25 жовтня 2016 року 284/595/16-к
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
представника
потерпілої особи ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного 19 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016060230000129 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянки України; освіта середня; не одруженої; уродженки с.Залішани Поліського району Київської області та жительки АДРЕСА_1 ; раніше не судимої,
за частиною 1 статті 185 КК України,
11 серпня 2016 року близько 12 години ОСОБА_4 , з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжки), з корисливих спонукань, перебуваючи на земельній ділянці біля с.Базар Народицького району, яка орендується ТОВ «Голден Веллі» , шляхом вільного доступу, викрала плоди голонасінних гарбузів, загальною вагою 179 кг, вартістю 2 грн. за 1 кг, які завантажила на свою гужову повозку та з викраденим майном покинула місце вчинення злочину.
В результаті зазначених дій ОСОБА_4 заподіяла ТОВ «Голден Веллі» матеріальну шкоду в сумі 358 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями, вираженими у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), ОСОБА_4 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185 КК України.
26 вересня 2016 року між представником потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 укладено угоду про примирення у відповідності до вимог статті 471 КПК України, згідно якої представник потерпілої особи та обвинувачена дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за частиною 1 статті 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин; також сторони домовились про призначення обвинуваченій покарання за частиною 1 статті 185 КК України у виді 85 годин громадських робіт.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину визнала повністю, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити їй узгоджену міру покарання.
Представник потерпілої особи ОСОБА_7 просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання
Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення між обвинуваченою і представником потерпілої особи та просив призначити ОСОБА_6 узгоджену міру покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між представником потерпілої особи і обвинуваченою суд виходив з такого.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.
Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
У відповідності до частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , за правилами статті 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції частина 1 статті 185 КК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Представник потерпілої особи також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченої, відповідає вимогам й загальним засадам призначення покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, в ході досудового розслідування встановлено не було.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між представником потерпілої особи ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 й призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись статтями 314, 373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про примирення, укладену 26 вересня 2016 року між представником потерпілої особи ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, і призначити їй покарання у виді 85 годин громадських робіт.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок до апеляційного суду Житомирської області через Народицький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення. При цьому вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченою, її захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кримінального процесуального Кодексу України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 Кримінального процесуального Кодексу України;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.