Справа № 456/3168/16-ц
Провадження № 4-с/456/40/2016
іменем України
24 жовтня 2016 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гулкевич О.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області,
ОСОБА_1 звернулась із зазначеною скаргою до суду, в якій просила скасувати постанову державного виконавця від 01.08.2016р. про утримання із доходу боржника (ОСОБА_1В.) 20% до погашення суми заборгованості 65 415,05 грн.
Зі змісту скарги вбачається, що предметом оскарження є постанова державного виконавця ВДВС Стрийського МРУЮ Львівської області Газди С.О. від 01.08.2016р. Скаржниця вказує, що така постанова «надійшла до Стрийської НГРЕ 11.10.2016р.».
Дослідивши скаргу, додані до неї документи, вважаю, що скарга підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 1 ст.385 цього Кодексу встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Згідно з ч.2 ст.385 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена ще 01.08.2016р. Однак, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова «надійшла до Стрийської НГРЕ 11.10.2016р.» і саме від цієї дати відраховує строк оскарження, але не підтверджує зазначену обставину жодними доказами (копією конверта, записом у журналі вхідної кореспонденції чи ін.).
Отже, ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою лише 20.10.2016 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого ст.385 ЦПК України; доказів на підтвердження отримання нею оскаржуваної постанови 11.10.2016р. не надала; клопотання у відповідності до ч.2 ст.385 ЦПК України стосовно поновлення пропущеного строку для подання скарги не подала,
За змістом ч.1 ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. А частиною 2 цієї статті встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у постанові від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (п.17) вказав, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція висловлена у листі ВССУ за №24-152/0/4-13 від 28.01.2013 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі", в якому зазначено, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Якщо зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку та відсутнє клопотання про поновлення цього строку, суддя, має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням статей 11,72 ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства. При цьому заявнику роз'яснюється його право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку.
Таким чином, враховуючи те, що скаржницею при зверненні до суду пропущено встановлений ч.1 ст.385 ЦПК України десятиденний строк та клопотання про його поновлення до скарги не додано, приходжу до висновку про залишення скарги без розгляду.
Окрім цього, звертаю увагу на те, що відповідно до положень ст.ст.383-384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Натомість у вступній частині скарги невірно зазначено назву особи, дії якої оскаржують ся.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 72, 209, 210, 383, 385 ЦПК України, суддя
скаргу ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом п'яти днів з дня її отримання.
Суддя ОСОБА_2