03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа 758/959/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10222/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
20 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.
при секретарі - П'ятничук В.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності,-
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року позов задоволено.
Змінено розмір належної ОСОБА_4 частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 з 1/2 на 49/100 згідно висновку експерта № 51-ПСК Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція судових експертиз» від 14 жовтня 2015 без компенсації зменшення частки.
Виділено в натурі частку у праві власності та визнано ОСОБА_4 право приватної власності на приміщення житлового будинку А-1 загальною площею 47,8 метрів квадратних, а саме: коридор №1-1 (площею 4,9 метри квадратних); санвузол №1-2 (площею 4,7 метри квадратних) кухню №1-3 площею 9,9 метрів квадратних); житлова кімната №1-4 (площею 16,6 метрів квадратних); житлова кімната №1-5 (площею 11,7 метрів квадратних); господарські будівлі та споруди: вбиральня літера «Д», паркан (№1), хвіртка (№2) та ганок у домоволодінні АДРЕСА_1.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у вересні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 2006 року № 21-5105, право власності зареєстровано 2 жовтня 2006 КМБТІ за реєстровим номером 44207.
Інша 1/2 частина спірного будинку належить в рівних частинах на праві власності: 1/4 - ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 квітня 2005 № 2-1754, право власності зареєстровано 6 червня 2005 року КМБТІ за реєстровим номером 44207; 1/4 - ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 квітня 2005 № 2-1754, право власності зареєстровано 30 серпня 2005 КМБТІ за реєстровим номером 44207.
Зазначила, що згоди щодо способу та умов виділення часток у будинку з відповідачами не дійшли, у зв'язку із чим просить суд змінити розмір належної їй частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 з 1/2 на 49/100 згідно висновку експерта № 51-ПСК ТОВ «Агенція судових експертиз» від 14 жовтня 2015 без компенсації зменшення частки; виділити в натурі частку у праві власності та визнати за нею право приватної власності на приміщення житлового будинку А-1 загальною площею 47,8 метрів квадратних, а саме: коридор №1-1 (площею 4,9 метри квадратних); санвузол №1-2 (площею 4,7 метри квадратних) кухню №1-3 площею 9,9 метрів квадратних); житлова кімната №1-4 (площею 16,6 метрів квадратних); житлова кімната №1-5 ( площею 11,7 метрів квадратних); господарські будівлі та споруди: вбиральня літера «Д», паркан (№1), хвіртка (№2) та ганок у домоволодінні АДРЕСА_2; припинити її право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_4 є власницею 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 2006 № 21-5105, відповідачка ОСОБА_5- власник 1/4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2005 № 21-3452.
ОСОБА_3 є власником 1/4 частки будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 квітня 2005 № 2-1754.
Згідно технічних паспортів на будинок, виготовлених у 2002 році, 2004 році, які містять ідентичні відомості плану будинку, експлікації внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, плану земельної ділянки, будинок складається з двох відокремлених частин (квартир), кожна з яких має самостійний вхід.
Згідно даних технічного паспорту загальна площа будинку складає 96,6 кв.м.: житлова (основна) площа - 57,9 кв.м.; допоміжна площа -38,7 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивача від 21 вересня 2006 року №21-5105, свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 від 25 квітня 2005 року № 21-3452 та ОСОБА_3 від 26 квітня 2005 року № 2-1754 відповідно - спадковим майном є частина житлового будинку, житлова площа якого в цілому складає 57, 9 кв.м.
Згідно вищезазначених технічних паспортів, позивачці нежить відокремлена частина будинку з самостійним входом - квартира № 1, яка складається з коридору (допоміжна площа) - загальна площа приміщення становить 4,9 кв.м.; санвузла (допоміжна площа) - загальна площа приміщення становить 4,7 кв.м.; кухні (допоміжна площа) - загальна площа приміщення становить 9,9 кв.м.; житлової кімнати (житлова (основна) площа) - загальна площа приміщення становить 16,6 кв.м.; житлової кімнати (житлова (основна) площа) - загальна площа приміщення становить 11,7 кв.м.; разом по квартирі № 1 загальна площа приміщень становить 47,8 кв.м. з яких житлова(основна) площа становить 28,3 кв.м.; допоміжна площа становить 19.5 кв.м.; відповідачам разом належить відокремлена частина будинку з самостійним ь ходом - квартира № 2, та складається з коридора (допоміжна площа) - загальна площа приміщення становить 1,9 кв.м.; санвузла (допоміжна площа) - загальна площа приміщення становить 3,9 кв.м.; кухні (допоміжна площа) - загальна площа приміщення становить 8,1 кв.м.; житлової кімнати (житлова (основна) площа) - загальна площа приміщення становить 15,6 кв.м.; житлової кімнати (житлова (основна) площа) - загальна площа приміщення становить 14,0 кв.м.; підсобної (допоміжна площа) загальна площа приміщення становить 5,3 кв.м., а разом по квартирі № 2 загальна площа приміщень становить 48,8 кв.м. з яких житлова(основна) площа становить 29,6 кв.м.; допоміжна площа становить 19.2 кв.м.; разом по житловому будинку загальна площа приміщень становить 96.6 кв.м., з яких житлова(основна) площа становить 57,9 кв.м.; допоміжна площа становить 38.7 кв.м.
Відповідно до розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 10 червня 2004 №592, будинок є двоквартирним, загальною площею 96,6 кв.м., житлова площа складається з чотирьох житлових кімнат площею 57,9 кв.м. (а.с.13)
Як вбачається з висновку експерта № 51-ПСК ТОВ «Агенція судових експертиз» від 14 жовтня 2015 року частка ОСОБА_4 в загальній власності домоволодіння АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту від 5 листопада 2004, виходячи із фактичного користування приміщеннями житлового будинку, загальною площею 47,8 кв.м., а саме: коридором №1-1 (площею 4,9 кв.м.), санвузлом №1-2 (площею 4,7 кв.м.), кухнею №1-3 (площею 9,9 кв.м.), житловими кімнатами №1-4 та №1-5 (площею 16,6 кв.м. та 11,7 кв.м. відповідно), та господарськими будівлями і спорудами: сараєм (літера «Г»), вбиральнею (літера «Д») та ґанком, становить 49/100 часток.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності відповідно до ст. 358 ЦК України здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки чайна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до п.7 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 p. №7. у разі якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і осудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. Але при цьому слід враховувати, що надання компенсації співвласнику можливе лише за його згодою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу належить 49/100 домоволодіння АДРЕСА_2 відповідно до надано висновку експерта.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву про встановлення факту батьківства, а в подальшому відмовив у задоволенні клопотання про зупинення справи до вирішення позову про встановлення батьківства, оскільки, відповідно до ст. 123 ЦПК України, зустрічний позов пред'являється до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключить повністю або частково задоволення первісного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами заявлялися позовні вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задля вирішення питання щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6
З рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2013 року вбачається, що позивачка є власницею Ѕ частини спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а відповідачі є власниками по ј частці спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено (а.с. 33-37).
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не з'ясовано можливість виділення частки позивачки у майні в натурі, чи є ця частка ізольованою, чи не потрібно проводити додаткових робіт для відокремлення часток, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Так, судом першої інстанції встановлено і це не заперечувалось сторонами, що будинок АДРЕСА_1 є двоквартирним, в якому позивачка займає квартиру № 1, а відповідачі - квартиру № 2. Відповідно до висновку експертизи, частка ОСОБА_4 в загальній власності домоволодіння АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту від 5 листопада 2004, виходячи із фактичного користування приміщеннями житлового будинку, загальною площею 47,8 кв.м., а саме: коридором №1-1 (площею 4,9 кв.м.), санвузлом №1-2 (площею 4,7 кв.м.), кухнею №1-3 (площею 9,9 кв.м.), житловими кімнатами №1-4 та №1-5 (площею 16,6 кв.м. та 11,7 кв.м. відповідно), та господарськими будівлями і спорудами: сараєм (літера «Г»), вбиральнею (літера «Д») та ґанком, становить 49/100 частин, тобто, на 1/100 частин менше ніж їй належить відповідно до правовстановлюючих документів.
Проте, в позовній заяві позивачка просила змінити розмір належної їй частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 з 1/2 на 49/100, згідно висновку експерта № 51-ПСК Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція судових експертиз» від 14 жовтня 2015 без компенсації зменшення частки.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді