Номер провадження: 22-ц/785/6181/16
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Заїкін А. П.
20.10.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,
за участю секретаря - Гарбуз В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2016 року,
встановила:
У листопаді 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, розподіл спільного майна подружжя.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.03.2016 р. вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_4 були роз'єднані у самостійні провадження. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, виділені в самостійне провадження.
Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що з 23.10.2010 р. знаходився з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого народилися двоє доньок: - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Останні місяці перед зверненням до суду шлюбні стосунки погіршилися. Відповідачка та її батьки вимусили його покинути помешкання, в якому вони проживали усі разом.
Відповідачка та її батьки по незрозумілим причинам негативно ставляться до старшої доньки. Тому в інтересах останньої місце її проживання необхідно визначити разом з ним.
Позивачка та її представник у судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі, просили задовольнити його за вказаних у ньому підстав.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.
Третя особа представника у судове засідання не направила. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Надала висновок щодо визначення місця проживання дитини.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2016 р. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.
Відповідачка письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні вона та її представник вважали необхідним скаргу відхилити. Рішення суду залишити без змін. Посилалися на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
Третя особа представника у судове засідання не направила. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Письмових заперечень/пояснень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що батько протягом останніх двох років проживає окремо. Старша донька ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю та меншою сестрою ОСОБА_3. Позивач не довів, що в інтересах дитини необхідно визначити місце проживання останньої разом з ним (а. с. 131 - 134).
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального (ст. ст. 157, 160, 161 СК України, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Встановлено, що з 23.10.2010 р. позивач знаходився з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі (а. с. 8).
Від шлюбу народилися двоє доньок: - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 102) та - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 108).
З кінця 2014 р. сторони припинили спільне проживання. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.04.2016 р. шлюб між сторонами розірвано.
Діти проживають разом з матір'ю, яка створила належні житлово-побутові умови для проживання, виховання та розвитку дітей у належному їй на праві власності житловому будинку (а. с. 107 - 109) Відповідачка працює вихователем в Авангардівському навчально-виховному комплексі «Дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) загальноосвітня школа І-ої ступені», за місцем роботи характеризується позитивно (а. с. 105, 112). Старша донька ОСОБА_7 відвідує вищевказаний навчальний заклад. Батько навчальний заклад жодного разу за час навчання доньки не відвідував (а. с. 103, 104).
ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, має постійний дохід (а. с. 89, 90). Проживає окремо від дітей, у належному ОСОБА_6 житловому будинку, в якому для проживання дитини відведена окрема обладнана відповідними меблями кімната з іграшками (а. с. 16 - 18, 91 - 92). За письмовими свідченнями сусідів за місцем свого проживання характеризується позитивно (а. с. 93 - 99).
Згідно Висновку органу опіки та піклування від 18.02.2016 (а. с. 60 - 61) доцільним є визначення місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю.
Між сторонами виникли правовідносин щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 р., дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна окрім випадків, коли є виняткові обставини (відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, яка може зашкодити розвиткові дитини), бути розлученою зі своєю матір'ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27.02.1991 р., проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За правилами, передбаченими ст. ст. 157, 160, 161 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності зі ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
За роз'ясненнями, які містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. За змістом ч. 2 ст. 160 СК України та ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» місце проживання дитини, яка досягла 10 років, крім згоди батьків визначається також і з врахуванням думки та згоди дитини.
З огляду на встановлені по справі обставини, вищенаведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про визначення місця проживання однієї з доньок разом з ним. Позивач не довів, що роз'єднання дітей, проживання однієї старшої доньки ОСОБА_7 разом з ним буде в інтересах останньої.
Доводи апелянта про те, що справа розглянута за відсутності відповідачки, не досліджені обставини щодо її характеристики, сумніві у працевлаштуванні відповідачки, неприйняття судом до уваги його матеріального становища, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з встановлених по справі обставин.
Доводи апелянта щодо перешкоджання йому у спілкуванні з донькою та участі у її вихованні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом доказування по даній справі не є вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (ст. 159 СК України, ст. 179 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: Л. А. Гірняк
А. А. Калараш