Справа № 802/933/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
20 жовтня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,
У червні 2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудовану прибудову до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року позов задоволено повністю, а саме: зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовану прибудову до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги відповідач зазначив про не встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області із заявою про перевірку законності здійснення ОСОБА_2 будівництва прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1.
02.11.2015 року позивачем було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, результати якої відображено в акті перевірки № 1034-ПП.
Проведеною перевіркою виявлено, що ОСОБА_2 здійснює будівельні роботи з будівництва прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". На момент перевірки збудовані стіни прибудови.
Відповідач зауважень щодо здійснення перевірки та її результатів не надав, примірник акту перевірки отримав, про що свідчить його підпис.
За наслідками перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Сорокою Д.В. відповідачу ОСОБА_2 внесено припис № 46-27 від 02.11.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом приведення об'єкта будівництва до вимог чинного законодавства до 04.02.2016 року або до первинного стану, а також припис № 45-27 від 02.11.2015 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт з вимогою негайно зупинити будівельні роботи.
Примірники вказаних приписів вручено відповідачу особисто 02.11.2015 року.
Крім того, у зв'язку з виявленим правопорушенням 02.11.2015 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення та 03.11.2015 року прийнято постанову № 378, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП (виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн.
Згідно з банківською квитанцією № 0.0.459113121.1 від 10.11.2015 року зазначений штраф відповідачем сплачено у повному обсязі.
Надалі, з метою перевірки виконання вимог приписів № 45-27 та № 46-27 від 02.11.2015 року, позивачем було проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за наслідками якої складено акт перевірки від 29.02.2016 року № 192-ПП.
Перевіркою встановлено, що відповідачем не виконано вимог припису № 46-27 від 02.11.2015 року, а саме не оформлено належним чином документацію на будівництво прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1, чим порушено положення п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, перевіркою встановлено, що відстань прибудови до сусіднього будинку (будинку АДРЕСА_2) складає 3,36 м, що є порушенням додатку 3.1 ДБН 360-92 "Планування забудов міських і сільських поселень".
При цьому від ознайомлення з актом перевірки та отримання його примірника ОСОБА_2 відмовився, зауважень (заперечень) щодо здійснення перевірки не надав.
Відтак, у зв'язку з виявленим правопорушенням 29.02.2016 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення та 14.03.2016 року прийнято постанову № 79, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконано припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом приведення об'єкта будівництва до вимог чинного законодавства або до первинного стану, не вчинено жодних дій, спрямованих на усунення виявлених перевіркою порушень, а позивачем вжито усіх передбачених законом заходів реагування, на підставі положень ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ДАБІ України просить суд зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовану прибудову до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що внаслідок виконання відповідачем самовільних будівельних робіт грубо порушено державні будівельні норми, а саме протипожежні вимоги згідно з обов'язковим Додатком 3.1 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування забудов міських і сільських поселень", також будівництво прибудови до будинку АДРЕСА_1 здійснюється відповідачем за відсутності проектної документації та будь-яких дозвільних документів, що само собою свідчить про істотне порушення державних будівельних норм та становить загрозу для життя і здоров'я людей, а тому суд дійшов висновку, що під час розгляду адміністративної справи позивачем ДАБІ України дотримано умов звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва, визначених ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та доведено наявність достатніх правових підстав для постановлення судом рішення про знесення відповідачем самочинно збудованої прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1. Окрім того, таке самочинне будівництво порушує права третьої особи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, 02.11.2015 року позивачем було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, результати якої відображено в акті перевірки № 1034-ПП.
За наслідками перевірки внесено припис № 46-27 від 02.11.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом приведення об'єкта будівництва до вимог чинного законодавства до 04.02.2016 року або до первинного стану, та припис № 45-27 від 02.11.2015 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт з вимогою негайно зупинити будівельні роботи.
Крім того, 02.11.2015 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення та 03.11.2015 року прийнято постанову № 378, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП (виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн., який відповідачем сплачено (квитанція № 0.0.459113121.1 від 10.11.2015 року).
Надалі, позивачем було проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за наслідками якої складено акт перевірки від 29.02.2016 року № 192-ПП.
Перевіркою встановлено, що відповідачем не виконано вимог припису № 46-27 від 02.11.2015 року, а саме не оформлено належним чином документацію на будівництво прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1, чим порушено положення п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". У зв'язку з виявленим правопорушенням 29.02.2016 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення та 14.03.2016 року прийнято постанову № 79, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
Відтак, як встановлено з матеріалів справи, жодних дій щодо оформлення дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт відповідачем не здійснено.
Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (частина перша даного Закону).
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що знесення самочинного будівництва як крайньої міри можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їхніх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, здійснити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростований факт здійснення будівельних робіт, без належних дозвільних документів та належно затвердженого проекту з порушенням законних прав та інтересів інших осіб.
Крім того, необхідно зазначити, що перебудова даного парапету є неможливою, оскільки не призведе до усунення порушених прав третьої особи.
Отже, частиною 2 статті 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Відтак, нерухоме майно вважається самочинним будівництвом за наявності хоча б одної з чотирьох умов, а саме: 1) воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) без належно затвердженого проекту; 4) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідачем в установлений строк добровільно не виконано вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю правомірно, на виконання покладених на нього Законом обов'язків, подав позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Щодо твердження апелянта про те, що вказана прибудова жодним чином не порушує прав третьої особи, та про відсутність фактів істотних порушень будівельних норм, державних стандартів і правил, то Законом передбачено, що достатньо однієї з вимог, наприклад здійснення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, для прийняття рішення про знесення самочинного будівництва.
Відповідач у своїх запереченнях та апеляційній скарзі посилається на те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки земельна ділянка, на якій здійснювались будівельні роботи, та житловий будинок по АДРЕСА_1 перебувають у власності його матері - ОСОБА_4
За змістом положень ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю може звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта до особи, яка здійснює або здійснила таке будівництво та у визначений приписом строк добровільно не усунула порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Судом першої інстанції зазначалось, з чим погоджується суд першої інстанції, що проведеною 02.11.2015 року перевіркою було встановлено, що незаконні будівельні роботи з будівництва прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснює саме ОСОБА_2 При цьому відповідач був присутній під час проведення перевірки, отримав примірник акта перевірки та жодних зауважень щодо правомірності перевірки або зафіксованих в акті порушень не висловив.
Більше того, відповідач сплатив у повному обсязі штраф в розмірі 4250 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП, тобто за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, накладений на нього постановою головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Сорокою Д.В. за № 378 від 03.11.2015 року.
Крім того, є правильним висновок суду першої інстанції, що дії та рішення (приписи, постанови) ДАБІ України, пов'язані з проведенням перевірок від 02.11.2015 року та 29.02.2016 року самочинного об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 стосовно ОСОБА_2 на час розгляду справи є чинними та у передбаченому законом порядку не скасовані, а отже вважаються правомірними.
Відтак, саме відповідач ОСОБА_2 є особою, яка здійснила самочинне будівництво за вищевказаною адресою та особою, яка не виконала обов'язковий до виконання припис органу державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом приведення об'єкта будівництва до вимог чинного законодавства або до первинного стану.
Виходячи з викладених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем неодноразово виносилися приписи про усунення порушень містобудівного законодавства, однак, відповідачем було проігноровано їх вимоги, в результаті чого не оформлено документів на право виконання будівельних робіт.
Доводом апеляційної скарги є те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що здійснена самовільна забудова суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб та істотно порушує будівельні норми і правила. Однак, колегія суддів вважає даний довід є необгрунтованим, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів щодо істотних порушень житлових прав незаконним будівництвом.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.