Номер провадження: 22-ц/785/5338/16
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Сегеда С. М.
18.10.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гайворонського С.П.,
Журавльова О.Г.,
за участю секретарів: Лопотан В.І., Цихиселі Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
02 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовними вимогами, згідно яких просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу за кредитним договором №2008/13-1-08/182 від 09.04.2008р., у розмірі 69 559,20 доларів США, з яких 33 333,33 доларів США - заборгованість за кредитом, 24 393,02 доларів США - заборгованість за відсотками, 7089,54 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 4 743,30 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків (далі - Кредитний договір).
Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 40000 доларів США, строком користування до 08.04.2015р. Отримавши грошові кошти на придбання автомобіля, ОСОБА_3 в свою чергу прийняв на себе зобов'язання повернути кредит у повному обсязі та сплатити за його користування 12,55% річних (п.1.1 договору). Факт отримання грошових коштів підтверджується заявою на видачу готівки №81 від 09.04.2008р.
Крім того, згідно договору поруки № 06-09/796 від 09.04.2008р. ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ «Укрсоцбанк» за належне виконання зобов'язань прийнятих ОСОБА_3 по Кредитному договору. Зазначеним договором була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України.
Позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_3 не виконав прийняті на себе зобов'язання по Кредитному договору, внаслідок чого у нього виникла перед Банком заборгованість у зазначеному вище розмірі.
Оскільки ОСОБА_3, як поручитель, за договором поруки не виконала прийняті на себе зобов'язання, позивач просив суд стягнути заборгованість по Кредитному договору з відповідачів в солідарному порядку.
Представник відповідачів ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала та в судовому засіданні 25.06.2015 року надала суду заяву про застування до спірних правовідносин позовну давність, у відповідності до ст. 256 та 257 ЦК України, та застосування положення ч.ч.1,4 ст. 559 ЦК України (а.с.45, 47-48).
В подальшому відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явились.
Справа була розглянута у відсутність відповідачів при заочному розгляді справи.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року позов «Укрсоцбанк» було задоволено частково (а.с. 60).
Було стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН-НОМЕР_1) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 333,33 доларів США, заборгованість за відсотками в розмірі 24 393,02 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 7089,54 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 4 743,30 доларів США, судові витрати в розмірі 3654 грн.
В частині стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_3 було відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення (а.с. 91).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив обставини справи і дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до поручителя ОСОБА_3 з тих підстав, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором і пропустив шестимісячний строк для звернення до суду про стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3
З такими висновками суду, а саме щодо необхідності захисту порушених прав позивача, та необхідності відмови в позові до поручителя, повністю погоджується колегія суддів, оскільки він є законним і обґрунтованим.
Більш того, рішення суду в зазначених частинах фактично не оскаржується в апеляційному порядку, а тому не є предметом апеляційного розгляду.
Спірним в даному випадку є питання стосовно того, чи маються підстави для відмови в позові ПАТ «Укрсоцбанк» до боржника ОСОБА_3 з підстав пропуску строку позовної давності.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2015 року ОСОБА_3 уклав Кредитний договір № 2008/13-1-08/182 з «ПАТ «Укрсоцбанк», згідно якого отримав в кредит 40 000 доларів США, на купівлю автотранспортного засобу, зі строком користування кредитними коштами до 08 квітня 2015 року, із сплатою 12,55% відсотків на рік, відповідно до п. п. 1.1. 1.2 зазначеного Кредитного договору.
У відповідності до п. 3.2.3 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього Договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
Останній платіж за Кредитним договором відповідач ОСОБА_3 здійснив 09.06.2009 року, у сумі 476,20 доларів США (а.с.4).
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за Кредитним договором банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України і п.п. 3.2.3 Кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за Кредитним договором, та в січні 2010 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідача суми боргу за Кредитним договором в повному обсязі.
Таким чином, виконавши вказані дії щодо повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку змінив умови договору, в частині проведення ОСОБА_3 щомісячних платежів за графіком, на дострокове виконання кредитного зобов'язання в повному обсязі.
15 січня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси був виданий Судовий наказ, згідно якого з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у солідарному порядку була стягнута кредитна заборгованість у сумі 344 066,44 грн., та судові витрати у сумі 880 грн. (а.с.188).
Разом з тим, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-С-22/10 від 02 лютого 2010 року, вищевказаний судовий наказ було скасовано та роз'яснено заявнику право на звернення з тією самою вимогою до суду в позовному порядку (а.с. 46).
Як було зазначено вище, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» у відповідності до п. 3.2.3 Кредитного договору, звертаючись до суду в січні 2010 року із заявою про видачу судового наказу, в односторонньому порядку змінив умови договору, в частині настання строку виконання зобов'язання, який настав 02.02.2010 року - тобто в день скасування судового наказу.
Саме після цієї дати банк мав право пред'явити позов до поручителя протягом 6 місяців.
Оскільки банк не скористався вищевказаним правом, суд правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про припинення договору поруки і відмовив з цих підстав у позові до поручителя ОСОБА_3
Разом з тим, зазначивши викладене в судовому рішенні, яке в даній частині фактично не оскаржувалось, суд не дав оцінки тому, що загальний трирічний строк позовної давності також сплив, оскільки з даним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось лише 02.04.2015 року, тобто після збігу більше 5-ти років після настання строку виконання основного зобов'язання.
За змістом ст. 124 Конституції України, та у відповідності до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всі території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, с підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд України, які він висловив у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-11 цс 13); 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14); 18 червня 2014 року (№ 6-61 цс 14); 03 червня 2015 року (№ 6-31 цс 15 ) та 03 лютого 2016 року (6-18 цс 16).
Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, загальний трирічний строк позовної давності для звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до суду за захистом своїх прав, які були порушені боржником за Кредитним договором ОСОБА_3, сплив 02.02.2013 року.
Оскільки з даним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось лише 02.04.2015 року, то воно пропустило строк позовної давності і поважних причин, які б були підставою для поновлення цього строку, матеріали справи не містять.
Як було зазначено вище, за змістом ч. 4 ст. 267 ЦПК України застосування строку позовної давності можливе лише за заявою сторони у спорі.
З матеріалів справи вбачається, що із вказаною заявою відповідач звертався до суду через свого представника ОСОБА_5 ще на початку розгляду справи в суді першої інстанції (а.с.45).
З підстав викладеного, суд першої інстанції був зобов'язаний застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 у повному обсязі, з підстав спливу строку позовної давності.
Оскільки суд зазначених вимог закону не виконав, то ухвалене судове рішення не може бути визнано законним і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 з підстав спливу строку позовної давності.
Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_6 пені в іноземній валюті, оскільки це протирічить діючому законодавству України.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду, в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його в цій частині спростовують.
У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» кредитної заборгованості, скасувати і хвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості та судових витрат відмовити у повному обсязі.
Рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, слід залишити без змін.
Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що підстав для скасування рішення у повному обсязі колегія суддів не вбачає, оскільки рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати, як того вимагає ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з чим слід стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь апелянта ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у загальній сумі 4295 грн., із яких 275,60 грн. - за подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с.69) та 4019,40 - за подання апеляційної скарги (а.с.98).
Керуючись ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2015 року, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредитної заборгованості, скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості та також судових витрат відмовити у повному обсязі.
Рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 4295 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
С.П. Гайворонський
О.Г. Журавльов