Номер провадження: 22-ц/785/7478/16
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н. І.
Доповідач Станкевич В. А.
24.10.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Станкевича В.А.
суддів - Варикаші О.Д.
- Бабія А.П.
при секретарі - Желєзнові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року, -
встановила:
19.07.2016 року до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. та Швидка М.Г., ОСОБА_8 про визнання угод недійсними та просила суд визнати недійсними односторонні правочини:
- визнати недійсною довіреність, яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9 від 16.07.2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 314 з моменту її підписання;
- визнати недійсною довіреність, яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10 і ОСОБА_9 від 24.09.2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 423 з моменту її підписання;
- визнати недійсною довіреність, яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_11 і ОСОБА_12 від 08.10.2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною зареєстрованою за № 607 з моменту її підписання;
- визнати недійсною довіреність, яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_13 від 11.04.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 178 з моменту її підписання;
- визнати недійсною довіреність, яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12 від 14.07.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрованою за №1182 з моменту її підписання;
- визнати недійсною довіреність, яка видана ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_13 від 08.02.2016 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрованою за № 124 з моменту її підписання;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказує на те, що зазначені довіреності:
- зареєстрована за №314 від 16.07.2012 року; зареєстрована за №423 від 24.09.2012 року; зареєстрована за №607 від 08.10.2013 року; зареєстрована за №178 від 11.04.2014 року, посвідчені приватним нотаріусом Швидкою М.Г., які були надані на підставі передоручення за довіреністю від 10.06.2012 року, наданої ОСОБА_15, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, підписаної ОСОБА_17, нотаріусом штату Іллінойс, округу Кук, від 10.06.2012 року, апостильованої, ОСОБА_25 Секретарем Штату, штат Іллінойс, Чикаго, США, 11.06.2012 року за №С12МН18823;
- зареєстрована за №1182 від 14.07.2015 року; зареєстрована за №124 від 08.02.2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Савченко С.В., які були надані на підставі передоручення за довіреністю від 06.06.2015 року, наданої ОСОБА_15, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, підписаної ОСОБА_17, нотаріусом штату Іллінойс, округу Кук, від 10.06.2012 року, апостильованої, ОСОБА_25 Секретарем Штату, штат Іллінойс, Чикаго, США, 11.06.2012 року за №С15МF17038.
На підставі зазначених довіреностей, наданих на праві передоручення, за період з 2012 року по сьогодня представники ОСОБА_15 приймали участь у судових справах, звертались до суду з вимогами до позивача ОСОБА_3, чим намагаються стягнути з неї кошти, втручаються в розподіл майна подружжя, та позбавити її права власності, порушуючи її конституційні права та інтереси, а також заважаючи здійснювати господарську діяльність.
Позивач ОСОБА_3 посилається на листа офісу секретаря штату Іллінойс США від 20.01.2016 року, згідно якого, на її думку, довіреності надані ОСОБА_15 в США від 10.06.2012р. та 06.06.2015р. не посвідчувались апостилями від 11.06.2012 року за №С12МН18823 та від 08.06.2015 року за № С15МF17038 відповідно.
Також позивач стверджував, що ОСОБА_15 на території США не перебуває, оскільки, відповідно до листа Міністерства закордонних справ України за №71/ВКЗ/19-09/-50336 від 30.06.2016 року та листа Посольства США в Україні від 11.08.2016 року, стосовно перебування ОСОБА_15 на території США в зазначених установах відсутня.
Посилаючись на порушення відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України позивач ОСОБА_3 просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачі, треті особи письмових заперечень, пояснень, будь-яких клопотань до суду не надали.
В судовому засідані позивач та її представник надали пояснення, в яких підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представники відповідачів, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, позовні вимоги не визнали та просили суд в задоволені позову відмовити.
Треті особи, приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Швидка М.Г., Савченко С.В. до судового засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались. За заявою ОСОБА_8, від 02.09.2016 року, суд 05.09.2016 року залучив його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
В своїй заяві третя особа ОСОБА_8, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 підтримує, вважає їх обґрунтованими і законними та просив розглянути справу без його участі.
Обґрунтування своєї незгоди представник ОСОБА_4 - ОСОБА_13, зазначила, що оспорюванні довіреності ніяким чином не порушують інтереси позивача ОСОБА_3, оскільки вони визначають тільки дії представників. Далі зазначила, що у відповіді, наданої позивачем з офісу секретаря штату Іллінойс, не вбачається, що відповідь стосується саме довіреностей, наданих ОСОБА_15 в США від 10.06.2012 року та 06.06.2015 року. Відповіді, надані позивачем з МЗС України, Посольства США в Україні, не свідчать про те, що ОСОБА_15 відсутній на території США.
Також представник ОСОБА_4 зазначила, що не можна визнавати недійсними довіреності, надані на підставі передоручення представниками ОСОБА_15 в Україні, якщо не визнані недійсними довіреності, надані ОСОБА_15 в США.
В підтвердження факту надання ОСОБА_15 довіреностей в США, представник ОСОБА_4 надала суду для огляду оригінали довіреності від 10.06.2012 року, наданої ОСОБА_15 на і'мя ОСОБА_4 і відповідно до п.9 на ім'я ОСОБА_5, посвідчені нотаріусом округу Кук, штату Іллінойс, США, ОСОБА_17, апостильована за №С12МН18823 від 11.06.2012 року за підписом секретаря Штату Іллінойс, США, ОСОБА_25, з її перекладом, та довіреності від 06.06.2015 року, наданої ОСОБА_15 на і'мя ОСОБА_4 і відповідно до п.7 на ім'я ОСОБА_5, посвідчені нотаріусом округу Кук, штату Іллінойс, США, ОСОБА_17, апостильована за №С15МF17038 від 08.06.2012 року за підписом секретаря Штату Іллінойс, США, ОСОБА_25, з її перекладом.
Також для огляду до суду, представником ОСОБА_4 - ОСОБА_13, був наданий оригінал поштового конверту, в якому було відправлено довіреність з США, зі штрих кодом 420 001370000 99 9320, та із зазначенням дати відправлення з США - «14.06.2012 року» нібито ОСОБА_15 на адресу ОСОБА_21.
Позивач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_22, на заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_13, пояснили, що на підставі оспорюваних довіреностей, представники звертались до Суворовського районного суду м. Одеси з різними позовними вимогами до позивачки, справа №523/6373/13-ц - про стягнення боргу на суму 50 000 доларів США, справа №523/19398/14-ц - про стягнення коштів, справа №523/5884/16-ц - про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів в сумі 1 240 805,00 грн., справа №523/6282/15-ц - про визнання недійсним свідоцтва про право власності кафе-бару «Монте-Кристо», яке належить позивачу ОСОБА_3 (справа приєднана до справи №1527/3743/12 - про поділ майна подружжя). Зазначене свідчить, що на підставі оспорюваних довіреностей представники ОСОБА_15 на протязі декількох років незаконно намагаються стягнути з ОСОБА_3 кошти, позбавити її майна, втручаються в розподіл майна подружжя, порушуючи її конституційні права та інтереси, а також заважаючи здійснювати господарську діяльність.
Позивачка зазначала, що до офісу секретаря штату Іллінос, США, був надісланий адвокатський запит №1-12/15 від 15.12.2015р. щодо апостилювання довіреностей, наданих ОСОБА_15 в США, в якому чітко ставилось питання про апостилювання саме довіреностей від 10.06.2012р. і 06.06.2015р. і зрозуміло, що і відповідь стосується саме цих довіреностей.
Представник позивача - ОСОБА_22, в судовому засіданні для огляду надав копії завірені належним чином рішення апеляційного суду Одеської області від 20.05.2014р. у справі №523/6373/13-ц, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.07.2016р. у справі №523/5884/16-ц, ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2016р. у справі №1527/3743/12, ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 30.06.2016р. у справі №523/19398/14-ц, та адвокатський запит до США від 15.12.2015р. №1-12/15 з перекладом, з яких вбачається, що при постановленні цих рішень в судових засіданнях приймали участь саме ті представники, які представляли інтереси відповідачів за сфальсифікованими дорученнями.
Також позивач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_22, пояснили, що не можна визнати недійсними довіреності нібито наданими ОСОБА_15 в США, якщо з документів наданих до суду ОСОБА_15 в США відсутній і він фізично не міг їх надати, тому й визнавати нема чого. Жоден офіційний орган ні МЗС України, ні Посольство США в Україні, які безпосередньо зобов'язані мати інформацію, стосовно перебування громадян України у США, не мють інформації щодо перебування ОСОБА_15 в США, та взагалі не можливо поїхати до США не отримавши дозвіл у Посольстві США в Україні.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною задоволений.
Визнано недійсною довіреність яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9, від 16.07.2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 314 з моменту її підписання.
Визнано недійсною довіреність яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_23 і ОСОБА_9, від 24.09.2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 423 з моменту її підписання.
Визнано недійсною довіреність яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_24 і ОСОБА_12, від 08.10.2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 607 з моменту її підписання.
Визнано недійсною довіреність яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_13, від 11.04.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною, зареєстрованою за № 178 з моменту її підписання.
Визнано недійсною довіреність яка видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, від 14.07.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрованою за № 1182 з моменту її підписання.
Визнано недійсною довіреність яка видана ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_13, від 08.02.2016 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко Світланою Володимирівною, зареєстрованою за № 124 з моменту її підписання.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 613,08 грн. в рівних частках.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.
Заслухав доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згілно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 надані довіреності від 16.07.2012 року реєстр №314; від 24.09.2012 року реєстр №423; від 08.10.2013 року реєстр №607; від 11.04.2014 року реєстр №178, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою М.Г. для представлення інтересів ОСОБА_15
Зазначені довіреності надані ОСОБА_4 на підставі передоручення за довіреністю від 10.06.2012 року наданої ОСОБА_15, який постійно проживає в США за адресою: АДРЕСА_1, посвідченої нотаріусом штату Іллінойс, США ОСОБА_17, до якої доданий апостиль за № С12МН18823 від 11.06.2012 року, підписаний секретарем штату Іллінойс, США, ОСОБА_25, на ім'я ОСОБА_4 та за п.9 ОСОБА_5, на представлення інтересів ОСОБА_15 в Україні.
14.07.2015 року ОСОБА_4 надав довіреність за реєстром № 1182, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., для представлення інтересів ОСОБА_15
08.02.2016 року ОСОБА_4 за заявою, зареєстрованою за № 123, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., відмовився від виконання обов'язків агента за довіреністю від 10.06.2015 року, наданої ОСОБА_15 в США, на підставі п. 7 довіреності і призначено наступним агентом ОСОБА_5
08.02.2016 року ОСОБА_5 надав довіреність за реєстром № 124, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., для представлення інтересів ОСОБА_15
Довіреності від 14.07.2015 року за реєстром № 1182, та від 08.02.2016 року за реєстром № 124, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., надані ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно, на підставі передоручення за довіреністю від 06.06.2015 року, наданої ОСОБА_15, який постійно проживає в США за адресою: АДРЕСА_1, посвідченої нотаріусом штату Іллінойс, США ОСОБА_17, до якої доданий апостиль за № С15МF17038 від 08.06.2015 року, підписаний секретарем штату Іллінойс, США, ОСОБА_25, на ім'я ОСОБА_4 та за п.7 ОСОБА_5, на представлення інтересів ОСОБА_15 в Україні.
Представники на підставі довіреностей, наданих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 подавали позови до позивача ОСОБА_3, приймали участь у розгляді справи про поділ майна подружжя, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним
договором України.
Згідно п. с) ст.1 Гаагської конвенції від 05.10.1961р., що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, до якої 10.01.2002р. приєдналась Україна, та набула чинності 22.12.2003р. (надалі Конвенція), зазначено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави, до таких документів належать нотаріальні акти.
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (ст. 3 Конвенції).
Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції (ст.4 Конвенції).
Положення ст. 5 Конвенції вказують, що заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.
З матеріалів справи та змісту оригіналів довіреностей з апостилями оглянутих в суді першої та апеляційної інстанції видно, що довіреність від 10.06.2012 року, яка надана ОСОБА_15 в США, посвідчена нотаріусом штату Іллінойс ОСОБА_17, округу Кук штата Іллінойс, США, з апостилем за № С12МН18823 від 11.06.2012 року підписаний секретарем штату Іллінойс, США, ОСОБА_25. В апостилі за №С12МН18823 від 11.06.2012 року згідно п. 2 вказано «Цей офіційний документ було підписано Девідом Орр», та в п. 3 «який діє в якості Секретаря округу/ округ Кук».
Довіреність від 06.06.2015 року, яка надана ОСОБА_15 в США, посвідчена нотаріусом штату Іллінойс ОСОБА_17, округу Кук штата Іллінойс, США, з апостилем за № С15МF17038 від 08.06.2015 року підписаний секретарем штату Іллінойс, США, ОСОБА_25. В апостилі за № С15МF17038 від 08.06.2015 року згідно п.2 зазначено «підписаний ОСОБА_25» та в п.3 «як секретар штату».
Відповідно до ст. 98 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права. Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги послався на те, що обидві довіреності посвідчувались однією особою - нотаріусом штата Іллінойс округу Кук ОСОБА_17, однак в апостилях до довіреностей посвідчувались підпис та печатка/штамп інших осіб, але не нотаріуса штата Іллінойс округу Кук - ОСОБА_17, а тому суд першої інстанції вважав, що викладене свідчить про порушення норм Гаагської Конвенції 1961 року щодо скасування вимог легалізації іноземних офіційних документів.(а.с. 30,35)
На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що апостилі № С12МН18823 від 11.06.2012 року і № С15МF17038 від 08.06.2015 року посвідчували підписи та печатки/штампи осіб, зазначених в цих апостилях для інших документів, що підтверджує і відповідь офісу секретаря штату Іллінойс, США, від 20.01.2016 року.(а.с. 36)
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи та змісту позовної заяви вбачається, що позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просила задовольнити її позов тільки з підстав того, що в архівах офісу секретаря штату Іллінойс, США, від 20.01.2016 року не знаходиться такі типи документів, які були представлені для автентичності та те, що ОСОБА_15 не знаходиться на території США, що підтверджується листом Міністерства закордонних справ України та компетентних органів США.
Тобто позивачка не ставила під сумнів правильність і легітимність вищевказаних апостилів та довіреностей. Зазначене позивачка підтвердила і в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в цій частині вийшов за межі позовних вимог.
Більш того в суді першої та апеляційної інстанції були оглянуті оригінали довіреностей з апостилями наданих представником ОСОБА_4 копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Вони розміщені таким чином перший лист довіреності надана ОСОБА_15 в США, посвідчена нотаріусом штату Іллінойс ОСОБА_17, округу Кук штата Іллінойс, США, другий лист апостіль, третий лист сертифікат, четвертий лист - другий лист довіреності наданої ОСОБА_15 в США, посвідчена нотаріусом штату Іллінойс ОСОБА_17, округу Кук штата Іллінойс, США, всі вони разом скріплені особливою золотою печаткою для відповідних документів, ксерокопія якої видно на першому листі довіреності. Так саме оформлена і інша довіреність з апостилем.
На підставі наведеного не можна вважати, що відповідні довіреності посвідчувались, апостіліровались та видавались з порушенням норм Гаагської Конвенції 1961 року.
Стосовно відсутності в архівах офісу секретаря штату Іллінойс, США, від 20.01.2016 року таких типів документів, які були представлені для автентичності, то дана обставина не може бути переконливим доказом того, що довіреності оформлювались, апостиліровались та видавались з порушенням.
Що стосується ствердження позивачки та посилання суду першої стосовно того, що ОСОБА_15 не міг перебувати на території США під час видачі довіреності, то з листа Міністерства закордонних справ України № 71/ВКЗ/19-09/-50336 від 30.06.2016 року вбачається, що ОСОБА_15 у 2011 році виїхав з м. Одеси у Варшаву, а тому даний факт не спростовує можливості знаходження ОСОБА_15 на території США під час видачі довіреності. (а.с. 70)
Не є також безспірним доказом відсутності ОСОБА_15 на території США під час видачі довіреності відповідь Посольства США в Україні від 11.08.2016 року про те, що вони не мають ніякої інформації стосовно того, що ОСОБА_15 перебуває на території США.(а.с. 69)
При таких даних колегія суддів вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_15 не міг надати довіреності на ім'я ОСОБА_4 і ОСОБА_5, для представлення його інтересів в Україні, як від 10.06.2012 року так і від 06.06.2015 року.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивачкою не було надано суду переконливих, належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини викладені в позовній заяві, то у суду першої інстанції не було законних підстави для задоволення позовних вимог.
При таких даних колегія суддів вважає необхідним рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною - відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року -скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: О.Д. Варикаша
А.П. Бабій