Справа № 401/1738/16-ц ;
Провадження № 2/401/791/16
"06" жовтня 2016 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за межі України дитини, без згоди та супроводу батька,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з вимогою надання дозволу на виїзд за межі України дитини, без згоди та супроводу батька та просить дозволити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до до досягнення ним 18 річного віку тобто до 10 липня 2023 року, виїзд за межі України до будь-якої країни світу, без письмової згоди та супроводу батька - ОСОБА_2.
Свій позов мотивує тим, перебувала у шлюбі з відповідачем. 07 вересня 2011 року за рішенням суду шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу є спільний син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу, як стало згодом відомо, відповідач виїхав з міста Кременчука до м. Світловодська, де останні два роки проживає. Після свого переїзду відповідач перестав спілкуватись із сином, зовсім не цікавиться його життям, здоров'ям, навчанням у школі та відповідно не приймає ніякої участі у вихованні, жодного разу не відвідав його.
Позивач має намір повезти дитину в Польщу для вивчення іноземної мови по обміну та за для відвідання його діда і баби, які проживають на території Російської Федерації. За відсутності згоди батька на виїзд за кордон, дитина позбавлена можливості таких переїздів, що не дає її можливості всебічно розвиватись.
У грудні 2015 році ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського територіального підрозділу Державної міграційної служби у Полтавській області з метою оформлення проїзного документу для виїзду разом із сином за кордон. Працівником міграційної служби було надано роз'яснення про те, що крім проїзного документу, потрібна нотаріально посвідчене клопотання батька з дозволом на виїзд за межі України.
Оскільки відповідач не спілкується зі своїм сином та враховуючи те, що його місце перебування позивачу не відомо, остання вимушена звернутись до суду із даними позовом.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
До суду повернулись поштові конверти з відміткою про закінчення строку зберігання (а.с.29-30, 31-32). Згідно відомостей Світловодського РС УДМС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не значиться (а. с. 19). Відповідач був повідомлений через засоби масової інформації (а.с. 39).
Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене та дослідивши матеріали справи суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а.с.9).
Відповідно до рішення від 07.09.2011 року Автозаводського районного суду м. Кременчука шлюб між позивачем та відповідачем розірвано ( а.с. 6).
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.01.2016 року місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено з матір'ю ОСОБА_1 ( а.с. 7).
Із свідоцтва про шлюб (а.с.10) вбачається, що 20.03.2015 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка «ОСОБА_1».
Відповідно до довідки наданої Автозаводським ВДВС по місту Кременчук Кременчуцького МРУЮ ( а.с. 11) ОСОБА_1 не отримувала аліментів від ОСОБА_2, тобто ОСОБА_3 повністю перебуває на утриманні позивача.
Статтею 313 ЦК України визначено фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересування по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Питання виховання дитини відповідно до вимог статті 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною 2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документу дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Вказані вимоги повністю узгоджуються із умовами, які викладені у пункті 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. за № 231, згідно з яким оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Згідно з пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16 - річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Аналізуючи вказані норми закону, суд дійшов висновку, що законом встановлюється відповідний порядок оформлення виїзду неповнолітнього громадянина України закордон.
Частиною 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Батьки зобов'язані брати участь у вихованні своєї дитини, яке зводиться не тільки до особистих побачень із дитиною, але й до забезпечення всебічного розвитку власної дитини, закладення основ здоров'я, нормального відношення дитини до основних життєвих засад, розвитку інтелектуальних, творчих здібностей.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Так, звертаючись до суду позивачка ОСОБА_1, зазначає що вона має можливість та у неї існує потреба забезпечити неповнолітньому сину ОСОБА_3 навчання іноземної мови у Польщі за обміном.
З огляду на викладене, суд з метою забезпечення всебічного розвитку неповнолітнього ОСОБА_3, що повністю відповідає його інтересам, вважає за необхідне надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України, а саме до країни Польща на період навчання.
Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 25.01.1996 року, ратифікованої Законом № 69-Y від 03.08.2006 року передбачено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності.
Оскільки, позивачка ОСОБА_1 у своєму позові не вказала прізвища імена та по батькові осіб, які є її батьками, те не вказала адресу їх місця проживання на території Російської Федерації, а також не зазначила мету та термін поїздок до усіх країн світу, які вона планує з неповнолітнім сином ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття, суд вважає, що для вирішення питання у цій частині позову, суд не має достатньо інформації для прийняття рішення у найвищих інтересах дитини, а тому у цій частині позовних вимог - відмовляє.
Судові витрати суд розподіляє між сторонами відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та ст.313 ЦК України, ст.ст. 141, 157 СК України, ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», пункті 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. за № 231, ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, Принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року; Статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 25.01.1996 року, ратифікованої Законом № 69-Y від 03.08.2006 року, керуючись 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до країни Польща неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Білоярівка Амвросіївського району, Донецької області, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на період навчання за обміном в супроводі матері ОСОБА_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Т.І. Гармаш