І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
20 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Семенюк Т.А., Саліхова В.В.,
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Сокуренко НаталіїВікторівни від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 13 липня 2016 року
в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 13.07.2016 року у задоволенні даного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду Сокуренко Н. В., діючи від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» за довіреністю, подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неправомірне застосування позовної давності, не урахування судом тієї обставини,що зобов'язання припиняється належним виконанням,а зобов'язання за договором відповідачем виконані не були й тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню, як заборгованість по тілу кредиту,так і заборгованість по процентам, пеня та штраф.
В суді апеляційної інстанції представник позивача Олейник Н.О. апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.
Представник відповідачки ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову,суд виходив з того, що позивачем був пропущений трирічний строк на звернення до суду із даним позовом, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає їх правильними.
Відповідно до ст. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 15.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір б/н за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % річних на суму залишку.
Зі змісту заяви на отримання кредитної карти «Універсальна» слідує , що відповідач погодилася з тим, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає договір про надання банківських послуг,що вона підтвердила своїм підписом .
Відповідно до Розділу II умов та правил надання банківських послуг, зокрема п. 3.1.1., строк дії карти вказаний на лицьовій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.
Пунктом 5.4. визначено, що строк погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам без установленого мінімального обов'язкового платежу, проводиться в такому порядку: строк погашення відсотків по кредиту - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті ( в полі MONTH).
Як убачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.04.2008 р., останній платіж було здійснено відповідачем у березні 2009 року. Вказана обставинами сторонами справи не оспорюється (а.с.4-6).
Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що кінцевим строком дії кредитної картки «Універсальна», що була видана відповідачу у справі, є 15.04.2011 р., що було підтверджено в судовому засіданні представником ПАТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_4, яка діє від імені та в інтересах відповідачки ОСОБА_2, в суді першої інстанції заявила клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 22.10.2014 р. у справі № 6-127цс 14, аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Представником позивача не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладався договір про збільшення позовної давності та / або що після закінчення строку дії платіжної картки боржником була отримана нова картка.
Враховуючи ту обставину, що кінцевим строком дії кредитної картки, що була видана відповідачці, є 15.04.2011 року, саме починаючи з вказаної дати позивач протягом трьох років не був позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Таким чином, трирічний строк для звернення позивача до суду з даним позовом закінчився у квітні 2014 року, проте позивач звернувся із позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 лише у листопаді 2015 року.
Згідно із ст..266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається,що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
А відтак, подання представником відповідачки клопотання про застосування позовної давності у 3 роки є підставою для відмови у позові відповідно до положень ст. 267 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 13 липня 2016 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :
Справа № 753/11267/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 11532 /2016
Головуючий у суді першої інстанції: Домарєв О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.