляді в суді першої інстанції після скасування ухвали, а вже потім при наявності остаточного судового рішення бути предметом перевірки при розгляді даного кримінального провадження в апеляційному суді.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачене п.3 ч.2 ст.412 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне після скасування судового рішення призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2016 року відносно ОСОБА_14 - скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4