Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/783/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 194 (89) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.10.2016 м. Кропивницький
Колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2016 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ульяновка Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, безробітного, не одруженого, без утриманців, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено та призначено покарання за: ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років; за ст. 195 КК України у виді громадських робіт на строк сто двадцять годин; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Ухвалено задовольнити цивільний позов, пред'явлений потерпілою та стягнути на користь потерпілої ОСОБА_9 96 101 (дев'яносто шість тисяч сто одну) гривню 00 копійок у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.
Ухвалено стягнути на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2 630 гривень 60 копійок на залучення експерта.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим за вчинення: погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення такої погрози; умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу; погрози знищення чужого майна шляхом підпалу, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Кримінальні правопорушення вчинені при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , 30 січня 2016 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , та належного ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин розпочав сварку з останнім.
В ході сварки у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на умисне залякування ОСОБА_10 та членів його сім'ї позбавленням життя.
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, діючи з прямим умислом, ОСОБА_8 пішов до свого автомобіля, розташованого на вулиці біля домоволодіння ОСОБА_10 , де в салоні взяв сигнальний самозарядний пістолет «Ekol Jackal Dual» серії НОМЕР_1 калібру 9 мм. P.A., який згідно з висновком експерта № 49 від 15.03.2016 року вогнепальною зброєю не являється, а є сигнальним самозарядним пістолетом, призначеним для стрільби шумовими (холостими) патронами калібру 9 мм. P.A..
Повернувшись на подвір'я домоволодіння ОСОБА_10 , усвідомлюючи що потерпілий сприймає його дії як реальні, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на залякування ОСОБА_10 умисно направив в його бік принесений пістолет та вставив в присутності ОСОБА_10 , в рукоятку пістолета обойму, а також пересмикнув затворну раму, тим самим викликавши у ОСОБА_10 впевненість в тому, що вказаний пістолет являється зброєю та заряджений, а тому дії ОСОБА_8 становлять реальну загрозу для життя -потерпілого.
Спрямувавши пістолет в бік ОСОБА_10 , ОСОБА_8 висловив на його адресу погрози вбивством, а саме почав вимагати, щоб ОСОБА_10 покликав свою колишню співмешканку ОСОБА_9 або він почне стріляти в ОСОБА_10 та членів його сім'ї. Після чого продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на залякування членів сім'ї ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , тримаючи пістолета у правій руці, зайшов до середини будинку ОСОБА_10 де зустрів дружину останнього - ОСОБА_11 . ОСОБА_8 керуючись вказаним умислом, спрямованим на залякування членів сім'ї ОСОБА_10 , позбавленням їх життя, направив в бік ОСОБА_11 пістолета, якого тримав у правій руці та знову пересмикнув затворну раму, чим примусив ОСОБА_11 зважати, що даний пістолет в руках ОСОБА_8 являється вогнепальною зброєю та заряджений, а також висловив на її адресу погрозу вбивства останньої, що призвело до впевненості потерпілої ОСОБА_11 , що дії ОСОБА_8 , становлять реальну загрозу для її життя, а також життя її неповнолітніх дітей, які були у будинку. З метою перешкодити ОСОБА_8 зайти в кімнату будинку де знаходились її діти та захистити їх життя, ОСОБА_11 зупинилась в дверях кімнати та не давала ОСОБА_8 зайти всередину, незважаючи на його погрози застрелити останню. В цей час ОСОБА_10 , який зайшов до будинку слідом за ОСОБА_8 , діючи з метою захисту життя своєї дружини, обома руками схопився за пістолет, якого ОСОБА_8 тримав у руці та силою опустивши руку останнього донизу, вирвав з неї вищеописаного пістолета, якого закинув в кімнату будинку, тим самим, як він вважав, позбавивши ОСОБА_8 можливості втілити свої погрози у життя.
ОСОБА_8 в свою чергу, продовжуючи висловлювати на адресу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 словесно погрози, що все одно він їх вб'є, покинув домоволодіння ОСОБА_10 , та пішов у невідомому напрямку, припинивши конфлікт.
Крім цього, 02 квітня 2016 року у ОСОБА_8 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_3 , належного його колишній співмешканці ОСОБА_9 , виник злочинний умисел на знищення житлового будинку, належного ОСОБА_9 , та майна останньої, яке знаходилось у будинку, шляхом підпалу.
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, діючи з прямим умислом, ОСОБА_8 пішов до свого автомобіля, розташованого неподалік від вказаного домоволодіння, на території колишньої тваринницької ферми, де в багажнику взяв пластикову пляшку з-під пива коричневого кольору, ємністю 1,25 літра, наповнену бензином. Помістивши вказану пляшку під куртку, в яку був одягнений, останній, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на знищення будинку ОСОБА_9 , приблизно о 22 годині 00 хвилин, 02 квітня 2016 року повернувся до її домоволодіння.
Після чого ОСОБА_8 перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_9 , за допомогою знайдених ним на подвір'ї садових грабель, розбив вікно у будинку та, розливши всередину приміщення принесений ним бензин, за допомогою сірників підпалив, свідомо створивши джерело вогню, яке розповсюдилось. Дочекавшись, щоб полум'я в кімнаті розгорілось та впевнившись, що його умисел на знищення майна ОСОБА_9 здійснено, останній покинув територію її домоволодіння та, зателефонувавши до сестри ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , жительки с. Таужне, повідомив, що підпалив будинок своєї колишньої співмешканки.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 , згідно з висновками товарознавчої експертизи від 11.04.2016 року та 13.04.2016 року, заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 96 101 гривень,
Крім цього, 03 квітня 2016 року приблизно о 10 годині 15 хвилин, у ОСОБА_8 , який перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел на здійснення погроз знищення шляхом підпалу належного ОСОБА_12 житлового будинку АДРЕСА_4 .
У цей час, реалізовуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_8 діючи умисно та цілеспрямовано, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_12 та з метою залякування останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїй дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді виникнення у ОСОБА_12 реальних підстав побоюватися знищення належного йому майна - будинку, та бажаючи настання таких наслідків здійснив телефонний дзвінок з належного йому мобільного телефону «Samsung», номер мобільного оператора « НОМЕР_2 ОСОБА_12 на номер мобільного оператора «КиївСтар» № НОМЕР_3 та в ході телефонної розмови з останнім висловив погрозу про знищення шляхом підпалу його житлового будинку.
Своїми протиправними діями ОСОБА_8 викликав у ОСОБА_12 реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози - знищення шляхом підпалу майна, житлового будинку, оскільки на момент висловлення погрози ОСОБА_8 , ОСОБА_12 знав, що 02 квітня 2016 року ОСОБА_8 вчинив - знищення шляхом підпалу житлового будинку АДРЕСА_3 , який належить сестрі ОСОБА_12 - ОСОБА_9 .
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить пом'якшити призначене йому покарання, зменшити йому строк такого покарання, застосувати положення ст. 69 КК України, щоб він міг як найскоріше відшкодувати потерпілій ОСОБА_9 спричинені ним збитки, купити дім, щоб вона разом зі своїми неповнолітніми дітьми мала змогу до холодів заселитися та проживати у ньому.
Обвинувачений зазначає, що визнає свою вину повністю, розкаюється у вчинених злочинах.
Разом з тим, просить взяти до уваги той факт, що до міри запобіжного заходу у вигляді арешту що до нього допущено порушення ряду вимог кримінального процесуального закону.
Також, обвинуваченим подано доповнення до апеляційної скарги, де він зазначає, що потерпіла не може мати такий процесуальний статус у даному кримінальному провадженні, а також не погоджується із рядом обставин кримінального провадження по суті обвинувачення.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, у дебатах думку обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 , котрі підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили пом'якшити призначене останньому покарання, думку прокурора, який заперечив її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
За змістом ч. 3 ст. 349 КПК України - у разі, якщо судом першої інстанції визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються, і такі докази, за погодженням учасників судового провадження, під час судового розгляду судом першої інстанції не досліджувалися, - учасники судового провадження позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дослідження доказів судом першої інстанції по даному кримінальному провадженні проведено, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, у скороченому процесуальному порядку, доведеність винуватості ОСОБА_8 ніким із учасників судового провадження, у тому числі обвинуваченим, не оспорюються, як не оспорюються правильність кваліфікації дій обвинуваченого та фактичні обставини кримінального провадження, як їх встановлено.
Відтак, колегія суддів не вдається до оцінки доказів по кримінальному провадженні, і вважає винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 194, 195 КК України, - доведеною, а кваліфікацію його дій як вчинення погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення такої погрози; умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу; погрози знищення чужого майна шляхом підпалу, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози - правильною.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, закріплених у ст. 65 КК України, та належним чином врахував тяжкість вчинених винуватим кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії невеликої тяжкості та тяжкого злочинів, особу обвинуваченого, котрий посередньо характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_8 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого за умови його ізоляції від суспільства, визначивши покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів.
Із визначеною судом першої інстанції мірою покарання - колегія суддів погоджується, зважаючи на те, що обвинуваченим протягом короткого проміжку часу вчинено декілька злочинів, в тому числі й тяжкий, злочини умисні, а також і беручи до уваги особу обвинуваченого, котрий посередньо характеризується, хоч раніше не судимий, проте у минулому багаторазово притягався до кримінальної відповідальності, що свідчить про обвинуваченого як про особу, яка не бажає стати на шлях виправлення та схильна до асоціальної поведінки.
Крім того, зауважується й на наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Вказане не надає підстав до застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 положень ст. 69 КК України, якими встановлено можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, у випадку наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У конкретному випадку таких обставин, що істотно б знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів, - наразі не встановлено.
Стосовно особи винного, - вказане зазначено вище.
Тож, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, - відповідає основним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, меті покарання, регламентованій ст. 50 КК України, є виваженим та обґрунтованим, покликаним до виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, не є надмірним та таким, що принижує людську гідність обвинуваченого.
За цих підстав не підлягають задоволенню доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про застосування щодо нього положень ст. 69 КК України.
З приводу доводів в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що останній визнав свою вину та щиро покаявся, - вказане враховано судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання, про що зазначено у вироку.
Що стосується посилань обвинуваченого, де він не погоджується із рядом обставин кримінального провадження по суті, викладених у доповненні до апеляційної скарги, зауважується - судом першої інстанції розгляд даного кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а обвинуваченому в судовому засіданні судом першої інстанції роз'яснено положення вказаної норми закону, а також і роз'яснено наслідки розгляду судом кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, те, що учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися та у цьому зв'язку не досліджувалися відповідні докази в суді першої інстанції, в апеляційному порядку.
Відтак, доводи апеляційної скарги обвинуваченого свого підтвердження не знайшли.
Крім означеного, як убачається із вироку суду першої інстанції, судом в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання зараховано строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, - з 18 квітня 2016 року по 23 червня 2016 року.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 400, ч. 2 ст. 532 КПК України, - вирок суду першої інстанції набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, п. 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», обвинуваченому ОСОБА_8 слід зарахувати один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, - з дня обрання йому запобіжного заходу тримання під вартою по день набрання вироком законної сили, оскільки вказаний строк він перебував під вартою в місцях попереднього ув'язнення, і таким строком є строк: з 18 квітня 2016 року до 18 жовтня 2016 року.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду слід змінити в частині застосування положень ч.5 ст.72 КПК України та зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання ОСОБА_8 , із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; в іншій же частині вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2016 року стосовно ОСОБА_8 - змінити в частині зарахування засудженому строку попереднього ув'язнення.
Вважати правильним зазначення в резолютивній частині вироку: На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення - з 18 квітня 2016 року до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині вирокГайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2016 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_8 , який тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4